79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.06.11 Справа№ 5/116
За позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Львів
До відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» м. Львів
До відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтрансгаз» м. Київ
Третя особа 1 Відкрите акціонерне товариство «Пасавтопром»м. Київ
Третя особа 2 Франківська районна адміністрація Львівської міської ради м. Львів
Третя особа 3 Львівська міська професійна спілка «Захист праці»м. Львів
Третя особа 4 ОСОБА_2, м. Львів
Третя особа 5 ОСОБА_1, м. Львів
Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерство промислової політики України, м. Київ
Про визнання права власності та витребування майна
Судді Довга О.І.
Сухович Ю.О.
Цікало А.І.
Секретар Скремета О.О.
Представники Прокуратури Макогон Ю.І.
Від позивача не з'явився
Від відповідача ОСОБА_3 -представник за довіреністю
Від відповідача 2 не з'явився
Третя особа 1 не з'явився
Третя особа 2 не з'явився
Третя особа 3 Дячишин О.М., Яньо Г.П., Талішевський І.
Третя особа 4 не з'явився
Третя особа 5 ОСОБА_2
Третя особа 6 ОСОБА_1
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.
Суть спору :
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» м. Львів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгаз» м. Київ, треті особи Відкрите акціонерне товариство «Пасавтопром»м. Київ, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради м. Львів, Львівська міська професійна спілка «Захист праці»м. Львів, ОСОБА_2, м. Львів, ОСОБА_1 м. Львів, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерство промислової політики України про визнання права власності та витребування майна.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.
Представник Прокуратури в судових засіданнях надав пояснення по суті заявлених вимог, просить позов задоволити.
Фонд державного майна України, у своїх поясненнях від 27.08.2010 року №10-25-11371 ( вх. № 16312 від 30.08.2010 року), просить позов задоволити та визнати за Державою в особі Фонду державного майна України право власності на приміщення гуртожитків по вул. В.Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львів; вилучити з незаконного володіння ТзОВ «Львівавтокомплектація» та передати у володіння держави в особі Фонду державного майна України приміщення гуртожитків по вул. В.Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові.
Представник ТзОВ «Львівавтокомплектація» проти заявлених вимог Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України заперечує, просить в задоволені позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов, та додаткових поясненнях, які надавались під час розгляду спору. Заперечує ТзОВ «Львівавтокомплектація» і проти позову Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Міністерства промислової політики України, просить в задоволені такого відмовити повністю.
Окрім наведеного представником ТзОВ «Львівавтокомплектація» подано заяву ( вх. 12654/11 від 06.06.2011 року) про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, де зазначено, що частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Заявник вказує - як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року у справі № 44/221, заступник прокурора Львівської області довідався про порушення законодавства під час приватизації спірного майна у 2006 році. Таким чином, як зазначає представник товариства, строк позовної давності для звернення прокуратури Львівської області із позовом про визнання права власності, вилучення майна з незаконного володіння та передачу майна у володіння держави, сплив у 2009 році. Матеріалами даної справи підтверджується те, що із позовною заявою про визнання права власності, вилучення майна з незаконного володіння та передачу майна у володіння держави заступник прокурора Львівської області звернувся 09.07.2010 року, тобто із пропуском строку позовної давності для відповідних вимог.
ТзОВ «Будтрансгаз» явку повноважного представника в судові засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.
ВАТ «Пасавтопром» явку повноважного представника не забезпечило, причин неявки суду не повідомило.
Франківська районна адміністрація в попередніх судових засіданнях підтримала позовні вимоги, просила позов задоволити.
Представники Львівської міської професійної спілки «Захист праці» позовні вимоги підтримують з підстав, викладених у письмових пояснень на позов, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерство промислової політики, відповідно до поданого пояснення у справі ( вх. № 11701/11 від 24.05.2011 року) просить позов Прокурора задоволити та визнати за Державою в особі Міністерства промислової політики України право власності на приміщення гуртожитків по вул. В.Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові; вилучити з незаконного володіння ТзОВ «Львівавтокоплектація»та передати у володіння Держави в особі Міністерства промислової політики України приміщення гуртожитків по вул. В.Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові.
Представники третіх осіб надали суду пояснення по суті заявлених вимог.
Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд прийшов до висновку, що в задоволені позову Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Львів слід відмовити, а позов Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерства промислової політики України, м. Київ вважає таким, що підлягає до задоволення частково виходячи з наступного:
Указом Президента України № 210/93 від 15.06.1993 року «Про корпоратизацію підприємств», визначено, що засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном : центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
Відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності : центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях ( п.10 Указу Президента України).
Згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 року «Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств», з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав та обов'язків корпоратизованого підприємства.
Відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України № 1122А від 08.08.1994 року в процесі корпоратизації державного підприємства «Львівський автобусний завод»було утворено відкрите акціонерне товариство «Львівський автобусний завод». Згідно вказаного наказу, до статутного фонду ВАТ «Львівський автобусний завод» увійшли гуртожитки по вул. Науковій,16, по вул. В.Великого,16, по вул. Кульпарківській,139 у м. Львові.
На день розгляд спору правонаступником Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України є Міністерство промислової політики України.
Вказаним наказом також затверджено акт інвентаризації майна від 01.07.1994 року та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ «Львівський автобусний завод».
На підставі вказаних документів, гуртожитки по вул. В.Великого,16, по вул. Науковій,16, по вул. Кульпарківській,139 у м. Львові було передано до статного капіталу ВАТ «Львівський автобусний завод».
