Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-491/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Бутельська
Категорія - 22 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
23.06.2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Драного О.П.,
суддів: Петрової І.М., Палічука А.О.,
за участю прокурора: Чабанюк Т.В.,
засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Осиковате Кіровоградського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, без постійного місця проживання та місця реєстрації, раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 14 липня 1995 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.94, ст.140 КК України, із застосуванням ст.42, 14 КК України (в редакції 1960 р.) на 14 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково за постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.08.2007 року на 1 рік 6 місяців 23 дні,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна належного на праві власності,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна належного на праві власності.
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що вони 22 квітня 2010 року, близько 20 годин 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходилися у приміщенні будинку АДРЕСА_3 де у них виник намір на заволодіння чужим майном. Діючи умисно, цілеспрямовано, злагоджено між собою, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, у виді нанесення тілесних ушкоджень руками і ногами по тулубу потерпілого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволоділи майном ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном «Моторола Л-9», вартістю 570 грн., в якому була сім-карта мобільного оператора зв'язку «МТС», вартістю 10 грн. та курткою, вартістю 77 грн., чим завдали потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 657 грн. В результаті розбійного нападу потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-суставного перелому венечного відросту правої ліктьової кістки з задовільним зміщенням уламків, синців у лобно-скроневій ділянці справа, на нижній повіці правого ока з крововиливом у білочну оболонку, на лівому плечі по задній поверхні, які згідно висновку експерта № 771 від 21.05.2010 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я. З місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд.
В апеляціях:
- засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок районного суду, постановити новий вирок, яким пом'якшити призначене йому покарання, оскільки суд при призначені покарання не врахував, що він хворіє на туберкульоз легенів;
- засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду першої інстанції, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.187 КК України на ч.1 ст.185 КК України та призначити більш м'яке покарання, оскільки зговору на вчинення злочину у нього з ОСОБА_2 не було, куртку він дійсно забрав, але не знав, що вона належить потерпілому, телефон у потерпілого він не забирав а тільки продав його, отже він вчинив злочин передбачений ст.198 КК України. Також, посилається на те, що судом не у повній мірі враховано, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яки підтримали свої апеляції, вивчивши матеріали справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню за таких підстав.
Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинені злочину, за який вони засуджені, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку.
Так, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, підтвердив покази дані на досудовому слідстві, не заперечив проти фактичних обставин справи і пояснив, що потерпілого побачив вперше 22.04.2010 р. на вул. Завадівській, 8 у м. Кіровограді, де проживає знайома ОСОБА_5. В той день він зустрівся із ОСОБА_3 і запропонував йому поїхати до ОСОБА_5 відпочити. Коли вони приїхали до ОСОБА_5, у неї був потерпілий. Познайомившись, він запропонував випити. Коли вживали спиртні напої, на телефон ОСОБА_5 подзвонила її подруга ОСОБА_6, і попросила її зустріти, за його пропозицією, ОСОБА_6 зустрів він. Коли вони приїхали до ОСОБА_5, він купив ще пива. Зазначив, що коли перший раз скуплявся, потерпілий дав йому 20 грн., здачу потерпілому повернула ОСОБА_5, які він поклав у кишеню брюк. Коли розпили пиво, потерпілий виявив, що у нього пропали гроші, після чого став до нього пред'являти претензії та між ними розпочалася сварка. У цей час ОСОБА_3 і ОСОБА_6 знаходилися на вулиці, а ОСОБА_5 була на кухні. В процесі сварки потерпілий його штовхнув, після чого він ударив потерпілого рукою, від удару потерпілий упав, в цей час він йому наніс удар рукою і декілька ударів ногою. Потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння, він його підняв і повів в іншу кімнату, щоб потерпілий вмився. Згодом потерпілий став знову пред'являти йому претензії за гроші, в цей час він ударив потерпілого декілька разів в обличчя і по тілу, від ударів потерпілий упав, він наніс йому ще 2 удари руками. В цей час у кімнату зайшла ОСОБА_5 і стала на нього кричати, після чого в кімнату зайшли ОСОБА_6 і ОСОБА_3, який теж наніс лежачому потерпілому один удар ногою по тулубу. Після чого, ОСОБА_6 вивела ОСОБА_3 на вулицю щоб заспокоїти, а він завів потерпілого в іншу кімнату і положив на ліжко. Коли потерпілий лежав на ліжку, він витягнув з його кишені мобільний телефон щоб викликати таксі, телефон вирішив залишити собі. Також вказав, що коли їхали в таксі, він запропонував ОСОБА_3 продати телефон, сказавши, що це телефон потерпілого. Зазначив, що коли забирав телефон у потерпілого, той був у свідомості, але чинити опору не міг бо був п'яний і побитий. Телефон продали за 250 грн., гроші використали на власні потреби.
