26 березня 2008 р.
№ 17/266-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріент Експрес"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2007
у справі
господарського суду Сумської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріент Експрес"
до
Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
про
стягнення 180319,02 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Серебрій Г.Г. -дов.№ 2 від 08.01.2008
від відповідача:
не з'явилися
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.08.2007 позовні вимоги задоволено.
Стягнено з СПД ФО ОСОБА_1 на користь ТОВ "Оріент Експрес" - 180319,02 грн. нанесеної матеріальної шкоди, 1803,19 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 рішення господарського суду Сумської області від 27.08.2007 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована тим, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобілем DAF, державний НОМЕР_1 керував ОСОБА_2 на підставі довіреності, тобто на відповідній правовій підставі.
Відповідно ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, довіреності, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду ТОВ "Оріент Експрес" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ч.3 ст.237, ч.ч. 1, 3 ст. 244, ст. ст. 11, 398, 1003, 1187, Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 25.10.2006 на автомобільній дорозі Одеса - Ростов відбулося зіткнення автомобілів КАМАЗ 5460, 2004 року випуску, державний НОМЕР_2, який належить ТОВ "Оріент Експрес" з автомобілем DAF, державний НОМЕР_1, який належить СПД ФО ОСОБА_1.
ДТП відбулося внаслідок того, що автомобіль DAF, державний НОМЕР_1, виїхав на зустрічну смугу дороги, порушуючи п.1.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306.
Під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобілем DАF, державний НОМЕР_1, керував ОСОБА_2 на підставі довіреності виданої 26.06.2006 ОСОБА_1 -власником автомобіля DAF, державний НОМЕР_1.
Відповідно вказаної довіреності ОСОБА_2 уповноважений був представляти інтереси ОСОБА_1 в органах Державтоінспекції або в будь-яких установах та організаціях, на підприємствах, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією автомобіля DАF, державний НОМЕР_1, його переобладнанням, ремонтом, проходженням технічного огляду, сплачувати всі автотранспортні платежі і збори, а також на період дії довіреності керувати цим автомобілем (з правом виїзду за кордон). Строк дії довіреності - 3 роки до 26.06.2009.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Статтею 1003 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Господарським судом встановлено, що договір доручення між сторонами в формі передбаченої чинним законодавством не укладався, відповідач не доручав ОСОБА_2 виконання юридичних дій, отже ОСОБА_2 розпоряджався автомобілем DАF, державний НОМЕР_1 на свій розсуд.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1999 за №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативною управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Отже, якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі на підставі довіреності (юридичне оформлення) то вважається, що об'єкт виходить із володіння його безпосереднього володільця і тому власник не повинен нести відповідальність за завдану шкоду.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Харківським апеляційним господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 05.11.2007 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 17/266-07 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко