"01" липня 2011 р. Справа № 48/644
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаОСОБА_4 дов. від 01.12.2010 року
відповідачаОСОБА_5 дов. від 10.12.2010 року
третіх осіб не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_6
на постановувід 11.04.2011 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 48/644 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мітолс"
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_6
треті особи1.Фізична особа -підприємець ОСОБА_7
2.Закрите акціонерне товариство "Страхове об'єднання "Промтрансінвест"
3.Відкрите акціонерне товариство "Свєтлогорський целюлозно -картонний комбінат"
простягнення 92795,68 грн.
У судовому засіданні 24.06.2011 року було оголошено перерву до 01.07.2011 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітолс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 про стягнення 92795,68 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року (суддя Бойко Р.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року (головуючий суддя Рєпіна Л.О., судді Баранець О.М., Чорна Л.В.), позовні вимоги задоволені частково.
З Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітолс" стягнуто вартість знищеного вантажу у розмірі 63780,04 грн., 842,00 грн. брокерських витрат та відповідні судові витрати.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Доповідач Волковицька Н.О.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 32, 36, 104 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1965 року, статті 614 Цивільного кодексу України.
На думку заявника судами не враховано, що втрата вантажу сталася за обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг передбачити, оскільки повністю виконав свої зобов'язання передавши неушкоджений вантаж позивача у місті Києві, про що є відповідна відмітка позивача у графі 24 CMR -накладної №0005225.
Також заявник вважає, що судами не врахований той факт, що у діях відповідача відсутня вина щодо настання негативних наслідків для позивача через втрату вантажу та заподіянні збитків.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній справі є стягнення вартості знищеного товару, понесених витрат за митне оформлення вантажу, витрат за одержані брокерські послуги, а також неодержаного доходу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.06.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір-доручення №02/10-К на надання транспортно-експедиторського обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.
Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 договору передбачено, що на умовах договору експедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок замовника укласти договори на перевезення вантажів та організувати виконання вказаних в заявці додаткових послуг, пов'язаних з міжнародним перевезенням. Транспортно-експедиторське обслуговування складається з комплексу послуг, що надаються експедитором замовнику, які погоджуються сторонами на підставі заявки замовника. Заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу, його вартість з вказівкою на особливості вантажу -небезпеку, габарити, спеціальні вимоги при завантаженні, час та дату подачі транспорту під завантаження, адреса та контракт вантажовідправника і вантажоодержувача, маршрут, проміжні пункти слідування та вид транспорту.
Із пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору вбачається що міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються згідно з положеннями діючих конвенцій про міжнародні перевезення, а також діючими на території України законами та нормативними актами. Виконання кожного міжнародного автомобільного перевезення, на підставі даного договору, повинно бути підтверджене додатком до договору або заявкою на конкретне перевезення. Додаток або заявка є невід'ємною частиною договору. Кожне міжнародне автомобільне перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним товарно-транспортним документом (CMR) та підписаним сторонами актом виконаних робіт.
На підставі договору 29.07.2010 року сторонами було складено заявку на транспортний засіб, відповідно до якої позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом Світлогорськ, Гомельська обл., Республіка Білорусь -м. Євпаторія, Україна, орієнтована вартість вантажу становить 9000,00 доларів США.
09.06.2010 року між відповідачем та ФОП ОСОБА_8 було укладено договір №01/10-П на транспортне обслуговування перевезення вантажів в автомобільному сполученні. На виконання цього договору, договору від 29.07.2010 року та заявки від 29.07.2010 року ФОП ОСОБА_8 повинен здійснити перевезення вантажу за маршрутом Світлогорськ, Гомельська обл., Республіка Білорусь -м. Євпаторія, Україна, автомобілем Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у період з 30.07.2010 року по 05.08.2010 року.
31.07.2010 року автомобіль Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 прибув для завантаження в м. Світлогорськ та був завантажений, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0005225 з урахуванням змін, погоджених печаткою вантажовідправника, місця вивантаження вантажу -м. Євпаторія.
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №0005225 автомобіль ФОП ОСОБА_8 був завантажений папером гофрованим марки Б-0 у кількості 16 рулонів, загальною масою 19 558 кг та вартістю 8080,89 доларів США.
Судами встановлено, що під час здійснення перевезення вантажу 03.08.2010 року сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль Рено та вантаж було знищено, що підтверджується актом про пожежу №15 від 04.08.2010 року.
Претензіями №08/11, №08/12 від 20.08.2010 року та 30.08.2010 року позивач звертався до відповідача та третьої особи 1 з вимогами відшкодувати завдані внаслідок знищення вантажу збитки.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, неналежне виконання зобов'язань відповідачем спричинило збитки у вигляді вартості вантажу, а також витрат на брокерські послуги та митне оформлення.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що згідно статті 932 Цивільного кодексу України відповідач (експедитор) несе відповідальність за порушення перевізником своїх зобов'язань, якого ним залучено для здійснення перевезення, як і за порушення власних зобов'язань, а позивач (замовник) має право за своїм вибором, вимагати відшкодування збитків як з перевізника, так і експедитора.
Відповідно статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж у пункт призначення у встановлений законодавством (договором) термін і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).
Згідно статті 316 Господарського кодексу України, статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати чи організувати виконання визначених договором послуг, зв'язаних з перевезенням вантажу.
Стаття 920 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника. В цьому випадку автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.
Частинами 2 та 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Положеннями глави ІІІ Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах 1956 року (КДПВ/CMR) передбачено, що оформлення міжнародних перевезень вантажів на спеціальному бланку міжнародної товарно-транспортної накладної CMR. Міжнародне перевезення вантажів без оформлення накладної CMR не допускається.
Але, при цьому судами не враховані приписи Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, ратифікованою Україною 01.08.2006 року, згідно статті 1 якої ця Конвенція застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, коли вказане у договорі місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для видачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, із яких хоча б одна є учасником Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання та національності сторін, які уклали договір.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що при застосуванні вказаної Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії та упущення, за дії та упущення своїх агентів та решти осіб, послугами яких він користується для виконання перевезення, коли ці агенти або особи виконують покладені на них обов'язки.
Стаття 4 Конвенції договором перевезення визнає накладну, а її втрата, відсутність або неправильність не впливають ні на існування, ні на дійсність договору перевезення, до якого і у цьому випадку застосовується ухвалена Конвенція.
Відповідальність перевізника передбачена главою IV Конвенції.
Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не встановили чи виконував відповідач у даному випадку функції перевізника.
Крім того, касаційна інстанція вважає за необхідне звернути увагу судів на ту обставину, що відповідно статті 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу. Тобто за невиконання його зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом такого зобов'язання, а згідно частини 2 статті 932 Цивільного кодексу України, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Отже, для розгляду даного спору по суті судам необхідно встановити з яких правовідносин виникли збитки: з перевезення чи з експедирування та відповідно до встановленого вирішити питання про наявність в діях відповідача порушень тих зобов'язань, якими ці збитки спричинені.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року у справі № 48/644 господарського суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач