11 березня 2008 р.
№ 4/39
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., -головуючого,
Мамонтової О.М.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Рівненському р айоні м. Рівне
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2007 року
у справі т господарського суду
№ 4/39 Р Рівненської області
за заявою
Державної податкової інспекції у Рівненському районі м. Рівне
до
ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів"
про
визнання банкрутом,
арбітражний керуючий
ОСОБА_1,
за участю представників сторін:
ДПІ у м. Рівне -Михалевич Н.О. (дов. від 11.01.2008), Хазов Ю.М. (дов. від 18.02.2008), Остапчук А.А. (дов. від 26.022008);
розпорядника майна -ОСОБА_2 (дов. від 07.03.2008);
ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" -Симканич В.В. (дов. від 08.11.2007 № 808);
встановив:
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.02.2005 р. (суддя Похильчук О.О.) визнано грошові вимоги Рівненської ОДПІ до ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" в сумі 95 129,41 грн.. В решті суми грошові вимоги відхилено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2007 р. (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. -головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) ухвалу господарського суду Рівненської області залишено без змін.
ДПІ у Рівненському районі м. Рівне в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити на розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм процесуального та матеріального права.
В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву на 11.03.2008.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Виходячи зі змісту ст. 14 Закону кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
Під терміном "грошове зобов'язання" у цьому Законі розуміються зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Оголошення про порушення справи про банкрутство ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" було опубліковано в газеті "Голос України" від 26.10.2004 р.
Рівненська об'єднана державна податкова інспекція у встановлений Законом термін звернулася із заявою про визнання її кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 4 205 654,15 грн.
25.11.2005 р. ДПІ подана заява про збільшення кредиторських вимог на суму 2 808 770,92 грн., у зв'язку з чим просить визнати кредиторські вимоги на загальну суму 7 014 425,07 грн. та включити їх до реєстру кредиторів боржника.
На підтвердження своїх вимог ДПІ було надано подання Відділення державного казначейства України у Рівненському районі від 16.11.2004 р. № 02-26/1567 начальнику Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції для застосування до ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" заходів щодо стягнення боргу по позичці, наданій на закупівлю непродовольчого зерна на виробництво спирту на суму 518 237,92 грн. та пені в сумі 2290533 грн., нарахованої за період з 26.06.1997 по 31.10.2004.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Грошові вимоги ОДПІ в сумі 4205654,15 грн. розпорядником майна не включені до реєстру вимог кредиторів як такі, що не визнані боржником. Свої заперечення боржник обґрунтував тим, що сума 552914 грн. підлягала списанню відповідно до Закону України від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", а заборгованість, що виникла після 01.01.2001 в сумі 7260145,79 грн. погашена повністю шляхом перерахування в бюджет грошових коштів.
В судове засідання 04.03.2005 р. Рівненська ОДПІ подала заяву про уточнення кредиторських вимог, відповідно до якої сума вимог кредитора до боржника після проведення спільних взаємоперевірок боржника та податкової інспекції, незалежної аудиторської перевірки становить 95 129,41 грн. (а.с. 239).
Оскільки заявлені грошові вимоги Рівненська ОДПІ у сумі 95129,41 грн. документально підтверджені, суд першої інстанції дійшов висновку про їх включення до реєстру вимог кредиторів. В решті суми грошові вимоги ДПІ відхилено.
Львівський апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу господарського суду Рівненської області, задовольнив клопотання ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" про проведення судово-бухгалтерської експертизи.
У висновку № 3324 судово-бухгалтерської експертизи (т. А-1 а.с. 3 -5) зазначено, що в поданих на експертизу документах відсутні дані про списання податкового боргу відповідно до вимог п.п. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Даним висновком експертизи встановлено, що рішенням ДПІ у Рівненському районі від 30.05.2001 р. № 445/24/003750020/3332 на розстрочення податкового боргу на суму 2029507,11 грн., що перевищувало реальний податковий борг підприємства на суму 552914,00 грн. через неправильне списання. сума боргу, яка повинна бути розстрочена складає 1476592,19 грн., по ПДВ -71065,55 грн., акциз на спирт -140218,31 грн., акциз на ЛГВ -1265308,33 грн.
На момент прийняття рішення № 1 від 30.06.2004 р. про скасування розстрочення боржником було сплачено до бюджету 1561161,00 грн., що на 84568,00 грн. перевищує реальний борг перед бюджетом на момент рішення про реструктуризацію
В період -0101.2001 по 31.12.2004 згідно з платіжними дорученнями боржником було перераховано 7316943,47 грн. Переплата в бюджет склала 56797,00 грн.
Погодившись з висновком судово-бухгалтерської експертизи щодо несписання податкового боргу, який виник станом на 31.12.1999 р. по ПДВ, акцизного збору на спирт, акцизного збору на лікеро-горілчані вироби, апеляційний господарський суд залишив ухвалу господарського суду першої інстанції без змін.
Проте, погодитися з таким висновком в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов них без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи та можуть вплинути на результати вирішення спору.
В силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи грошові вимоги ДПІ у Рівненському районі у сумі 95129,41 грн. судами не було зазначено, з яких саме податків складається вказана сума задоволених кредиторських вимог. Судами попередніх інстанцій не було перевірено твердження ДПІ, що податок на прибуток підприємства в сумі 138643,95 грн., який виник у 2000 році, підлягав списанню, відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; не надано оцінки рішенню господарського суду у справі № 12/311 щодо відмови у списанні податкового боргу боржника. Крім того, заявлені клопотання ДПІ у м. Рівне про призначення повторної бухгалтерської експертизи, про виклик в судове засідання експерта для надання вмотивованого пояснення, про зобов'язання сторін провести та скласти акти звірок станом на 25.11.2004.
Суд апеляційної інстанції також не звернув увагу на ці обставини та залишив ухвалу господарського суду Рівненської області без змін.
За таких обставин ухвалу господарського суду Рівненської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, оскільки судами в порушення вимог процесуального права -ст.ст. 32 - 34, 43 ГПК України не було належним чином з'ясовано дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну оцінку, застосування норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, перевірити ствердження та заперечення сторін, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі м.Рівне задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2007 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2007 у справі № 4/39 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Головуючий М.І. Хандурін
Судді О.М. Мамонтова
О.С.Удовиченко