03 жовтня 2006 р.
№ 9/3002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді:
Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство»
на постанову
від 07.06.2006р. Житомирського апеляційного господарського суду
у справі
№ 9/3002 господарського суду Житомирської області
за позовом
Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство»
до
Радомишльської районної державної адміністрації,
Кримоцької сільської ради,
Житомирського обласного головного управління земельних ресурсів
третя особа
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтеррибгосп»
про
спонукання до укладення договору оренди й заборону вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки
за участю представників сторін:
позивача:
Репіков А.Ва дов. №7 від 28.08.2006р.
відповідача-1:
Лоханчук В.А. дов. № 23/61 від 10.01.2006р.,
Власенко В.В. дов. № 23/635 від 30.03.2006р.
відповідача-2:
не з'явилися
відповідача-3:
Янович В.Л. дов. №11-622/09 від 31.05.2006р.
третя особа:
не з'явилися
Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.12.2005 року (суддя Алексєєв М.В.) позов задоволено: вирішено спонукати Радомишльську районну державну адміністрацію, Кримоцьку сільську раду укласти з Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством “Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство» договір оренди земельної ділянки площею 756,3213га.; заборонено Радомишльській районній державній адміністрації, Кримоцькій сільській раді, Управлінню земельними ресурсами вчиняти будь-які дії відносно спірної земельної ділянки; стягнуто з: Радомишльської районної державної адміністрації 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; Кримоцької сільської ради 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд зазначає про те, що оскільки відповідачі по справі не підписали договору оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту в добровільному порядку і не зреагували на лист-претензію з цього приводу то позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 року (судді: Пасічник С.С., Гулової А.Г., Шкляр Л.Т.), вказане рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство» на користь Радомишльської районної державної адміністрації 42,50грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті господарським судом Житомирської області згідно ухвали від 14 жовтня 2005р. у справі №9/3002.
Постанова апеляційного господарського суду вмотивована, зокрема тим, що сама по собі вимога позивача, щодо спонукання до укладення одного договору оренди земельної ділянки площею 756,3213га. одночасно з Радомишльською районною державною адміністрацією та Кримоцькою сільською радою є такою, що не могла бути задоволена, враховуючи розмежування повноважень відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо розпорядження землями в межах населених пунктів та поза її межами.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. по справі № 9/3002, а рішення господарського суду Житомирської області від 29.12.2005р. залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надані
Відповідач-2 та третя особа не скористалися наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г.М. справа № 9/3002 розглядається у постійному складі суддів: головуючий суддя Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Фролова Г.М. утвореній розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 25.08.2005р. № 02-20/13.
Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, позивав керуючись п. 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 796 ЦК України звернувся до Радомишльської районної державної адміністрації з клопотаннями № 196 від 27.12.2004р. та № 33 від 26.04.2005р. (а.с. 24, 25 т. 1) в яких просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою по переоформленню матеріалів на право користування земельними ділянками загальною площею 781,5892га. на умовах оренди терміном на 49 років.
Проте, Радомишльська районна державна адміністрація листом №16/141 від 24.01.2005р. перше клопотання позивача залишила без задоволення, а листом № 16/772 від 30.05.2005р. вимагала від останнього припинити використання самовільно зайнятих земель, вважаючи позивача неналежним землекористувачем.
Відповідно до ст. 116 ЗК України (далі Кодекс) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Кодексу).
В ст. 12, 17 Кодексу визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, землями державної власності.
Так, згідно із п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 4 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом та районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації на земельні ділянки, що перебувають у державній власності в межах повноважень, визначених законом.
Питання надання земельної ділянки вирішується на пленарному засіданні ради -сесії (п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»), а надання земельної ділянки здійснюється на підставі розпорядження голови місцевої державної адміністрації (п.2 ст. 21, ст. 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації»).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що для укладення договору оренди земельної ділянки необхідно було подати заяву (клопотання) відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування саме про надання її в оренду, і крім цього мало бути рішення цього органу про надання земельної ділянки в оренду.
Проте, як встановлено судом та матеріалами справи, позивач звертався до Радомишльської районної державної адміністрації з клопотанням в якому просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою по переоформленню матеріалів на право користування земельними ділянками.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, слід також зазначити, що відповідно до вимог Земельного кодексу України, а саме ст. 123, як і передача в оренду земельної ділянки так і відмова у її наданні вирішується органом місцевого самоврядування або виконавчої влади у встановленому порядку -шляхом прийняття відповідних рішень (розпоряджень).
Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб.
Крім того, як вірно було зазначено судом апеляційної інстанції, вимога позивача, щодо спонукання до укладення одного договору оренди земельної ділянки площею 756,3213га. одночасно з Радомишльською районною державною адміністрацією та Кримоцькою сільською радою є такою, що не може бути задоволена, оскільки повноваження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо розпорядження землями в межах населених пунктів та поза її межами, розмежована відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, а як вбачається з довідки Житомирського обласного головного управління земельних ресурсів №2/264 від 07.06.06р. 25,2679га земельної ділянки знаходиться в межах с.Кримок, а 731,0534га земельної ділянки знаходиться за межами населених пунктів.
Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку відмовивши в задоволені позовних вимог.
Що ж стосується доводів касаційної скарги щодо порушення та неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, то касаційна інстанція вважає їх безпідставними, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Оскільки, встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
Беручи до уваги наведене та враховуючи вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство» залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 року по справі № 9/3002 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.