73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
21.06.2011 Справа № 4/44-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Харківського національного автомобільно дорожнього університету в особі Херсонського факультету Харківського національного автомобільно-дорожнього університету при Херсонському національному технічному університеті, м. Херсон,
до Херсонської обласної автошколи Всеукраїнської спілки автомобілістів м. Херсон,
про стягнення 133 195 грн. 55 коп.,
та за зустрічним позовом Херсонської обласної автошколи Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Херсон,
до Харківського національного автомобільно-дорожнього університету в особі Херсонського факультету Харківського національного автомобільно-дорожнього університету при Херсонському національному технічному університеті, м. Херсон,
про стягнення 585328 грн.35коп та повернення майна,
за участю представників
прокуратури: Мяло Н.В., старший прокурор відділу прокуратури області, посвідчення № 1 від 09.01.07 р.,
позивача за первісним позовом: ОСОБА_1., головний бухгалтер, дов. від 05.05.11 р., ОСОБА_2., представник, дов. від 20.05.11 р.,
відповідача за первісним позовом: Опихайленко А.М., голова, наказ № 9-к від 28.04.05 р., ОСОБА_3., представник, дов. від 26.01.11 р.
Відповідач за первісним позовом у зустрічній позовній заяві просить, зокрема, стягнути з позивача за первісним позовом 211920грн.00коп. неустойки за користування орендованим нежитловим приміщенням після розірвання договору оренди. В обґрунтування вказаної частини зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом посилається на положення ст.. 785 ЦК України.
Представник відповідача за первісним позовом в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у вказаній частині зустрічної позовної заяви.
Прокурор та представник позивача за первісним позовом в ході нового судового розгляду справи у зазначеній частині зустрічних позовних вимог, заперечували проти зустрічних позовних вимог, відповідно до відзиву на зустрічну позовну заяву, обґрунтовуючи свої заперечення знаходженням орендованих приміщень у фактичному володінні та користуванні орендодавця та їх невикористанням орендарем через недопущення Автошколою працівників Університету в орендовані приміщення, що, на думку Університету встановлено чинним судовим рішенням у справі № 14/88-пн-09. На думку прокурора та Університету, відсутня вина останнього у неоформленні передачі орендованих приміщень Автошколі за актом приймання-передачі, оскільки орендодавцем був проігнорований лист-клопотання орендаря від 02.03.2009 № 024 про виділення представників для створення двосторонньої комісії з метою повернення орендованих об'єктів (а.с.11 том 5). Пункт 7.1 договору оренди передбачає вирішення питань щодо повернення об'єкта оренди двосторонньою комісією за участю представників сторін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.06.11 р. до 21.06.11 р.
За наслідками нового судового розгляду справи у зазначеній частині зустрічних позовних вимог судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове
засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
01.07.2002 року між Херсонською обласною автошколою Всеукраїнської спілки автомобілістів (надалі за текстом -орендодавець, Автошкола) і Херсонським факультетом Харківського національного автомобільно - дорожнього університету при Херсонському національному технічному університеті (надалі за текстом - орендар, Університет), укладений договір оренди згідно з яким в користування орендаря орендодавець передає нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 3 для організації учбового процесу студентів орендаря.
Факт передачі майна в користування орендаря підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі та не заперечується представниками сторін.
Пунктом 9.1 договору оренди сторони узгодили строк його дії - 15 років з моменту прийняття об'єкту орендарем за актом приймання-передачі.
Таким чином, між сторонами склалися орендні правовідносини, тому відповідно до ст. ч. 6 ст. 283 ГК України до спірних правовідносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
03.03.2009 року зазначений договір оренди був розірваний в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця і даний факт не оспорюється сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України: "у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі".
Відповідно до приписів частини 2 статті 795 ЦК України: "повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється".
Згідно умов п. 7.1. договору оренди від 01.07.2002 р. повернення орендованих об'єктів здійснюється двосторонньою комісією, до складу якої входять представники орендодавця і орендаря.
