Справа №22\642 Головуючий в суді 1 інст.: Котік Т.С.
Категорія 39,40 Доповідач - Невмержицька Т.І.
УХВАЛА Іменем України
19 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :
головуючого : Головчук С.В.,
суддів: Худякова A.M., Невмержицької Т.І.,
при секретарі : Прищепа О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства відкритого типу «Крошенський цегельний завод» про поновлення на роботі, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та акціонерного товариства відкритого типу «Крошенський цегельний завод» на рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 7 лютого 2006 року,
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Просила визнати незаконним звільнення з роботи та поновити її на посаді начальника лабораторії ВАТ «Крошенський цегельний завод», стягнути з відповідача на її користь різницю між сумою винагороди, встановленої контрактом від 13.11.2003 року та фактично виплаченою заробітною платою, доплату в розмірі 50% від посадового окладу за період з 15.06.2005 року по 26.10.2005 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. При цьому зазначала, що 26 жовтня 2005 року була звільнена з посади начальника лабораторії в зв»язку із змінами істотних умов праці та її відмовою від запропонованої посади. Звільнення вважає незаконним, оскільки воно було проведено на підставі рішення Спостережної Ради товариства, що суперечить пунктам 8.3.7 та 8.4.7 Статуту Товариства. На думку позивачки, Спостережна рада не може втручатися в оперативну діяльність Правління товариства та не може робити зміни в організації виробництва а голова Правління не вправі одноособово видавати наказ про зміни в організації виробництва та затверджувати штатний розпис. Заподіяння їй моральної шкоди позивачка пов»язує із незаконним звільненням, внаслідок якого погіршився стан її здоров»я, вона вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Рішенням Корольовського райсуду м.Житомира від 7 лютого 2006 року позов задоволений частково. З акціонерного товариства відкритого типу «Крошенський цегельний завод» на користь ОСОБА_1 стягнуто 1727 грн.27 коп. доплати в розмірі 50% від посадового окладу без врахування податків та інших
обов»язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеного рішення в частині вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди з ухваленням нового рішення - про задоволення позову. При цьому посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з»ясовані обставини справи, зібраним доказам суд дав неналежну оцінку. Зокрема зазначає, що зміни в організації виробництва і праці та переведення її на іншу посаду були проведені без додержання вимог ст.32 КЗпП. На думку апелянтки, суд не врахував, що вона не була належним чином попереджена про майбутнє проведення змін в організації виробництва і праці, що її звільнення проведено в порушення вимог Статуту Товариства.
АТВТ «Крошенський цегельний завод» у поданій апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду в частині задоволення вимог позивачки з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позову, посилаючись на те, що фактично позивачка не виконувала обов»язків інженера з охорони праці.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах, суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9 з відповідними змінами та доповненнями, припинення трудового договору за п.б ст.36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обгрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 45к від 22 грудня 2003 року ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника голови правління - виконавчим директором ВАТ «Крошенський цегельний завод» (а.с.10).
З 1 червня 2005 року посада виконавчого директора в Товаристві була скорочена та введені посади начальника лабораторії та інженера з охорони праці (наказ № бік від 25.05.2005 року).
Наказом НОМЕР_1 по АТВТ .«Крошенський цегельний завод» (надалі - Товариство) позивачка з 1 червня 2005 року за її згодою була переведена на посаду начальника лабораторії з посадовим окладом 800 грн. на місяць та з виконанням обов»язків інженера з охорони праці з оплатою 50% посадового окладу на місяць (а.с.12) .
Відповідно до наказу НОМЕР_2 з 15 червня 2005 року відмінено наказ № бік від 25.05.2005 року в частині змін в організації виробництва і праці та скорочені посади начальника лабораторії, інженера з охорони праці. Цим же наказом введено посаду лаборанта, на головного інженера покладено обов»язок по виконанню робіт з охорони праці (а.с.13).
В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у відповідача мали місце зміни в організації
виробництва, внаслідок чого змінились істотні умови праці позивачки. Такі дії відповідача не суперечать вимогам Статуту Товариства, оскільки рішення Наглядової ради цього Товариства від 14.06.2005 року (протокол № 2) щодо розробки організаційної структури та штатного розкладу носило рекомендаційний характер. Крім того, питання затвердження структури підприємства та штатного розкладу було предметом розгляду Правління Товариства 23 червня 2005 року, що вбачається із змісту протоколу НОМЕР_3 засідання правління АТВТ «Крошенський цегельний завод», яке погодилося із запропонованою структурою підприємства та підтвердило правомірність затвердження штатного розкладу керівного складу Товариства.
Про зміну істотних умов праці позивачка була повідомлена 15 липня 2005 року (а.с.13). Від продовження роботи за тією ж кваліфікацією у змінених умовах праці ОСОБА_1 відмовилась (а.с.14).
Тому, наказом НОМЕР_4 позивачку було правомірно звільнено з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП через відмову продовжувати роботу в зв»язку із зміною істотних умов праці (а.с.15).
Обґрунтованим є також висновок суду про безпідставність вимог позивачки в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки заподіяння такої шкоди вона пов»язувала із незаконним, на її думку, переведенням та звільненням з роботи.
Рішення суду в частині вимог про стягнення на користь позивачки оплати за виконання обов»язків інженера з охорони праці ґрунтується на матеріалах справи та не суперечить вимогам ст.114 КЗпП.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.209,307,308,313-315 ЦПК України , суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного
товариства відкритого типу «Крошенський цегельний завод» відхилити.
Рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 7 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
судді: