"06" липня 2011 р. Справа № 11/118-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Кривди Д.С.,
Студенця В.І.
розглянувши касаційну скаргуВАТ "Київський річковий порт"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року
у справі господарського судуВінницької області
за заявою
про
за позовомПершого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
скасування рішення постійно діючого Вінницького Третейського суду при "ТБ Всеукраїнська" від 02.08.2006 року у справі №0026/06
ТОВ "Твел Україна"
до
про
та за зустрічною позовною заявою
до
проВАТ "Київський річковий порт"
стягнення заборгованості та визнання права власності на об"єкти нерухомості
ВАТ "Київський річковий порт"
ТОВ "Твел Україна"
визнання права власності
в засіданні взяли участь представники:
- заявника:Пархацбка Т.М.,
- ТОВ "Твел Україна"не з"явився,
- ВАТ "Київський річковий порт"Логінов В.Г.,
- прокуратури:
- Міністерства інфраструктури України:Потапенко О.С.,
Кирич С.О.,
У липні 2010 року, перший заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з заявою, поданої в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, до ВАТ "Київський річковий порт" про скасування рішення постійно діючого Вінницького Третейського суду при "ТБ Всеукраїнська" від 02.08.2006 року у справі за №0026/06.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.09.2010 року в позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, встановленого ст.51 Закону України "Про третейські суди".
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року рішення місцевого господарського суду від 30.09.2010 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Рішення постійно діючого Вінницького Третейського суду при "ТБ Всеукраїнська" від 02.08.2006 року у справі за №0026/06 скасовано в частині визнання за ВАТ "Київський річковий порт" право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Козицького,64 і складаються з адміністративного будинку "літ.А" площею 891,4 кв.м. та складу "літ.В" площею 31,5 кв.м. Стягнуто з ВАТ "Київський річковий порт" в доход державного бюджету України судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ВАТ "Київський річковий порт" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 30.09.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, що 02.08.2006 року постійно діючим Вінницьким Третейським судом при "ТБ Всеукраїнська" на підставі третейського угоди розглянуто справу №0026/06, за результатами якої було винесено рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ВАТ "Київський річковий порт" до ТОВ "Твел Україна", визнано за ВАТ "Київський річковий порт" право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Козицького,64 і складаються з адміністративного будинку "літ.А" площею 891,4 кв.м. та складу "літ.В" площею 31,5 кв.м.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення третейського суду) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство та інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
Таким чином, з приписів п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону вбачається, що третейські суди не можуть розглядати справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство, та які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, спірне нерухоме майно, право власності на яке, на підставі оскаржуваного рішення третейського суду визнано за відповідачем, під час приватизації майнового комплексу Київського річкового флоту, який був підрозділом Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту, до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт" не передавалося, приватизація даного майна не проводилася. Зазначене підтверджено інвентаризаційною відомістю, зведеного акту вартості будівель ВАТ "Київський річковий порт", яка не містить інформації стосовно нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Козицького,64 і складаються з адміністративного будинку "літ.А" площею 891,4 кв.м. та складу "літ.В" площею 31,5 кв.м. (том 1, а.с.18-22). Крім того, відповідно до переліку майна, переданого Фондом державного майна України до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт" серед цього майна нежитлові будівлі, що знаходяться у м.Вінниця, вул.Козицького,64 і складаються з адміністративного будинку "літ.А" площею 891,4 кв.м. та складу "літ.В" площею 31,5 кв.м. не обліковуються.
Оскільки, встановивши, що спірне майно до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт" не передавалося, апеляційний суд правомірно дійшов висновку, що об'єкт нерухомості, розташований у м. Вінниці по вул. Козицького, 64 на час винесення рішення постійно діючого рішення третейського суду при "ТБ Всеукраїнська" від 02.08.2006 року перебував у власності держави в особі Фонду державного майна України.
Враховуючи встановлені апеляційним судом вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду, що спірним рішенням третейського суду порушені права та інтереси Фонду державного майна України, який в силу п. 6 статті 6 Закону України "Про третейські суди" не був та не міг бути стороною у третейській справі.
Статтею 51 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 5 березня 2009 року №1076-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" право на оскарження рішення третейського суду надано як сторонам, так і третім особам, а також особам, які не брали участь у справі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Враховуючи, що рішенням третейського суду було порушено права та інтереси Фонду державного майна, а вказана законодавча норма на час вирішення спору господарським судом першої інстанції набрала законної сили, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що апеляційний суд вірно скасував рішення постійно діючого Вінницького Третейського суду при "ТБ Всеукраїнська" від 02.08.2006 року у справі за №0026/06.
Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам справи на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів та зроблені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.
Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року у справі №11/118-10 залишити без змін.
Головуючий М.М. Черкащенко
Судді: Д.С.Кривда
В.І.Студенець