ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
07 лютого 2011 року 13:35 справа № 2а-14441/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
до
третя особа
про товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнессоюз-М»
Державний реєстратор Святошинського району міста Києва
визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи
за участю представників сторін:
від позивача: Швець І.В.,
від відповідача: не з'явився,
третя особа: не з'явився.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнессоюз-М», третя особа Державний реєстратор Святошинського району міста Києва про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Бізнессоюз-М»встановлено, що громадянин ОСОБА_2, є засновником даного товариства, однак фактично ніякого відношення до фінансово -господарської діяльності підприємства не має. Представник позивача посилається на те, що реєстраційні документи ТОВ «Компанія «Бізнессоюз-М»містять неправдиві дані, правочин у формі створення фіктивного підприємства та державної реєстрації ТОВ «Компанія «Бізнессоюз-М»є нікчемним, що є підставою, як вважає позивач, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та відповідно припинення юридичної особи.
Представником відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представником третьої особи заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.
У зв'язку з неприбуттям представників відповідача та третьої особи, ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ «Компанія «Бізнессоюз-М»(код 35121707) зареєстровано Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 29 травня 2007 року.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12 січня 2011 року, місцезнаходження ТОВ «Компанія «Бізнессоюз-М»: 03115, місто Київ, Святошинський район, площа Святошинська, буд. 1, кім. 272.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.
Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Однією із підстав для припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути пред'явлено до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (частина 2 статті 110 Цивільного кодексу України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач -особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.
Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Виходячи з положень пункту 17 статті 11, пункту 3 частини 1 статті 10, статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.
Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 року № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.
Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а, отже, підстав для задоволення позову немає.
Поряд з цим судом не заперечується право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у зв'язку з неподанням податкової звітності.
Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів неподання податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнессоюз-М».
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук