19 березня 2008 р.
№ 4/214
Доповідач -суддя Мележик Н.І.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва
від 10.08.2007 року
та на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 10.12.2007р.
у справі №4/214
господарського суду міста Києва
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
до Державної компанії з утилізації відходів як
вторинної сировини "Укрекокомресурси"
про стягнення 47 810,53 грн.
та за зустрічним позовом Державної компанії з утилізації відходів як
вторинної сировини "Укрекокомресурси"
до Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
про визнання договору недійсним
за участю представників:
позивача -
(за первісним позовом) ОСОБА_2
відповідача -
(за первісним позовом) не з"явились
позивача -
(за зустрічним позовом) не з"явились
відповідача -
(за зустрічним позовом) ОСОБА_2
В червні 2007 року Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особаОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" про стягнення 43 392 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1 045,16 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3 373,37 грн. та судових витрат.
В липні 2007 року Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" подала до цього ж суду зустрічну позовну заяву до Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №02/01/06 від 28.12.2005 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2007 року (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007 року (судді: Корсак В.А., Коршун Н.М., Авдеєва П.В.), в первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення договір від 28.12.2005 року за №02/01/06, укладений між Суб"єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси".
В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особаОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2005 року між Суб"єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі начальника Дніпропетровського обласного управління "Дніпропетровськекокомресурси" (яке не є юридичною особою) ОСОБА_3укладено договір зберігання обладнання №02/01/06 та додаткову угоду №1 до нього.
За цим договором Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особаОСОБА_1 зобов"язався прийняти на зберігання обладнання Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" відповідно до специфікації №1: прес БАЗ 131 "Класик"; ваги електронні СПВ-500-7А (3 шт.); автомобілі МАЗ 437040-080 та ЗАЗ 110307; автопричіп П5-01, П5-02, П5-03, П5-04; ваги електронні "Лахта -У" (з апаратурою управління, зовнішнім приладом та програмно-технічним комплексом); комплекс горизонтальний упакований КГП-35, з"єднувальне улаштування ТСУ та зберігати його за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, 68.
Пунктом 6.1. визначено строк дії договору з моменту підписання сторонами акту прийому -передачі обладнання на зберігання та до 28.12.2006 року.
Вказане обладнання передане начальником Дніпропетровського обласного управління Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України за актом прийому -передачі від 28.12.2005 року Суб"єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1.
У зв"язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за надані за цим договором послуги у розмірі 43 392 грн., СПД ОСОБА_3звернувся до суду з позовом про примусове стягнення вказаної суми з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси".
Водночас, Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" звернулась до цього ж суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору зберігання №02/01/06 від 28.12.2005 року, посилаючись на те, що даний договір підписаний з боку володільця майна начальником Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини "Дніпропетровськекокомресурси" ОСОБА_3на підставі довіреності від 07.11.2005 року, але без погодження Президента Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси", що передбачено довіреністю, виданою на ім"я ОСОБА_3.
Місцевий та апеляційний господарські суди повно, всебічно дослідили надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінили та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову та, як наслідок, про відмову в задоволенні первісного позову.
При цьому, суди виходили з того, що спірний договір не відповідає вимогам закону, оскільки підписаний від Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" начальником Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини "Дніпропетровськекокомресурси" ОСОБА_3згідно довіреності від 07.11.2005 року без погодження Президента вищевказаної компанії.
Судами прийнято до уваги, що з боку Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" не вчинялось дій, спрямованих на схвалення спірного договору, а акти виконаних робіт та акт звірки взаєморозрахунків від 27.04.2007 року, підписані начальником Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини "Дніпропетровськекокомресурси" ОСОБА_3., не свідчать про погодження з боку Президента компанії на вказані дії.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, задовольнивши зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору зберігання №02/01/06 від 28.12.2005 року, відмовили в задоволенні первісного позову про стягнення грошових коштів за цим же договором.
Такий висновок місцевого та апеляційного господарських судів відповідає матеріалам справи, чинному законодавству, зокрема, ст.ст. 203, 215 ЦК України щодо підстав визнання договору недійсним та відсутністю виникнення у сторін прав та обов"язків за недійсним договором.
Згідно статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтею 203 цього ж Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину, відповдіно до ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач при розгляді справи не довів, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, обставин, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень, зокрема, вчинення дій щодо виконання спірного договору з боку Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси".
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007р. у справі №4/214 залишити без змін.
Головуючий суддя
Т.П. Козир
Судді
Н.І. Мележик
О.А. Подоляк