73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
24.06.2011 Справа № 5024/678/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фермерського господарства "Подорожнінське", м. Нова Каховка Херсонської області,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор", смт. Новоолексіївка Херсонської області,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Дніпровська", м. Дніпропетровськ,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ВДВС Генічеського районного управління юстиції Херсонської області, м. Генічеськ Херсонської області,
про стягнення 263810 грн. вартості втраченого 229400 кг насіння соняшника,
за участю представників сторін:
від позивача: Кукурудза О.М., ліквідатор, паспорт НОМЕР_1, виданий Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 27.09.1999 р.;
від відповідача: ОСОБА_1., представник, дов. від 17.05.2011 р.;
від третьої особи-1: в судове засідання не прибули;
від третьої особи-2: в судове засідання не прибули.
Фермерське господарство "Подорожнінське" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" (відповідач) про стягнення 263810 грн. вартості втраченого 229400 кг насіння соняшника.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 7/370-ПН-06 від 01.03.2007 р. за позивачем визнано право власності на насіння соняшника в кількості 229400 кг, загальною вартістю 260380 грн., яке числилось на особовому рахунку ТОВ "Торгова компанія Дніпровська" та знаходилось на відповідальному зберіганні відповідача, відповідно до умов договору складського зберігання № 11 від 05.09.2006 р., укладеного між ТОВ "Торгова компанія Дніпровська" та ТОВ "Новоолексіївський елеватор". Однак, при виконанні наказу суду № 7/370-ПН-06 від 19.03.2007 р. про вилучення насіння соняшника кількістю 229400 кг з особового рахунку ТОВ "Торгова компанія Дніпровська", що знаходилось на відповідальному зберіганні відповідача, встановлено, що зазначене майно було ним втрачено, незважаючи на винесення ВДВС Генічеського РУЮ Херсонської області постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.09.2006 р.
Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, обґрунтувавши їх порушенням відповідачем ст.ст. 316, 317, 936, 943, 949 ЦК України, ч. 6 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження", умов договору складського зберігання.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності. На думку відповідача, позивач про порушення свого права дізнався 26.03.2007 р. при складанні акту державним виконавцем про відсутність соняшника в кількості 229400 кг на території ТОВ "Новоолексіївський елеватор" (а.с. 48-49).
Представник третьої особи-1 в судове засідання не прибув, витребуваних судом доказів не надав, клопотання про розгляд справи без його участі не заявив, ухвали суду, які направлялась на зазначену в матеріалах справи адресу, повернулась до суду з відміткою пошти "за даною адресою не значиться".
Представник третьої особи-2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, витребуваних судом документів не надав, клопотання про розгляд справи без його участі не заявив.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
Ухвалами господарського суду від 17.05.2011 р. та 07.06.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представників сторін, ненаданням ними витребуваних судом документів, необхідністю представлення нових доказів. Справу розглянуто понад двохмісячний строк, який продовжено ухвалою суду від 07.06.2011 р. на п'ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України за заявою відповідача (а.с. 52). В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснено порядок оскарження судового рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд:
05.09.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дніпровська" та товариством з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" укладено договір № 11 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна, за яким поклажодавець зобов'язаний передати плоди зернових, зернобобових та олійних культур, а зерновий склад зобов'язаний прийняти на зберігання, у передбачених законодавством України порядку та на умовах договору. За п. 1.3 Договору термін «послуги зберігання»включає комплекс заходів з приймання, доробки, сушки, зберігання та відвантаження зерна. До обов'язків зернового складу віднесено в погоджених обсягах, в обумовлені строки і на умовах, встановлених договором, після оплати поклажодавцем послуг, пов'язаних із зберіганням зерна, передача зерна поклажодавцю або переоформлення на особовий рахунок іншого поклажодавця (п. 4.1.2). Зерновий склад не здійснює відвантаження, передачу та відчуження у будь-який спосіб переданого поклажодавцем зерна третім сторонам без згоди на те поклажодавця крім випадків, передбачених чинним законодавством (п. 4.1.5) (а.с. 63-66).
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.09.2006 р. у справі № 7/370-ПН-06 вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на насіння соняшника в кількості 229400 кг, що зберігається на особовому рахунку ТОВ "Торгова компанія "Дніпровська" на ТОВ "Новоолексіївський елеватор" (а.с. 10).
27.09.2006 р. державним виконавцем ВДВС Генічеського РУЮ Херсонської області винесено постанову про накладення арешту на насіння соняшника в кількості 229400 кг, що зберігається на ТОВ «Новоолексіївський елеватор»на особовому рахунку ТОВ "Торгова компанія "Дніпровська" та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 68, 73).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.03.2007 р. по справі № 7/370-ПН-06 за фермерським господарством «Подорожнінське» визнано право власності на соняшник в кількості 229400 кг, що знаходиться на зберіганні ТОВ "Новоолексіївський елеватор" на особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дніпровська" за договором складського зберігання №11 від 05.09.2006р., передбачено вилучення цього насіння на користь фермерського господарства "Подорожнінське" й збереження застосованих заходів забезпечення позову до набрання рішенням законної сили (а.с. 7-9).