Пунктом 7.2 зазначеного договору оренди також передбачено, що орендовані об'єкти передаються орендарем і приймаються орендодавцем протягом п'яти робочих днів з моменту припинення договору.
Згідно з умовами пункту 7.4 того ж договору, встановлено порядок повернення орендованого майна, орендовані об'єкти вважаються фактично переданими з моменту підписання акту приймання-передачі.
Докази оформлення факту повернення об'єкту оренди двухстороннім актом приймання-передачі до матеріалів справи сторонами не надані, як не надані і докази звернення орендаря з позовом до суду з вимогою спонукати орендодавця прийняти орендоване майно за відповідним актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до наявних у справі засвідчених належним чином копій довідки від 03.03.2009 р. та постанови Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 05.03.2009 р., складених в період після розірвання договору оренди, тимчасово заборонено здійснення учбово-виховного процесу в орендованих Університетом приміщеннях Авто школи за адресою м. Херсон, Бериславське шосе, 3, починаючи з 06.03.2009 р. Вказані письмові докази свідчить про продовження користування Університетом орендованими приміщеннями станом на 05.03.2009 р. Крім того, відповідачем за первісним позовом представлені суду письмові докази (накази директора Автошколи № 10 від 04.03.2009 р., № 11 від 04.03.2009 р.) які свідчать про призначення працівників Автошколи до складу комісії для оформлення двухстороннього акту прийому-передачі орендованих університетом приміщень. Інші письмові докази, що представлені суду супровідним листом Автошколи № 50 від 09.06.11 р., не приймаються судом до уваги, оскільки не містять доказів отримання орендарем (листи Авто школи № 25/1 від 02.03.09 р., № 66 від 10.09.09 р., № 59 від 14.07.10 р., № 1 від 06.01.11 р., № 8 від 09.02.11 р.) та не стосуються орендних правовідносин (акт прийому-передачі учбового обладнання, б/н від 31.10.08 р., складений Університетом а також наказ директора Авто школи № 95 від 11.09.09 р.). Судом також приймається до уваги лист Університету від 02.03.2009 № 024 з пропозицією орендодавцю щодо належного оформлення повернення орендованого майна.
На думку суду, вказані вище обставини свідчать про те, що двохсторонній акт приймання-передачі (повернення) орендованих приміщень не був складений з вини обох сторін, зокрема і через те, що між ними існував спір щодо рухомого майна, яке знаходилось у орендованих приміщеннях, який (спір) був вирішений рішенням господарського суду від 02.06.2009 у справі № 14/88-ПН-09. До вирішення зазначеного спору у орендованих Університетом приміщеннях Автошколи перебувало майно орендаря, що перешкоджало орендодавцю використовувати належні йому приміщення за призначенням.
Відповідно до імперативних приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У рішенні господарського суду Херсонської області від 02.06.2009 у справі № 14/88-ПН-09 за позовом: Прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, м. Харків, в особі Херсонського факультету Харківського національного автомобільно-дорожнього університету при Херсонському національному технічному університеті, м. Херсон (позивач), до: Херсонської обласної автошколи Всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Херсон (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного підприємця Рудомьоткіна Вадима Вікторовича, м. Херсон, про вилучення майна та стягнення 20000грн.00коп. моральної шкоди, зокрема зазначено:
"З 03.03.2009 року Договір оренди був розірваний в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця, який листом № 25 від 02 березня 2009 року запропонував звільнити орендовані приміщення до 20 березня 2009 року.
Позивач не заперечував проти цього і листом № 024 від 02 березня 2009 року повідомив, що залишить орендовані приміщення 3 березня 2009 року.
Проте, 3 березня 2009 року, відповідач зачинив двері в орендованих учбових аудиторіях, боксах і не дозволив вивезти учбове обладнання та інше спірне майно.
