Cправа № 2а-4313/10/0770
Ряд стат. звіту № 8.2.1
Код - 09
30 червня 2011 р. 14.27 год. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., при секретарі судового засідання Бішко А.Я., та сторін, які беруть участь у справі:
позивач: ПП «Акваперл»- представник Митровцій В.І. ;
відповідач: ДПІ у м. Ужгород -представник Барановська В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Акваперл»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002401640/0 2128/15-2/22098755/4982 від 13.07.2010 р., № 0003331640/0 2675/15-2/22098755/5975 від 21.08.2010 р., № 0004951640/0 3681/15-2/22098755/7937 від 20.10.2010 р., № 0005831640/0 3723/15-2/22098755/8655 від 16.11.2010 р., податкове повідомлення-рішення №0004551640/04050/15-2/22098755/25922 від 28.10.2009 року,-
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 30 червня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 липня 2011 року.
Приватне підприємство «Акваперл»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме від 13 липня 2010 року № 0002401640/0 2128/15-2/22098755/4982, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 25044,00 гривень, від 21 серпня 2010 року №0003331640/0 2675/15-2/22098755/5, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 92949,00 гривень, від 20 жовтня 2010 року №0004951640/0 3681/15-2/22098755/7937, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 19943,00 гривень, від 16 листопада 2010 року № 0005831640/0 3723/15-2/22098755/8655, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на 69670,00 гривень.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року дана справа була об'єднана зі справою за позовом ПП «Акваперл»до ДПІ у м. Ужгороді щодо визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0004551640/0 4050/15-2/22098755/25922 від 28 жовтня 2009 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 17101,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що відповідачем при визначенні податкових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін, невірно застосовано норми податкового законодавства та не дотримано встановлену законом щодо цього процедуру.
Відповідач проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення (т.1 а.с. 40-43, т.2 а.с. 53-57). Представник відповідача ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні такого, як безпідставному. В судовому засіданні представник позивача пояснила, що ДПІ у м. Ужгороді була проведена перевірка податкових декларацій з ПДВ Приватного підприємства «Акваперл»з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Перевіркою встановлено, що підприємство проводило реалізацію виробів санітарно-технічного призначення, ванн, облицювальної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості і включають ввізне мито та націнку. Вартість реалізації вище фактурної вартості, але нижче митної вартості, визначеної митними органами. Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства, встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. А відтак, вважає дії позивача правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту №1562/15-2 (т.2 а.с.12-13), відповідачем було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ПП «Акваперл»за травень 2010 року. Встановлено, що підприємством порушено пп..7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було завищено суму ПДВ, належного до відшкодування за травень 2010 року на 25044,00 грн. (т.2 а.с.14).
Даний висновок податкового органу, було зроблено на підставі встановлення того, що позивачем при поставці товарів на митну територію України розраховано базу оподаткування виходячи із вартості, яка була менша митної вартості з якої сплачено податок на додану вартість при імпорті цих товарів.
Перевіркою визначено, що залишок від'ємного значення податкового кредиту за квітень 2010 року, фактично сплачений платником в попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) складає 490,00 грн. (т.2 а.с.12).
За наслідками розгляду акту перевірки 13 липня 2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002401640/0 2128/15-2/22098755/4982, яким на підставі пп. «б», «в»п. 4.1.4.3 ст.4 ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 ЗУ від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 25044,00 грн., правомірність якого і є предметом розгляду даної адміністративної справи. (т.2 а.с.14).
Крім того, з матеріалів справи, зокрема з Акту №1905/15-2 від 12.08.2010 року, вбачається, що також відповідачем було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ПП «Акваперл»за червень 2010 року. Перевіркою встановлено, що останнім в порушення пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»завищено від'ємне значення бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 92949,00 грн. (т.2 а.с.25-26).
Перевіркою зроблено висновок, що залишок від'ємного значення за травень 2010 року, фактично сплачений платником в попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) складає 465,00 грн., а тому перевіркою зменшено на 92949,00 гривень суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.
За наслідками розгляду акту перевірки 21.08.2010 року було прийнято податкове повідомлення -рішення №0003331640/0 2675/15-2/22098755/5975, яким на підставі пп. «б», «в»п. 4.1.4.3 ст.4 ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 ЗУ від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 92949,00 грн., правомірність якого також є предметом розгляду даної адміністративної справи. (т.2 а.с.27).
