ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 квітня 2011 року № 2а-3629/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Донця В.А. Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства фінансів України Державного казначейства України Державної судової адміністрації України Кабінет Міністрів України
треті особи: Міністерство юстиції України, Вінницький окружний адміністративний суд
прозобов'язання вчинити дії
Обставини справи:
Позивачка звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення її як судді Вінницького окружного адміністративного суду благоустроєним житлом в м. Вінниці у встановлений законом строк, стягнути з Міністерства фінансів України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок державної судової адміністрації України для перерахування на відповідний рахунок Вінницького окружного адміністративного суду в сумі 572250 грн. для придбання та передачі в користуванні ОСОБА_1 благоустроєного житла у вигляді трикімнатної квартири житловою площею 50,95 кв. м. в м. Вінниці.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд Хмельницького окружного адміністративного суду в порядку ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України.
25.01.2011 позивачка подала до Хмельницького окружного адміністративного суду заяву про зміну позовних вимог згідно якої просила також просила суд визнати протиправним та скасувати п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1097 від 01.12.2010 «Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України»в частині визнання такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України № 707 від 03.08.2005.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2011 залучено до участі у справі в якості відповідача Кабінет Міністрів України та передано справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Вінницького окружного адміністративного суду та Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів для придбання житла на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2011 адміністративну справу прийнято до провадження, залучено до участі в якості третьої особи Міністерство юстиції України, змінено процесуальний статус Вінницького окружного адміністративного суду з відповідача на третю особу та призначено судове засідання на 13.04.2011.
12.04.2011 до суду надійшла заява від позивача про часткову відмову від позовних вимог в якій ОСОБА_1 просила суд закрити провадження у справі щодо частини позовних вимог, а саме про визнання протиправним та скасування п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1097 від 01.12.2010 «Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України»в частині визнання такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України № 707 від 03.08.2005. Також позивачка просила виключити зі складу учасників судового процесу Міністерство юстиції України.
Згідно ст. 51 КАС України позивач наділений правом збільшення або зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Також позивачка просила розглядати справу без її участі.
13.04.2011 представники Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Вінницького окружного адміністративного суду явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового розгляду справи.
Представники Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України явку своїх уповноважених представників в судове засідання забезпечили, проти адміністративного позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Ухвалою суду від 13.04.2011 закрито провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1097 від 01.12.2010 «Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України»в частині визнання такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України № 707 від 03.08.2005.
13.04.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою позивача та відповідачів 2, 3 та третьої особи 2.
Представники Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку ОСОБА_1, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Вінницького окружного адміністративного, повідомлених належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 07.06.2007 № 510/2007 «Про призначення суддів»призначена на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду.
Відповідно до наказу голови Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2007 № 024-к позивача зараховано до складу цього суду.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.08.2007 № 1964 позивачка із сім'єю включена у список осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, як суддя, за № 252 по Ленінському району м. Вінниці.
Предметом адміністративного позову є протиправність бездіяльності відповідачів щодо незабезпечення позивача як судді Вінницького окружного адміністративного суду благоустроєним житлом в м. Вінниці у встановлений законом строк та зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо забезпечення позивача благоустроєним житлом.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частини 1, 2 ст. 126 Конституції України та частини 2 ст. 13 Закону України “Про статус суддів" від 01.12.2004р. № 19-рп/2004 встановлено незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100, розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 передбачено, що однією з основних гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне, побутове та соціальне забезпечення, а його зменшення є фактичним зниженням рівня незалежності суддів, що суперечить статті 126 Конституції України.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про статус суддів” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) незалежність суддів забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
Тобто, з метою забезпечення принципів самостійності судів, незалежності суддів та в цілому незалежного та неупередженого правосуддя судді повинні мати, передбачений законодавством належний рівень матеріального та соціального забезпечення.
Порядок матеріального та соціального забезпечення суддів визначався Законом України “Про статус суддів». Зокрема, відповідно до редакції ч. 7 ст. 44 Закону України “Про статус суддів», яка діяла на момент виникнення у позивачки права на отримання житла: “Не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду”. Станом на день звернення позивачки до суду ч. 7 ст. 44 Закону України діяла у наступній редакції “Не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду. Судді військових судів забезпечуються таким же житлом і в ті ж строки за рахунок Міністерства оборони України. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України”.
Аналіз викладеного свідчить, що обов'язок щодо забезпечення благоустроєним житлом суддів покладався на відповідні місцеві органи державної виконавчої влади за місцезнаходженням суду.
В межах даного адміністративного позову бездіяльність місцевих органів виконавчої влади не оскаржувалась. Крім того, діючою нормою, яка регулює спірні правовідносини на момент вирішення спору, а саме ст. 132 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачається, що після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду. Тобто, обов'язку щодо забезпечення позивача житлом за відповідачами ст. 132 вказаного Закону не передбачено. Додатково вказані функції ні на Міністерство фінансів України, Державне казначейство України або Державну судову адміністрацію України не покладались.
Також, позивачем не надано доказів звернення до голови відповідного суду із заявою про придбання квартири або будинку за ринковими цінами за рахунок державного бюджету.
Проте, згідно позовних вимог позивачка просить суд визнати протиправною бездіяльність органів до повноважень яких не належить вчинення дій щодо забезпечення її як судді Вінницького окружного адміністративного суду благоустроєним житлом, а також зобов'язати Міністерство фінансів України здійснити списання коштів для придбання благоустроєного житла, яке в свою чергу не є головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Враховуючи, що до повноважень відповідачів не належить забезпечення житлом ОСОБА_1 - суддю Вінницького окружного адміністративного суду, оскільки названі органи не є місцевими органами виконавчої влади, до повноважень яких належить вчинення дій щодо забезпечення житлом ОСОБА_1, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень довели правомірність вчиненої бездіяльності щодо незабезпечення позивачки благоустроєним житлом.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Постанова набуває законної сили у порядок і строки, передбачені ст.254 КАС України.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді В.А. Донець
Ю. Т. Шрамко