Справа № 2-а-1137/11/2211
14 червня 2011 року суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Савіцький Л.П., розглянувши ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,-
що позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин, зобов'язати відповідача усунути порушення її прав і виконати перерахунок пенсії у відповідності з вимогами ст. 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік та виплачувати в подальшому пенсію у відповідності з проведеним перерахунком.
У зв'язку з цим просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин виплатити на її користь різницю між перерахованою та отриманою пенсією, яка утворилася з травня 2010 року.
В обґрунтування вимог посилається на те, що вона як працюючий пенсіонер має право на перерахунок пенсії з більш високого заробітку, в зв'язку з чим 05.05.2010 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин з заявою та відповідними документами на такий перерахунок пенсії. Остання їй була перерахована відповідачем з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік -1197,91 грн., хоча мав би бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу за 2009 рік. Вважає, що в результаті такого перерахунку вона щомісячно недоотримує пенсію.
Ухвалою судді від 02 червня 2011 року даний адміністративний позов в частині вимог, що стосуються періоду з травня 2010 року по 30.11.2010 року залишено без розгляду, оскільки вони знаходяться поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідачем надано письмові заперечення проти позову, згідно яких вимоги позивачки останнім не визнаються.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, позивачка перебуває на обліку в УПФ України в м. Нетішин, та маючи 24 місяці страхового стажу після призначення (перерахунку) пенсії, отримала право на її перерахунок відповідно до вимог закону.
05.05.2010 року ОСОБА_1 звернулася до УПФ в м. Нетішин із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після її призначення.
На підставі додаткових документів про стаж роботи і даних персоніфікованого обліку їй був проведений перерахунок пенсії із врахуванням страхового стажу та заробітної плати за вказаний період. При цьому був застосований показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197 грн. 91 коп.). Дані обставини визнаються відповідачем.
Однак, з вказаним погодитись не можна, оскільки дії відповідача суперечать чинному законодавству України і вказане випливає з наступного.
В зв'язку з визнанням Конституційним Судом (рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008) неконституційними змін до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - надалі Закон №1058-ІУ, що були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», на даний момент ці норми права діють в редакції від 09.07.2003 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону після визнання рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року неконституційними змін від 28.12.2007 року) у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше, як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», які визначають порядок перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам, суперечать вимогам Закону № 1058-ІV, який має вищу юридичну силу, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. При розгляді даного спору слід керуватися ст. 40 Закону № 1058-ІУ, яка передбачає застосування при визначенні заробітної плати для обчислення пенсій середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Доводи УПФ щодо правильності перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік, не ґрунтуються на законі. В преамбулі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Посилання відповідача на роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України у листі від 11 березня 2009 року № 20/0/18-09/039, про застосування показника за 2007 рік не узгоджуються з вимогами Закону № 1058-ІV і не випливають із будь-якого іншого нормативно-правового акту. Крім того, виходячи з принципу верховенства права, означений лист не є нормативно-правовим актом, тому посилання відповідача на це роз'яснення є безпідставним.
Не можна погодитись і з доводами відповідача стосовно того, що дії норми ст.ст. 40,42 Закону ( №1058- ІV) від 09.07.2003 року, не відновлені в попередній редакції, оскільки для цього не потрібно приймати додатково якесь рішення чи Закон. З часу визнання неконституційною відповідної норми закону, діє норма закону, що діяла на час внесення відповідних змін.
За таких обставин, враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивачки від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до норми ст.ст. 40, 42 ч.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року з урахуванням і застосуванням показника середньої заробітної плати ( доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2009 календарний рік, що передує року перерахунку пенсії та виплатити останній різницю між перерахованою та виплаченою пенсією.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивачки на перерахунок і виплату пенсії у розмірі відповідно до вищевказаних норм підлягає захисту з 01 грудня 2010 року, оскільки позов подано до суду 31 травня 2011 року.
Поряд з цим, вимога позивачки про покладення на відповідача обов'язку виплачувати в подальшому пенсію у відповідності до проведеного перерахунку задоволенню не підлягає, оскільки обумовлена законом, на підставі якого повинна виконуватись. Враховуючи вимоги ст. 6 КАС України, вважаю, що захисту підлягають лише порушені права, свободи або інтереси, а не можливість їх порушення в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, ст.ст. 183-2, 186, 254, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за показниками середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії за 2009 календарний рік.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області з 01 грудня 2010 року здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до норми ст.ст. 40,42 ч.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік та виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2
Відповідно до ст. 99 КАС України (в новій редакції) строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої суми пенсії позивачеві, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за 6 місяців. Вимоги, які виходять за межі встановленого строку, задоволенню не підлягають.
Так як правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З огляду на дану норму, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
В даному випадку, судом не встановлено поважності пропущеного строку звернення до суду позивачем. Також останнім вимога щодо поновлення пропущеного ним строку позовної давності не висувалась, в зв'язку з чим суд знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову щодо здійснення перерахунку заборгованості, яка утворилася з 01.02.2010 року з підстав пропуску строку позовної давності, та у зав'язку з цим відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити у його задоволенні ще і за тих підстав, що позивачем пропущений строк на звернення до суду. Проте судом встановлено, що позивачка звернулася до суду у межах шестимісячного строку, встановленого ст.99 КАС України, оскільки відповідь від УПФУ стосовно мотивів відмови у здійсненні перерахунку датована 20.09.2010 р. й надіслана позивачці поштою, відповідно про порушення її прав позивачці стало відомо лише після отримання відповіді.