Крім того, з матеріалів справи, зокрема з Акту №3359/15-2 від 13.10.2010 року, вбачається, що також відповідачем було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ПП «Акваперл»за червень 2010 року. Перевіркою встановлено, що останнім в порушення пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»завищено від'ємне значення бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 19943,00 грн. (т.2 а.с.38-39)
Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації, є більшим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 19943,00 грн., як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за серпень 2010 року, а визначене перевіркою від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за липень 2010 року складає 336,00 грн. Тому перевіркою зменшено на 19943,00 гривень суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.
За наслідками розгляду акту перевірки 20.10.2010 року було прийнято податкове повідомлення -рішення №0004951640/0 3681/15-2/22098755/7937, яким на підставі пп. «б», «в»п. 4.1.4.3 ст.4 ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 ЗУ від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 19943,00 грн., правомірність якого також є предметом розгляду даної адміністративної справи. (т.2 а.с.40)
З матеріалів справи, зокрема з Акту №3786/15-2 від 10.11.2010 року, вбачається, що також відповідачем було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ПП «Акваперл»за вересень 2010 року. Перевіркою встановлено, що останнім в порушення пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»завищено від'ємне значення бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на суму 69670,00 грн. (т.2 а.с.44-46).
Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації, є більшим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 69670,00 грн., як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, а визначене перевіркою від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за серпень 2010 року складає 762,00 грн. Тому перевіркою зменшено на 69670,00 гривень суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.
За наслідками розгляду акту перевірки 16.11.2010 року було прийнято податкове повідомлення -рішення №0005831640/0 3723/15-2/22098755/8655, яким на підставі пп. «б», «в»п. 4.1.4.3 ст.4 ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 ЗУ від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року в розмірі 69670,00 грн., правомірність якого також є предметом розгляду даної адміністративної справи. (т.2 а.с.47)
З Акту №2397/15-2 від 15 жовтня 2009 року, вбачається, що відповідачем було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ПП «Акваперл»за серпень 2009 року. Перевіркою встановлено, що останнім в порушення пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»підприємством завищено від'ємне значення бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 17101,00 грн. (т.1. а.с.11).
Всі висновки по вищевказаних актах податковим органом, було зроблено на підставі того, що позивачем при поставці товарів на митну територію України розраховано базу оподаткування виходячи із вартості, яка була менша митної вартості з якої сплачено податок на додану вартість при імпорті цих товарів.
Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації, є більшим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 17101,00 грн., як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, а перевіркою взяте до уваги визначене позитивне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за липень 2009 року в розмірі 160,00 грн. Тому перевіркою зменшено на 171010,00 гривень суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2009 року. (т.1. а.с.11).
За наслідками розгляду акту перевірки 28.10.2009 року було прийнято податкове повідомлення -рішення №0004551640/0 4050/15-2/22098755/25922, яким на підставі пп. «б», «в»п. 4.1.4.3 ст.4 ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 ЗУ від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року в розмірі 17101,00 грн., правомірність якого також є предметом розгляду даної адміністративної справи. (т.1. а.с.12)
Матеріалами справи встановлено, що протягом охоплюваних перевірками періодів позивач здійснював діяльність з імпорту товарів на митну територію України, які в подальшому реалізовувались на внутрішньому ринку. Зокрема підприємство проводило реалізацію пластмасових виробів санітарно -технічного призначення суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості та включають ввізне мито, націнку. При ввезенні товарів позивач належним чином сплачував до бюджету суми ПДВ, що були визначені відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується відповідними ВМД.
Дані факти відповідачем не заперечуються.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що договірна (контрактна) вартість реалізованого позивачем товару на території України була нижча за звичайну ціну (митну вартість).
Згідно пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до пункту 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Крім того, даним Законом передбачено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) -це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) -це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Відповідно до пункту 1.20.2 статті 1 цього ж Закону України, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах . Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Відповідно до пункту 1.20.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Згідно пунктів 1.20.8 та 1.20.10 статті 1 вищевказаного Закону України, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Також пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.98 року, який було видано з метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, є визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Даним Указом визначено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Згідно Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.90 року (зокрема, статтями 6 і 7) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. На сьогодні державне регулювання цін запроваджено Кабінетом Міністрів України за постановою від 25.12.96 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», у якій відсутні будь-яке регулювання цін на митну вартість.
Аналізуючи зазначені норми суд приходить до висновку, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін»є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.
При цьому податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Також при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.
В актах відповідача відсутні будь-які докази здійснення перевірки рівня звичайних цін на продукцію, що реалізувалась позивачем на внутрішньому ринку, порівнюючи її з справедливою ринковою ціною ідентичних (аналогічних) товарів у співставних умовах, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування звичайних цін.