На виконання рішення господарського суду у справі № 7/370-ПН-06, яке набрало законної сили 19.03.2007 р., видано накази (а.с. 12).
26.03.2007 р. державним виконавцем ВДВС Генічеського РУЮ Херсонської області при примусовому виконанні наказу господарського суду від 19.03.2007 р. №7/370 складено акт про відсутність насіння соняшника в кількості 229400 кг, який знаходився на особовому рахунку ТОВ "Торгова компанія "Дніпровська" за договором складського зберігання № 11 від 05.09.2006р. на ТОВ «Новоолексіївський елеватор»(а.с. 18).
26.03.2007 р. відповідачем видано довідку про те, що станом на 26.03.2007 р. на особовому рахунку ТОВ "Торгова компанія "Дніпровська", згідно договору відповідального зберігання № 11 від 05.09.2006 р. насіння соняшнику відсутнє (а.с. 67).
Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Новоолексіївський елеватор»263810 грн. вартості втраченого 229400 кг насіння соняшника стали предметом розгляду у цій справі.
За статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, законодавство розрізняє такі окремі підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, як договори та інші правочини та завдання майнової (матеріальної) шкоди. Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку чи цивільного права, що підлягає захисту, є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю юридичної особи особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Згідно ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду та такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача. Відсутність будь-якої із вказаних підстав виключає цивільну правову відповідальність за статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 Постанови від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Частина 1 ст. 1166 ЦК містить вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення вимоги правової норми діяти певним чином (бездіяльність). Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
Вимоги позивача ґрунтуються на порушенні відповідачем зобов'язань за договором складського зберігання №11 від 05.09.2006 р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дніпровська" та товариством з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор". Суд зауважує, що обов'язок щодо збереження майна за цим договором у відповідача виник перед ТОВ "Торгова компанія "Дніпровська", а не перед позивачем.
Щодо посилання позивача на норми Закону України «Про виконавче провадження», то позивачем не доведено фактів вчинення відповідачем протиправних дій як щодо не збереження майна, переданого державним виконавцем при накладенні арешту на це майно відповідачеві на зберігання, так і порушення відповідачем заборони на відчуження арештованого майна, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.09.2006 р.
Докази, надані позивачем (а.с. 62, 74-76) в обґрунтування протиправних дій відповідача з переоформлення насіння соняшника в кількості 244600 т з особового рахунку ТОВ "Торгова компанія "Дніпровська" на картку ПП «МДА», не підтверджують порушення ТОВ "Новоолексіївський елеватор" заборони на відчуження арештованого насіння соняшника в кількості 229400 кг, оскільки не доводять факту передачі саме насіння (кількості, правової підстави зберігання), щодо якого судом вжито заходи забезпечення позову. Також в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують як загальний обсяг насіння соняшника, яке знаходилось на особовому рахунку ТОВ "Торгова компанія "Дніпровська" на зберіганні відповідача так і господарських операцій щодо його надходження та переміщення відповідно до договору №11 від 05.09.2006 р., яким, зокрема, передбачено, що ТОВ "Новоолексіївський елеватор" не здійснює відвантаження, передачу та відчуження у будь-який спосіб переданого поклажодавцем зерна третім сторонам без згоди на те поклажодавця крім випадків, передбачених чинним законодавством (п. 4.1.5).
Відповідно до ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, сплив якого обґрунтовано обізнаністю позивача про порушення свого права, оскільки повноважний представник останнього -директор Шматолоха М.М. був присутнім при складанні 26.03.2007 р. державним виконавцем акту при виконанні наказу господарського суду від 19.03.2007 р. №7/370, яким зафіксовано відсутність на ТОВ «Новоолексіївський елеватор»насіння соняшника в кількості 229400 кг, який знаходився на особовому рахунку ТОВ "Торгова компанія "Дніпровська" за договором складського зберігання № 11 від 05.09.2006р.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту неправомірної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та шкодою.
Проте, позивачем не доведено факту протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкідливий результат для позивача. А відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та діями відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене позов Фермерського господарства "Подорожнінське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" про стягнення 263810 грн. вартості втраченого 229400 кг насіння соняшника. задоволенню не підлягає з мотивів недоведеності позовних вимог та спливу позовної давності.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Т.А. Остапенко
Повне рішення складено 29.06.2011 р.