19 вересня 2006 р.
№ 7/46
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.В., -головуючого
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну
скаргу
Латиша В.Ю.
на ухвалу
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2006
у справі
господарського суду
№ 7/46
Полтавської області
за заявою
ТОВ “Новосанжарський консервний комбінат»
про
Визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від Латиша В.Ю. -Безуглий К.В.
від АБ “ Полтава-банк» -Костюченко П.О.
від боржника -Котляревський С.І.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2006 у справі № 7/46 ( Колегія суддів : Яковлєв М.Л., Міщенко П.К., Федоров М.О.) відмовлено в прийнятті апеляційної скарги учасника ( співвласника) товариства з обмеженою відповідальністю “ Новосанжарський консервний комбінат» Латиша Володимира Юрійовича на ухвали від 31.05.2005, 30.08.2005, 29.11.2005, 24.02.2006, 30.03.2006, 27.04.2006 на підставі ст.ст. 91,93,106 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції , Латиш В.Ю. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, згідно якої просив скасувати ухвалу Київського міжобласного господарського суду від 30.05.2006 про відмову в прийнятті апеляційної скарги посилаючись на те, що ч.3 ст.106 ГПК України зазначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» власник майна зазначений як учасник справи про банкрутство , скаржник, як учасник товариства, що володіє часткою 70% у його майні , має право на звернення із апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України , переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого:
- судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.04.2006 ухвалою господарський суд Полтавської області затвердив мирову угоду укладено між ТОВ “ Новосанжарський консервний комбінат» в особі керуючого санацією Коренєва І.Г. та кредиторами, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів та підтверджені ухвалою господарського суду від 30.08.2005, припинивши провадження у справі.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, учасник ( співвласник) ТОВ “ Новосанжарський консервний комбінат» Латиш В.Ю. подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати ухвали господарського суду Полтавської області підготовчого та попереднього засідань від 31.05.2005,30.08.2005,2911.2005, 24.02.200630.03.2006 а також ухвалу про припинення провадження у справі від 27.04.2006, визнати недійсною мирову угоду та припинити провадження у справі.
Судом апеляційної інстанції в ухвалі від 30.05.2006 у справі № 7/46 встановлено, що скаржник є одним із засновників боржника.
Ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2006 мотивована тим, що скаржнику не наданий місцевим господарським судом статус у даній справі кредитора, а ні боржника.
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не має права на її подання, виключають перегляд судових актів місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні, виходячи з наступного:
- відповідно до вимог ч.3 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
Згідно з ст.1 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони ( кредитори та боржник), арбітражний керуючий ( розпорядник майна ,керуючий санацією, ліквідатор), власник майна ( орган уповноважений управляти майном боржника), а також у випадках, передбачених цим Законом інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.
Латиш В.Ю. у розумінні Закону України “ Про господарські товариства» є власником корпоративних прав, а не власником майна боржника.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України “ Про господарські товариства» товариство є власником : майна переданого йому засновниками і учасниками у власність, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Заявник апеляційної скарги Латиш В.Ю. не відноситься до переліку осіб, які передбачені ст.1 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та, які є учасниками провадження у справі про банкрутство.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Латиша В.Ю. залишити без задоволення.
Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.05.2006 у справі № 7/46 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко