Справа № 22/1246 Головуючий у першій інстанції Мосійчук В.І.
Категорія 24 Доповідач Косигіна Л.М.
Іменем України
29 червня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Косигіної Л.М.
суддів Жигановської О.С., Микитюк О.Ю.
при секретарі Нечипоренко І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на 1\2 частину будинку і земельної ділянки, припинення права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 травня 2006 року, -
встановив :
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10 жовтня 2002 року за НОМЕР_1 та державний акт на право приватної власності на землю від 17 лютого 2003 року, визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1\2 частину приватизованої присадибної ділянки площею 0,0241 га. В обґрунтування позову зазначила, що 10 липня 1969 року її мати ОСОБА_3 подарувала їй 1\2 частину спірного будинку, яку позивачка своєчасно не зареєструвала в органах технічної інвентаризації. В 2005 року вона звернулась у відділ приватизації з заявою про приватизацію земельної ділянки, розташованої біля її частини будинку та дізналась, що весь спірний будинок в порядку спадкування після смерті її батьків та брата оформила на себе відповідачка \дружина брата\ та приватизувала земельну ділянку. Позивачка вважає, що ОСОБА_2 має право тільки на 1\2 частину спірного будинку та земельної ділянки.
Під час розгляду справи позивачка збільшила свої вимоги та просила також визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 грудня 1990 року, виданого Коростишівською держнотконторою на ім*я її брата ОСОБА_4, після смерті матері.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2005 року позов задоволений.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_2, яке було видане Коростишівською держнотконторою на ім"я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3, на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1. Визнана поважною причина пропуску строку позовної давності.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_3, яке було видане Коростишівською держнотконторою на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4. Визнано частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 17.02.03 р. на ім'я ОСОБА_2.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та на 1\2 частину земельної ділянки, розташованої біля даного будинку, площею 0,0241 га.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 370 грн. 17 коп. державного мита.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2005 року скасовано рішення районного суду в частині визнання частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 17 лютого 2003 року на ім"я ОСОБА_2 та визнання права власності за ОСОБА_1 на 1\2 частину земельної ділянки, розташованої біля будинкуАДРЕСА_1 площею 0,0241. Ухвалено нове рішення про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 17 лютого 2003 року, виданого Коростишівською міською радою на ім"я ОСОБА_2 В решті рішення залишено без змін.
У квітні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2005 року за нововиявленими обставинами. Зазначила, що в січні 2006 року вона від ОСОБА_5 дізналась, що її чоловік -ОСОБА_4 сплатив позивачці 3500 крб. за половину будинку, яка той була подарована матір"ю. Після відповіді кредитної установи їй стало достовірно відомо про те, що чоловік дійсно перерахував зі свого рахунку на рахунок позивачки 3500 крб. Відповідачка вважає, що дані обставини є нововиявленими, які дають підставу для скасування рішення районного суду в частині визнання недійсним свідоцтва' про право на спадщину за законом від 10 грудня 1990 року на ім*я ОСОБА_4, свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її ім"я та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частину спірного будинку з надвірними спорудами.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 травня 2006 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні її заяви.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу районного суду та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначила, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що її чоловік сплатив позивачці 3500 крб. за частину будинку, що підтверджується поясненнями свідків та відомостями Ощадбанку. Крім того суд не прийняв до уваги, що вона набула право власності на спірну частину будинку також і за набувальною давністю, так як користується та розпоряджається нею більше 10 років.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України передбачено, що судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, якщо Істотні для справи обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Отже вимоги ОСОБА_2 про те, що вона набула права власності на спірну частину будинку за набувальною давністю так як користується нею більше 10 років - не можна визнати нововиявленими обставинами. Крім того відповідачка з таким позовом до суду не зверталась.
З пункту 5 Постанови Пленуму Верховіного Суду України "Про практику перегляду судами у зв"язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за № 1 \з послідуючими змінами\ вбачається, щ як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.
Як вбачається з заяви ОСОБА_2 нововиявленою обставиною вона вважає те, що її чоловік 12 листопада 1990 року сплатив ОСОБА_1 3500 крб. за належну їй 1\2 частину спірного будинку. Наведене відповідачка підтверджує поясненнями свідка ОСОБА_5 та даними кредитної установи про переведення грошей з рахунку ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1.
Однак відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України пояснення свідка з цього приводу не можуть прийматися судом як допустимий доказ, що може свідчить про укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору купівлі - продажу спірної частини будинку АДРЕСА_1. Зазначена угода в" нотаріальному порядку не укладалась.
Перерахування грошей з рахунку чоловіка відповідачки на рахунок позивачки, без зазначення їх цільового призначення, не може підтверджувати факт укладання такої угоди. Розписка з приводу передачі грошей також не складалась.
Отже обставини, на які посилається ОСОБА_2 не мають і не можуть мати істотного значення для вирішення справи і не впливають на правильність прийнятого рішення.
За таких обставин, суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та вирішивши спір з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильно відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування ухвали немає.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд, -
- 315, 317, 319, 324, 325
ухвалив
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Залишити без змін ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 травня 2006 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді