ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 травня 2011 року № 2а-3705/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Донця В.А. Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України
третя особа: Державна податкова адміністрація України
простягнення незаконно утриманого податку
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дії Державної судової адміністрації України щодо роз'яснення про утримання з вихідної допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15%, що складає 70017,36 грн. та про стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача 70017,36 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача. Також, позивач просив допустити постанову суду до негайного виконання.
Позивач до судового засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Письмових заперечень відповідач суду не направив.
У судовому засіданні 13 квітня 2011 року представник Державної податкової адміністрації України надав письмові заперечення на адміністративний позов. Представник в обґрунтування своєї позиції зазначив, що за змістом статей 1, 3, 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" вихідна допомога, що виплачується судді, який пішов у відставку є доходом у вигляді заробітної плати, відповідно така допомога включається до загального місячного оподатковуваного доходу і оподатковується за ставкою 15%.
13.04.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою позивача та відповідача.
Представник Державної податкової адміністрації України проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку позивача та відповідача, повідомлених належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 9 вересня 2010 року №2516-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Військового апеляційного суду Центрального регіону.
Наказом Військового апеляційного суду Центрального регіону від 27.12.2010 № 85 К виключено зі списків особового складу Військового апеляційного суду Центрального регіону.
Згідно відомості нарахування № 1 вихідної допомоги при виході у відставку голови військового апеляційного суду Центрального регіону за грудень 2010 року позивачу нараховано вихідну допомогу у розмірі 396765,04 грн. з якої утримано прибутковий податок 70017,36 грн.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Право на отримання вихідної допомоги судді у разі його виходу у відставку передбачалось статтею 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII (у редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), за якою судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку (частина третя).
Спеціальним законом у сфері оподаткування фізичних осіб є Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV.
Пунктом 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено перелік доходів, що включаються до складу місячного оподатковуваного доходу, серед яких відсутній такий дохід як вихідна допомога судді, в разі виходу його у відставку. Водночас згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються, зокрема, сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зазначено: "Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004)" (абзац третій підпункту 3.4 пункту 3).
Аналіз наведених правових актів, з врахуванням правової позиції Конституційного Суду України, дає підстави дійти висновку, що вихідна допомога судді, в разі виходу його у відставку є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", тому не підлягає оподаткування. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що у правовідносинах щодо оподаткування вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, з огляду на вказану правову позицію Конституційного Суду України, спеціальною нормою є положення статті 43 Закон України "Про статус суддів", яка виключає можливість оподаткування вихідної допомоги.
Як вказувалось вище, позивач перебував на посаді судді Військового апеляційного суду Центрального регіону.
Згідно Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" військові суди ліквідуються з 15 вересня 2010 року.
Відповідно до п. 47 ст. 1 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Статтею 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Статтею 26 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2010 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, централізовані заходи і програми в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, розподіл видатків судам всіх юрисдикцій і рівнів, організаційне забезпечення діяльності яких здійснює Державна судова адміністрація України.
Відповідно до підп. 4 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 № 14
"Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації та ДСА.
Аналіз викладеного свідчить, що одним із головних розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України на 2010 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами є Державна судова адміністрація України, а відповідно розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є відповідний суд.
Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Також головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (п. 3 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Тобто, у разі ліквідації суду, органом, який уповноважений на розпорядження бюджетними коштами в межах бюджетних асигнувань, зокрема й щодо виплати вихідної допомоги при виході у відставку судді є Державна судова адміністрація України, у зв'язку з чим суд вбачає за доцільне зобов'язати Державну судову адміністрацію України вжити дії щодо повернення на користь позивача 70017,36 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність оподаткування вихідної допомоги позивача - судді, який пішов у відставку в розмірі 15% на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно сума утриманого податку 70017,36 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання незаконними дії Державної судової адміністрації України щодо роз'яснення про утримання з вихідної допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15%, що складає 70017,36 грн. суд вважає за необхідне вказати про наступне.
Відповідно до підп. 34 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 № 14 "Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України" Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення громадян з питань, що належать до її компетенції, вживає заходів до усунення причин та умов, які породжують такі звернення, здійснює організаційне забезпечення розгляду органами суддівського самоврядування та кваліфікаційними комісіями заяв, пропозицій, а також скарг на діяльність суддів.
З метою виконання, покладених на відповідача завдань, в межах строку розгляду звернення позивачу надано відповідь. Крім того, матеріалами справи не підтверджується протиправність дій Державної судової адміністрації при наданні відповіді-роз'яснення на звернення позивача від 074.11.2010 № 829, а тому вимоги позивача в частині визнання протиправними дії Державної судової адміністрації щодо роз'яснення про утримання з вихідної допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15% є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Стосовно допущення до негайного виконання рішення суду з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті. Пунктом 1 частини першої статті 256 цього Кодексу встановлено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Також негайному виконанню підлягають постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (п. 2 ч. 2 ст. 256 КАС України).
Враховуючи, що вихідна допомога, що виплачується судді, який пішов у відставку є одноразовим платежем у зв'язку з чим, суд не вбачає за можливе здійснити розрахунок суми стягнення за один місяць. Інші підстави для звернення постанови суду до негайного виконання відсутні.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для звернення до негайного виконання рішення суду.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України вжити дії щодо повернення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 70017,36 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача.
3. В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Постанова набуває законної сили у порядок і строки, передбачені ст.254 КАС України.
Головуючий суддя В. І. Келеберда
Судді В. А. Донець
Ю. Т. Шрамко