Справа № 1-90/11
27 травня 2011 року
смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області
у складі головуючого - судді І.І.Замеги
при секретарі Г.М.Войтович
з участю прокурора В.Д.Колотюка
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, не повною загальною середньою освітою, не військовозобов»язаного, не одруженого, не працюючого, раніше судимого Любарським районним судом
- 19.02.2004 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі. Умовно-достроково звільнений 20.08.2005 року на 1 рік 6 місяців 17 днів.
у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
23 квітня 2011 року близько 21 год. 15 хв. підсудний ОСОБА_1 перебуваючи на території Любарського професійного ліцею, що в смт.Любар по вул..Райради Житомирської області, біля приміщення туалету, в ступив у словесну суперечку із ОСОБА_2 Під час вказаної суперечки ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, умисно схопив останню рукою за шию і вдарив її два рази об цегляну стіну туалету. Не припиняючи свої хуліганські дії, підсудний штовхнув потерпілу в цегляну стіну, заподіявши їй фізичну біль.
В судовому засіданні в пред»явленому обвинуваченні підсудний ОСОБА_1. визнав себе винним у вчиненому частково і пояснив, що 23 квітня цього року близько 21 год. перебуваючи на території Любарського професійного ліцею він вступив у словесну суперечку із ОСОБА_2 В ході даної суперечки, він штовхнув потерпілу один раз, внаслідок чого вона вдарилася об приміщення туалету.
Крім часткового визнання своєї вини у скоєному, вина підсудного у вчиненні даного злочину підтверджується зібраними по справі доказами:
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона навчається у Любарському професійному ліцеї і проживає у гуртожитку вищевказаного навчального закладу. 23 квітня 2011 року близько 21 год. вона пішла до туалету, який знаходиться в дворі. Там вона зустріла ОСОБА_1 і між ними виникла словесна суперечка. В ході даної суперечки останній виражаючись словами нецензурної лайки наніс їй один удар по тілу від якого вона вдарилася головою об стіну туалету. Після цього ОСОБА_2 заштовхав її до приміщення туалету, де схопив її за горло і знову вдарив об стіну. Після цього вона втратила свідомість. До свідомості вона прийшла в приміщенні гуртожитку. Крім того, потерпіла пояснила, що будь-яких претензій до підсудного вона не має і просила суд суворо його не карати.
Аналогічні покази в суді дала і свідок ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_4 в суді показала, що вона працює фельдшером у відділені швидкої допомоги Любарської ЦРЛ. 23 квітня цього року перебуваючи на чергуванні приїздила на виклик до гуртожитку Любарського профліцею, де надавала медичну допомогу ОСОБА_2 Як їй стало відомо зі слів останньої, її побив ОСОБА_1 Потерпіла скаржилася на сильний головний біль. Також у неї на голові була гематома і почервоніння на шиї. Після введення уколу знеболюючого, ОСОБА_2 було госпіталізовано до Любарської ЦРЛ.
Свідок ОСОБА_5М, в суді пояснила, що вона працює черговою по гуртожитку Любарського професійного ліцею. 23 квітня 2011 року близько 21 год., перебуваючи на своєму робочому місці до неї прийшли учні вищевказаного навчального закладу, які проживають в гуртожитку, і повідомили, що в дворі біля туалету ОСОБА_1 побив ОСОБА_2, яка втратила свідомість. Вибігши на вулицю вона побачила що потерпілу несуть до гуртожитку. Повернувшись назад до приміщення гуртожитку вона викликала швидку допомогу та почала приводити до свідомості ОСОБА_2. Прийшовши до тями потерпіла розповідала, що її побив ОСОБА_1, скаржилася на сильний головний біль.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №31 від 06.05.2011 року у ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було.
Аналізуючи всі зібрані та перевірені докази по справі суд вважає, що вина ОСОБА_1 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто хуліганстві, доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.1 ст.296 КК України.
Обираючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу підсудного, пом»якшуючі обставини, які судом не встановлені та обтяжуючі обставини - рецидив злочину, а тому обирає його в межах санкції ч.1 ст.296 КК України у вигляді обмеження волі.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що підсудний посередньо характеризується за місцем проживання, частково визнав свою вину, потерпіла будь-яких претензій до нього не має, то суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства і вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст.75, 76 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлений
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, Суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України і обрати йому покарання за цим Законом у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 в період відбування покарання з випробуванням не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Житомирської області через Любарський районний суд протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_6