Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 10-213/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Панфілов
Категорія - Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С.
14.06.2011 колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого -судді Медведенка Ю.С.,
суддів: Олексієнко І.С., Яковлєвої С.В.,
з участю прокурора Орла Р.П.,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді матеріали за апеляцією прокурора, яка брала учать у розгляді подання, на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2011 року, якою щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, студента 3-го курсу Кіровоградського національного педагогічного університету, раніше не судимого,
відмовлено у взятті під варту та обрано -підписку про невиїзд.
Органами досудового слідства, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.289 ч.2, 304 ч.1 КК України, а саме в тому, що він 15.05.2011 року близько 03.00 год., за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_4, маючи прямий умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, який помітили біля будинку АДРЕСА_2, шляхом злому дверного замка, проникли до автомобіля “Ford Transit 1.6”, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 та використовується ОСОБА_6 Після цього, ОСОБА_3 завів автомобіль, зламавши замок запалення і з'єднавши між собою дроти електроживлення, та разом із неповнолітнім ОСОБА_4 на викраденому автомобілі зникли з місця скоєння злочину, тим самим завдавши потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 20 000 грн. ОСОБА_3 достовірно знаючи та усвідомлюючи що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, являється неповнолітнім, запропонував йому скоїти та разом з ним скоїв угон транспортного засобу, тим самим умисно втягнувши останнього в злочинну діяльність.
Відмовляючи у взятті під варту обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначив, що останній раніше не судимий, студент 3-го курсу фізико-математичного факультету Кіровоградського національного педагогічного університету, має постійне місце проживання, характеризується позитивного, до адміністративної відповідальності не притягувався, а тому суд не вбачає підстав для взяття під варту.
В апеляції прокурор, яка брала участь у розгляді подання, просить скасувати постанову суду та повернути матеріали на новий судовий розгляд. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не враховано належним чином тяжкість вчиненого злочину, а також часткове визнання вини.
Заслухавши доповідача, у дебатах прокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі, обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах останнього, які висловились про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали, зваживши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без зміни.
Відповідно до вимог ст.155 КПК України запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується у випадку, коли нормою кримінального закону, який інкримінується особі, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком більше трьох років, а ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів за які передбачено покарання у виді позбавлення волі: за ст.289 ч.2 КК України -від 5 до 8 років, за ст.304 ч.1 КК України -від 3 до 7 років.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно враховано, поряд із викладеним вище, на підставі ст.150 КПК України, обставини, що характеризують особу ОСОБА_3, який раніше не судимий, студент 3-го курсу фізико-математичного факультету Кіровоградського національного педагогічного університету, має постійне місце проживання, характеризується позитивного, до адміністративної відповідальності не притягувався.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що належну поведінку обвинуваченого, під час досудового слідства, можливо забезпечити іншими запобіжними заходами ніж взяття під варту, зокрема підпискою про невиїзд, яку обрано судом.
Доводи апеляції про не врахування судом належним чином тяжкості вчиненого злочину та часткового визнання вини є необґрунтованими, оскільки тяжкість злочину судом враховано належним чином, а щодо визнання вини, то дану обставину повинен оцінити суд, який розглядатиме дану справу по суті.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст.148,150 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у обранні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді взяття під варту та обрав -підписку про невиїзд.
Підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст.362, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцією прокурора, яка брала учать у розгляді подання залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2011 року щодо ОСОБА_3 -без зміни.
Судді:
Медведенко Ю.С. Олексієнко І.С. Яковлєва С.В.