Таким чином, відповідач фактично незаконно, без відповідних правових підстав, утримує спірне майно, яке має статус державної власності і перебуває у віданні (управлінні) позивача згідно Статуту ХНАДУ, а також майно, що належить позивачу на правах оренди, за договором оренди від 01.01.2005 р., укладеним з третьою особою у справі (а.с. 56-59, том 1), з додатковими угодами, згідно з нижче наведеним переліком майна і правовстановлюючих документів."
Разом з тим, встановлений зазначеним вище судовим рішенням факт, таким фактом, в розумінні приписів ст. 35 ГПК України, бути не може, оскільки являється нічим іншим як оціночним судженням суду по справі № 14/88-ПН-09.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією, викладеною у постанові від 05.10.2004 р. по справі № 6/408 (04/400), в якій Верховний Суд України, скасовуючи попередні судові рішення зазначив, що суди помилково надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.
До наведеного вище висновку суд прийшов, дослідивши матеріали справи № 14/88-ПН-09, а також судове рішення по вказаній справі, відповідно до яких висновок про те, що 03 березня 2009 року, відповідач зачинив двері в орендованих учбових аудиторіях, боксах і не дозволив вивезти учбове обладнання та інше спірне майно, зроблений судом в результаті саме юридичної оцінки листування сторін, а саме листів № № 25 від 02 березня 2009 року, 024 від 02 березня 2009 року. Крім того, предмет спору у зазначеній справі не стосувався правовідносин оренди між сторонами та орендованих приміщень, а наявність самого спору свідчить про використання Університетом приміщень Автошколи для тимчасового зберігання належного першому майна, до вирішення майнового спору.
Згідно приписів частини 2 статті 785 ЦК України: "якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення".
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, законом чи договором може бути встановлено інший період для нарахування неустойки (менший чи більший за 6 місяців).
Натомість, норма ч. 2 ст. 785 ЦК України не містить застереження (в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України) як щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки (більш як за 6 місяців) в разі прострочення повернення орендованого майна орендодавцю, так і щодо можливості її нарахування за весь час неповернення орендарем об'єкта оренди. Отже, в даному випадку термін нарахування неустойки за неповернення орендованого майна має повністю узгоджуватися з нормою ч. 6 ст. 232 ГК України, як з нормою спеціального закону, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій, як-от, неустойка, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Окрім того, договір оренди від 01.07.2002 також не містить жодних застережень щодо можливості стягнення неустойки, нарахованої за більш ніж 6-місячний граничний термін, встановлений імперативною нормою ч. 6 ст. 232 ГК України.
За поданим відповідачем за первісним позовом розрахунком та з урахуванням постанови Вищого господарського суду України у справі від 26.04.2011 р., розмір неустойки, що заявлена до стягнення становить 211920грн.00коп. Разом з тим, з урахуванням приписів ст.. 232 (ч. 6) ГК України щодо шестимісячного періоду нарахування неустойки, розмір останньої за період з 09.03.09 р. по 09.09.09 р. має становити 105960грн.00коп., що співпадає з розрахунком відповідача за первісним позовом за вказаний період часу.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вказаних обставин, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення 211920грн.00коп. неустойки підлягають частковому задоволенню у розмірі 105960грн.00коп. В іншій частині зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Зустрічні позовні вимоги про стягнення 211 920грн. 00коп. неустойки задовольнити частково.
2. Стягнути з Харківського національного автомобільно-дорожнього університету в особі Херсонського факультету Харківського національного автомобільно-дорожнього університету при Херсонському національному технічному університеті (адреса: м. Херсон вул. І.Кулика, 130, ідентифікаційний код 25985480) на користь Херсонської обласної автошколи Всеукраїнської спілки автомобілістів (адреса: м. Херсон Бериславське шосе, 3, ідентифікаційний код 22740878) 105960грн.00коп. неустойки, 1059грн.60коп. витрат по сплаті державного мита. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "25" червня 2011 р.