Здійснюючи перевірки відповідач дійшов до хибного висновку щодо визначення звичайної ціни товару шляхом використання митної вартості, оскільки імпорт товарів і їх реалізація на внутрішньому ринку в Україні не можуть вважатися співставними умовами для визначення звичайних цін.
Частиною 1 ст. 263 Митного кодексу України передбачено можливість використання інформації, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, виключно митними органами для митних цілей. В тому числі для визначення бази оподаткування ПДВ при імпорті товарів.
Аналогічно визначено і п.1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р., згідно якого митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.
Отже, звичайна ціна встановлюється за правилами п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні. Наведене положення відповідає вимогам ст.11 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, де встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку, та не суперечить п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.
Жодним законодавчим актом України не передбачено ототожнення поняття «звичайна ціна», яке застосовується при визначенні бази операцій поставки товарів на митній території України, і поняття «митна вартість», яке застосовується при визначенні бази оподаткування операцій з імпорту товарів на митну територію України.
Посилання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається судом до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.
Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що він сплатив всі необхідні при розмитненні платежі та податки від митної вартості товару, а ціну, за якою реалізував товари покупцям, формував на підставі п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», при здійсненні господарської діяльності ціна реалізації товару коливалася відповідно до попиту, економічного стану ринку, маркетингових досліджень. Реалізація товару проводилась оптом, але в жодному випадку ціна товару не була нижчою від ринкової ціни, а отже, й від звичайної.
Крім того, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Проте, відповідно до пункту 4.3.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 р. (далі -Закон № 2181), застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань платника податків є можливим виключно у випадках, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону (тобто лише у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію) у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Там же визначено, що цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Також пунктом 4.3.2 статті 4 Закону № 2181є визначено, що якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Там же визначено, що якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються. Пунктом 4.3.3 статті 4 Закону № 2181 є, зокрема, встановлено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків, а пунктом 4.3.4 тієї ж статті 4 є визначено застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. На теперішній час жодним законом України не затверджено методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами. Пунктом 4.3.5 статті 4 Закону № 2181 є визначено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Як вбачається із змісту актів відповідача, при перевірці позивача йому були надані всі необхідні документи, а тому жодних законних підстав щодо самого факту застосування непрямих методів не було.
За таких обставин суд приходить до переконання, що нарахування податкових зобов'язань на імпортовані товари, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з митної вартості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, а саме від 13 липня 2010 року №0002401640/0 2128/15-2/22098755/4982, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на 25044,00 гривень, від 21 серпня 2010 року №0003331640/0 2675/15-2/22098755/5, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 92949,00 гривень, від 20 жовтня 2010 року №0004951640/0 3681/15-2/22098755/7937, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 19943,00 гривень, від 16 листопада 2010 року №0005831640/0 3723/15-2/22098755/8655, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на 69670,00 гривень, від 28 жовтня 2009 року №0004551640/0 4050/15-2/22098755/25922, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 17101,00 гривень обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кас України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки в даній справі було об'єднано позови по кожному із яких позивач сплатив судовий збір (квитанція №16 від 17.11.2010 року -т2 а.с.48, квитанція № 79 від 16.08.2010 року -т.1 а.с.13), слід присудити судові витрати у розмірі 6 (шість) грн. 80 (вісімдесят) коп. до стягнення з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов Приватного підприємства «Акваперл»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002401640/0 2128/15-2/22098755/4982 від 13.07.2010 р., № 0003331640/0 2675/15-2/22098755/5975 від 21.08.2010 р., № 0004951640/0 3681/15-2/22098755/7937 від 20.10.2010 р., № 0005831640/0 3723/15-2/22098755/8655 від 16.11.2010 р., податкове повідомлення-рішення №0004551640/04050/15-2/22098755/25922 від 28.10.2009 року --задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002401640/0 2128/15-2/22098755/4982 від 13.07.2010 р., № 0003331640/0 2675/15-2/22098755/5975 від 21.08.2010 р., № 0004951640/0 3681/15-2/22098755/7937 від 20.10.2010 р., № 0005831640/0 3723/15-2/22098755/8655 від 16.11.2010 р., податкове повідомлення- рішення №0004551640/04050/15-2/22098755/25922 від 28.10.2009 року.
3. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 6,80 грн. (шість гривень 80 копійок).
4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дору Ю.Ю.