Засуджений ОСОБА_3 при розгляді справи судом першої інстанції вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України не визнав та пояснив, що, його дії слід кваліфікувати за ст.185 та ст.198 КК України. Підтримав покази ОСОБА_2 дані у судовому засіданні, вказавши, що все було так, як той вказав, але при цьому пояснив, що коли ОСОБА_2 наносив удари потерпілому він цього не бачив. В той час коли зайшов у кімнату і побачив, що потерпілий вів себе неадекватно наніс йому один удар від якого потерпілий упав, після цього ОСОБА_6 виштовхала його у коридор щоб не бив потерпілого. Також вказав, що коли виходив на вулицю з вішалки зняв куртку, яку одягнув на себе, не знав, що куртка належить потерпілому, але розумів, що це чужа куртка. Зазначив, що куртку вилучили працівники міліції, телефон разом з ОСОБА_2 продали за 250 грн., а гроші потратили разом.
Незважаючи на визнання своєї вини ОСОБА_2 та часткове визнанення вини ОСОБА_3, їх вина у вчиненні злочину повністю підтверджується показаннями даними у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, які є логічними та послідовними (т.1 а.с.404), показаннями даними у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.404, 405).
Крім того, вина засуджених підтверджується й іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду справи, а саме: протоколом особистого догляду ОСОБА_3 від 23.04.2010 року, в ході якого у ОСОБА_3 було виявлено куртку сірого кольору, кросівки чорного кольору з плямами бурого кольору (а.с.21); протоколом особистого догляду ОСОБА_2, в ході якого у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено джинсові штани синього кольору з плямами бурого кольору (а.с.22); протоколом проведення виїмки від 24.04.2010 року, в ході якої у ОСОБА_4 було вилучено документи на мобільний телефон «Моторота Л-9»(а.с.39); висновком судово-медичної експертизи № 771 від 21.05.2010, згідно якого у ОСОБА_4, малися тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-суставного перелому венечного відросту правої ліктьової кістки з задовільним зміщенням уламків, синців в лобно-скроневій ділянці справа, на нижній повіці правого ока з крововиливом в білочну оболонку, на лівому плечі по задній поверхні. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров'я (а.с.93-94); висновком судово-медичної експертизи № 405 від 27.05.2010, згідно якого кров на джинсових штанах вилучених у ОСОБА_2, може належати потерпілому ОСОБА_4 (а.с.112-115); висновком судово-медичної експертизи № 406 від 27.05.2010, згідно якого кров на кросівках, вилучених у ОСОБА_3, може належати потерпілому ОСОБА_4 (а.с.101-103); протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 21.05.2010 року (а.с.181); протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 23.04.2010 року, (а.с.188, 190); протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 22.05.2010 року в ході якого ОСОБА_4 впізнав куртку марки „РЕККЕ", з плащової тканини сірого кольору з однієї сторони та матерчатої тканини червоного кольору з іншої, як ту, що 22.04.2010 року була у нього викрадена в буд. 8 по вул. Завадівській у м. Кіровограді (а.с.36); протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 21.05.2010 року (а.с.183).
На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів районний суд обґрунтовано визнав винними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України кваліфікувавши їх дії, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Доводи засудженого ОСОБА_3, щодо відсутності у його діях складу злочину, перед баченого ч.2 ст.187 КК України, колегія суддів оцінює критично, вважає їх надуманими та безпідставними, метою яких є уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються послідовними і узгодженим показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, даними, як на досудовому слідстві так і у судовому засіданні і у яких не було підстав обмовляти засудженого.
Призначаючи міру покарання засудженим, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України у повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу засудженого ОСОБА_2, який характеризується посередньо, раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, особу ОСОБА_3, який характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставини пом'якшуючі покарання засудженого ОСОБА_2 - щире каяття, засудженого ОСОБА_3 - вчинення злочину вперше, обставини обтяжуючі покарання засуджених - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливе лише у місцях позбавлення волі, призначив їм покарання у межах санкції ч.2 ст.187 КК України, яке є достатнім і необхіднім для можливого виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -
Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - без зміни.
Судді: