27 вересня 2006 р.
№ 10/111/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Божок В.С.
суддів :
Костенко Т.Ф., Рогач Л.І.
розглянувши касаційну
скаргу
ДП “Придніпровська залізниця»
на рішення
господарського суду Запорізької області від 25.05.2006 року
у справі
за позовом
господарського суду Запорізької області
ДП “Придніпровська залізниця»
до
ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь»
про
стягнення 3 164, 64 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Шамрай С.В. довіреність № 141 від 01.01.2006 року
від відповідача: Федорченко Д.О. довіреність № 20-1272 від 05.12.2005 року
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2006 року, позов про стягнення з ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь» 3 164, 64 грн. у якості збору за виконання експедиторської операції у виді оформлення облікових карток на виконання укладеного 15.04.2004 року договору перевезень задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь» на користь позивача 800,40 грн. заборгованості, 102 грн. витрат з оплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим вище судовим рішенням ДП “Придніпровська залізниця» звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати в частині відмови у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 15.04.2004 року сторони уклали договір від 15.04.2004 року № ПР/ДН-3-04-107/274/НЮ 20/2004/1371 “Про організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» підписаний з Доповненням №1 узгодження вартості робіт і послуг ,які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами, Протоколом розбіжностей. Додатковими угодами №ПР/ДН-3-04-1/582/НЮ від 01.08.04 р. та ПР/ДН-3-04-2/763/НЮ від 21.09.04 р. та договір № ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ 20/2005/1674 від 01.06.05 (далі Договір), підписаний з Доповненням № 1 узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами. Протоколом розбіжностей. Додатковими угодами № ПР/ДН-3-05-1/325/НЮ від 09.08.05 р., ПР/ДН-3-05- 2/326/НЮ від 01.07.05 р. та ПР/ДН-3-05-4/3 62/НЮ від 16.08.05 р.
Попередньою судовою інстанцією також з'ясовано, що у лютому-травні 2005 р., січні 2006 р. по станції Запоріжжя-Ліве ДП "Придніпровська залізниця" відповідачеві, згідно Договору та Додаткової угоди, надавалася додаткова послуга у вигляді оформлення облікових карток виконання договору (плану) перевезень. На підставі ст. 22 Статуту залізниць України, Тарифного керівництва № 1 і Договору відповідачеві нарахований збір за оформлення облікових карток на суму 3164 грн. 64 коп., у т.ч. ПДВ на суму 527 грн. 44 коп., що підтверджується накопичувальними картками по ст. Запоріжжя-Ліве № 100203,090312,060401,110510 за лютий-травень 2005 р., № 100113 за січень 2006р.
Представник ВАТ ЗМК “Запоріжсталь» підписав накопичувальну картку із застереженнями: “Оплаті не підлягає. Необхідність послуги відсутня та послуга не надана. Послуга не узгоджена з відправником вантажу».
Відповідно до п. 6.1. “Правил планування перевезень вантажів» облік виконання плану перевезень вантажів здійснюється в обліковій картці за кожним планом, а також за пред'явленням , та за замовленням про надолуження недовантаження за попередній місяць. На підставі цього обліку визначаються розміри матеріальної відповідальності сторін за невиконання плану, п. 6.2 зазначає, що "облікові картки ведуть працівники залізничних станцій в одному або за вимогою відправника у двох примірниках". У даному випадку заявки ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" на оформлення другого примірника не було, тому згідно зазначених Правил вони складалися у одному екземплярі, що обов'язково повинні робити працівники станції.
Зазначене відповідачем не оспорюється, а тому з урахуванням вини відповідача та обсягу відповідальності, визначеного ст. 22 Статуту залізниць України, Тарифним керівництвом № 1, Договором "Про організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" №ПР/ДН-3-04-107/247/НЮ733 /20/2004/1371 від 15.04.04 р. місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог та правомірно постановив про задоволення позову частково на суму 800,40 грн., за надані у січні 2006р. послуги за накопичувальною карткою № 100113.
Що ж до тверджень у касаційній скарзі на необґрунтованість посилань суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності у частині заявлених вимог за надані у лютому-травні 2005р. послуги то вони безпідставні, оскільки Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць, статтею 137 цього Статуту та передбачено, що за-вимогами щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень зазначений шестимісячний строк обчислюється після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу.
Звертаючись до суду з позовними вимогами щодо наданих у лютому-травні 2005р. послуг, Залізниця цей строк пропустила. Обставини спливу позовної давності позивач не навів, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності поважних причин пропущення позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За таких обставин, коли висновки суду першої інстанції доводами касаційної скарги не спростовуються судова колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення з наведених у касаційній скарзі мотивів, а тому керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2006 року у справі № 10/111/06 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.,
Рогач Л.І.