"05" липня 2011 р. Справа № 10/491
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідача),
Коробенка Г.П.
розглянувши
касаційну скаргутовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма"
на постанову
та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року
господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року
у справі
господарського суду№ 10/491
міста Києва
за позовомтовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Стахування"
дотовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма"
про стягнення 4 861,10 грн. в порядку регресу
у судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2011 року № 04/01-11_Л),
від відповідача:ОСОБА_2 (довіреність від 31.03.2011 року № 004/2011).
товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Стахування" (далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" (далі -Відповідач) про стягнення 4 861,10 грн. шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року у справі № 10/491 (суддя Котков О.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” на користь товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування” 3620 грн. 76 коп. виплати страхового відшкодування в порядку регресу, 251 грн. 74 коп. судових витрат, в іншій частині в позові відмовлено (том 1, а.с. 99-102).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року у справі № 10/491 залишено без змін (том 1, а.с. 135-140).
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 1187, 1191, 1192, Цивільного кодексу України та статей 32, 33, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 1 статті 1187 Цивільного Кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № АС 003674 від 19.07.2010 року у ТДВ “СК “Віді-Страхування”, застраховано автомобіль Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є ОСОБА_3, вигодонабувачем ВАТ “ВТБ Банк” (том 1, а.с. 9-16).
Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Солом'янського району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в місті Києві 27.07.2010 року о 15 год. 50 хв. по вул. Тупікова, 17 в місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода -зіткнення за участю автомобілів Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 та Fiat, державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_4 (том 1, а.с. 23-24).
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 18.08.2010 року у справі №3-2990-1/2010 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (том 1, а.с. 25).
Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № 230 складеного 12.08.2010 року суб'єктом оціночної діяльності -ТОВ “Агенція “Експертиза та оцінка” оцінювачем ОСОБА_5 (сертифікат НОМЕР_3 суб'єкта оціночної діяльності від 17.06.2010 року), складає 4130 грн. 76 коп. (том 1, а.с. 34-43).
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль Fiat, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_6 застрахований ТДВ “СК “Проксіма”, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_4.
Судами встановлено, що за страховим випадком -ДТП, що сталась 27.07.2010 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № АС-002886 від 27.09.2010 року по договору добровільного страхування наземного транспорту № АС 003674 від 19.07.2010 року визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4531 грн. 10 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 1551 від 08.10.2010 року (том 1, а.с. 64).
Додатково позивачем понесені витрати по сплаті вартості автотоварознавчого дослідження в сумі 330 грн., сплата яких підтверджується платіжним дорученням № 1235 від 02.09.2010 року (том 1, а.с. 65).
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду в межах суми 4861 грн. 10 коп.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення в порядку регресу суми у розмірі 3 620 грн. 76 коп. оскільки витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості автотоварознавчого дослідження не передбачені положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
За таких обставин справи, суди дійшли вірних висновків про стягнення спірної суми з відповідача.
Доводи скаржника зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 111-7 ГПК України. Отже колегія суддів касаційного суду вважає їх необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року у справі № 10/491 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
Г. Коробенко