27 березня 2008 р.
№ 2-5966/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддів:
Кочерової Н.О. Рибака В.В. Черкащенка М.М.
розглянув касаційну скаргу
ОСОБА_1 в своїх інтересах, та в інтересах ОСОБА_2 ОСОБА_3
на постанову
від 27.11.2007 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 2-5966/06 Шевченківського районного суду м. Києва
за позовом
ОСОБА_4
до треті особи
ОСОБА_5 Реєстратор ТОВ "Енергія-Маркетинг" ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік"
про
про визнання договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік" № 27, № 29 від 14.07.2004, договору купівлі-продажу іменних цінних паперів № 73/23 від 13.07.2004 недійсними
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
від третіх осіб не з'явилися
від скаржника не з'явилися
В липні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5, треті особи Реєстратор ТОВ "Енергія-Маркетинг", ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік" про визнання договорів купівлі-продажу акцій ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік" № 27, № 29 від 14.07.2004, договору купівлі-продажу іменних цінних паперів № 73/23 від 13.07.2004 недійсними.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що володів 50 % акцій ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік". 14.07.2004 та 19.07.2004 між позивачем та громадянином Росії - ОСОБА_5 укладено договори купівлі-продажу іменних цінних паперів -простих, іменних акцій ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік" № 27 на суму 54 200 грн. та № 29 на суму 216 800 грн., що належать на праві власності позивачу. Проте, в подальшому з'ясувалось, що ОСОБА_5 насправді є громадянином ОСОБА_6, проти якого порушено кримінальну справу № 0746-90.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2006 (суддя Кухалешвілі Ю.Л.) позов задоволено повністю.
Визнано недійсними договори купівлі-продажу № 27, № 29 від 14.07.2004 та 19.07.2004, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та договір купівлі-продажу іменних цінних паперів № 73/23 від 13.07.2004, укладений між ТОВ "ПМТЗ "Інтеренерго" та ОСОБА_5
Стягнуто з ОСОБА_5 збитки відповідно до договору № 27 від 14.07.2004 у подвійному розмірі, що становить 108 400 грн., а відповідно до договору № 29 від 14.07.2004 у подвійному розмірі, що становить 433 600 грн.
Задовольняючи позов, місцевий районний суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30.08.2007 справа разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах, та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" направлена за підвідомчістю до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 (судді: Дзюбко П.О. -головуючий, Дикунська С.Я., Сотніков С.В.) рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 в своїх інтересах, та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 просить скасувати рішення районного суду та постанову апеляційного господарського суду, та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 4 цього Кодексу закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Однак, обов'язок доказування передбачений чинним законодавством визначений як в ст.33 ГПК України так і в ст.60 ЦПК України, данні норми перекликаються за своїм змістом. Отже, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах, та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, зазначав, що судом першої інстанції не враховано прав та обов'язків скаржників, оскільки останніх не було залучено до участі у справі.
При цьому скаржники посилалися на те, що в період з серпня 2004 по грудень 2005 ними були укладені договори з ТОВ НДЦ "Прогрес", яке діяло від імені ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік", та ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік" в особі ОСОБА_5 про участь в будівництві житлового торгівельно-офісного комплексу за адресою м. Київ, вул. Отто Шмідта 34-42.
ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік" є забудовником і відповідно до договору - доручення №42\22 від 01.08.2004 р. доручає ТОВ НДЦ "Прогрес" укладати договори, приймати кошти і перераховувати їх ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік".
На виконання зазначених договорів скаржниками були зроблені грошові внески, за рахунок яких ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік" побудувало частину будинку за адресою м. Київ, вул. Отто Шмідта 34-42.
Користуючись своїм правом, закріпленим ст.38 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 23.10.2007 витребував додаткові докази у скаржників, які були необхідні для повного та всебічного розгляду даної справи, а саме зобов'язав ОСОБА_1 надати доказову базу на підтвердження вимог апеляційної скарги.
Подані на виконання вимог ухвали апеляційного суду скаржниками 13.11.2007 письмові пояснення, щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції, обґрунтовано не прийняті до уваги судом другої інстанції, оскільки неповідомлення останнього про судові слухання не є в даному випадку грубим порушенням районним судом норм процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, оскільки відносно ОСОБА_5 порушена кримінальна справа та обвинуваченого оголошено в міжнародний розшук, що унеможливили повідомлення належним чином відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції.
Апеляційним господарським судом встановлено, що скаржниками не є акціонерами ЗАТ "Будівельно-інжирінгова компанія "Бік", сторонами, укладених договорів між спірних договорів між ОСОБА_5(ОСОБА_6) та учасниками не являються, позов до ТОВ НДЦ "Прогрес" про захист своїх прав та інтересів не пред'являли.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку, що в даному випадку відсутні порушення прав скаржників при прийнятті рішення судом першої інстанції, у зв'язку з чим підставно відмовив їх у залученні останніх у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору до розгляду даної справи.
За таких обставин, прийняті місцевим та апеляційним господарським судами судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, підстав для їх скасування не вбачається.
Доводи скаржників, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах, та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову від 27.11.2007 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 14.12.2006 Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-5966/06 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко