10 червня 2011 р. № 26/40(7/268)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Заріцької А.О.,
Козир Т.П.,
Кота О.В.,
Мирошниченка С.В.,
Панової І.Ю.,
розглянувши заявуРелігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні"
про перегляд Верховним Судом України
постанови
у справі
за позовом
до
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
про Вищого господарського суду України від 30.03.2011
№ 26/40 (7/268)
відкритого акціонерного товариства "Кінескоп"
Релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні"
1)Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області,
2)Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сприяння розвитку спорту"
усунення перешкод в доступі до майна та визнання права державної власності з правом повного господарського відання на майно банкрута,
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2010. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі №26/40 (7/268) касаційну скаргу Релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні" залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 - без змін.
Релігійною організацією "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі №26/40 (7/268).
Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у справі №26/40 (7/268) та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України.
Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 28.09.2010 у справі №16/305, від 17.03.2009 у справі №8/103-08, від 17.03.2011 у справі №22/547-10, від 08.07.2010 у справі №10/74-1431, від 22.06.2010 у справі №5020-2/245-5/278-12/259, від 04.06.2009 у справі №19/183-20/46, від 13.09.2005 у справі №16/86-05 та від 14.10.2010 у справі №3/265-08 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 частини другої статті 16 та статті 392 Цивільного кодексу України.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України не встановила.
Приймаючи постанову, на яку подана заява про перегляд Верховним Судом України, суд касаційної інстанції виходив з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та дійшов висновку про обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій про відмову у позові, оскільки власником майна, щодо якого виник спір, на момент розгляду справи було товариство з обмеженою відповідальністю "Центр сприяння розвитку спорту", а відтак, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Кінескоп" є безпідставними.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 17.03.2009 у справі №8/103-08, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції виходив з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та дійшов висновку про обґрунтованість судового рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не подано до суду правовстановлюючих документів, на підставі яких у встановлених законом випадках здійснюється реєстрація права власності, а також будь - яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 17.03.2011 у справі №22/547-10, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції виходив з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та дійшов висновку про обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки спірне приміщення не зареєстроване у встановленому законодавством порядку, а тому у позивача не виникло право власності на вказане нерухоме майно.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 08.07.2010 у справі №10/74-1431 про визнання права власності, зобов'язання зареєструвати право власності та видати свідоцтво, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про визнання права власності на приміщення, а в іншій частині -залишення без змін, у зв'язку з тим, що на момент подання позову позивач не надав суду як доказів звернення до виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо оформлення права власності на приміщення, так і відмови останнього у вчиненні вказаної дії. Відсутність факту звернення щодо оформлення права власності на спірне приміщення доводилась відповідачем та не оспорювалась позивачем.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2010 у справі №5020-2/245-5/278-12/259, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.
У зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України).
З постанови Вищого господарського суду України від 14.10.2010 у справі №3/265-08, на яку посилається заявник, вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання угоди недійсним правочином.
Водночас, у справі №26/40 (7/268), у якій прийнято постанову, про перегляд якої просить заявник, предметом позовних вимог є "усунення перешкод в доступі до майна та визнання права державної власності з правом повного господарського відання на майно банкрута", тобто спірні правовідносини у наведених справах не є подібними.
Постановами Вищого господарського суду України від 28.09.2010 у справі №16/305, від 04.06.2009 у справі №19/183-20/46, від 13.09.2005 у справі №16/86-05 справи передано до судів першої інстанції на новий розгляд.
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII-2 ГПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання Релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні" на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не підтверджені доданими до заяви матеріалами. Відтак, відсутні умови, визначені статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України, для допуску до провадження справи №26/40 (7/268) за заявою Релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2011 у цій справі.
Керуючись статтями 86, 11114-11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити Релігійної організації "Релігійний центр Свідків Єгови в Україні" у допуску справи №26/40 (7/268) до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяА. Заріцька
Судді
Т. Козир
О. Кот
С. Мирошниченко
І. Панова