ВАТ «Львівський автобусний завод» було оформлено право власності на вказані будівлі гуртожитків, що підтверджується реєстраційними посвідченнями № 1596 від 08.09.1999р., № 1361 від 21.07.1999 р., № 1375 від 13.08.1999р. відповідно, виданими Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. В подальшому, ВАТ «Львівський автобусний завод»було перетворено в ВАТ «Пасавтопром», що стало його правонаступником. Таким чином, право власності на дані гуртожитки перейшло до ВАТ «Пасавтопром».
На підставі рішення спостережної ради ВАТ «Пасавтопром»та, відповідно до акту приймання-передачі від 06.06.2006р., будівлі даних гуртожитків було передано у статутний фонд ТзОВ «Будтрансгаз».
На підставі рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівавтокомплектація»від 27.06.2006 р. ТзОВ «Будтрансгаз»введено до складу ТзОВ «Львівавтокомплектація», а внеском до статутного фонду цього товариства, серед іншого майна, були будівлі вказаних гуртожитків, про що оформлено акт приймання-передачі від 27.06.2006р.
Відповідно до ст. 178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Відповідно до вимог п.п. 41,42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, вартість цілісного майнового комплексу підприємства під час приватизації провинна бути зменшена на вартість майна державного житлового фонду, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Згідно абз. 1 ч.2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»( в редакції, яка діяла на момент прийняття Міністерством наказу № 1122А від 08.08.1994 року), дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.
Документи, що стосувалися корпоратизаційної процедури, повинні були розроблятися з врахуванням положень Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»( в редакції станом на 1993 рік), згідно вимог ст.3 якого - дія цього Закону не поширювалась на: приватизацію об'єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансується з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЖК України, житлові будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд), знаходяться у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих рад), міністерств і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до ст. 127 ЖК України, під гуртожитки надаються спеціально побудовані або переобладнанні жилі будинки.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кімнати в гуртожитку приватизації не підлягають. Відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», приватизація кімнат в гуртожитках можлива лише з дозволу відповідних органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 6 ЖК України, жилі будинки призначені для постійного проживання громадян, використання їх як службових жилих приміщень і гуртожитків. Відповідно до ч.2 ст. 5 ЖК України, будинки відомчого житлового фонду підлягають поступовій передачі у відання місцевих рад.
Статтями 127-131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1983 року № 208 , передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відтак, виходячи з наведеного, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відповідно до частини 9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управління державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків із наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
Відтак, гуртожитки, які належать до державного житлового фонду, не могли і не можуть бути відчужені. Вони можуть знаходитися лише в державній або комунальній власності, а приватизація кімнат в гуртожитках може проводитися лише за спеціальним дозволом. Гуртожитки є об'єктами, які обмежені в цивільному обороті і не можуть бути предметом відчуження.
Таким чином, Міністерство машинобудування, військово-промисловою комплексу і конверсії України не мало права передавати спірні гуртожитки ВАТ «Львівський автобусний завод», а ВАТ «Пасавтопром»не мало права передавати дані гуртожитки у власність ТзОВ «Будтрансгаз»в якості внеску до статутного фонду цього товариства, а ТзОВ «Будтрансгаз»- у власність ТзОВ «Львівавтокомплектація»як внесок до статутного фонду цього товариства.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25 листопада 2008 р. у справі № 44/223, яке залишено без змін Постановою Верховного Суду України від 29.09.2009 р. визнано незаконним та скасовано наказ № 1122А від 08.08.1994 року Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Міністерства промислової політики України) в частині затвердження акта інвентаризації майна, акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу та статуту ВАТ «Львівський автобусний завод»в частині включення вартості гуртожитків по вул. В.Великого,16, по вул. Науковій,16, по вул. Кульпарківській,139 у м. Львові в статутний (складений) капітал ВАТ «Львівський автобусний завод».
Згідно вимог ст. 35 ГПК України -факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вказані судові рішення мають приюдиційне значення в даній справі, відповідно до ст.35 ГПК України. Зокрема, даним рішенням суду встановлено, що спірні гуртожитки входили до державного житлового фонду і не підлягали приватизації та включенню до статутного капіталу ВАТ «Львівський автобусний завод»під час його приватизації.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», суб'єктами управління державною власністю, окрім інших, є міністерства (уповноважені органи управління), повноваження яких у цій сфері визначено ст. 6 вказаного Закону.
Захист порушеного права державної власності слід здійснювати шляхом позову про витребування спірних гуртожитків і повернення їх в державну власність в особі Міністерства промислової політики України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 1122А від 08.08.1994, згідно з яким до статутного фонду ВАТ «Львівський автобусний завод»увійшли гуртожитки по вул. Науковій, 16, по вул. Володимира Великого, 16 та по вул. Кульпарківській, 139 у м. Львові, в цій частині було порушено право державної власності на спірні гуртожитки.
Відповідно до Указу Президента України № 1073/2008 від 24.11.2008 «Про заходи щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків», зокрема до п.2, встановлюється обов'язок вжиття заходів щодо унеможливлення примусового виселення мешканців з гуртожитків на період до законодавчого врегулювання питання щодо механізму реалізації права таких мешканців на приватизацію займаного ними у гуртожитках житла.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині - визнати за державою в особі Міністерства промислової політики України ( 03035, м. Київ, вул. Сурікова,3) право власності на приміщення гуртожитків по вул. Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові слід задоволити.
Щодо п. 2 прохальної частини позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Міністерства промислової політики - вилучити з незаконного володіння ТзОВ «Львівавтокоплектація»та передати у володіння Держави в особі Міністерства промислової політики України приміщення гуртожитків по вул. В.Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові, суд залишає позов без розгляду, так як Міністерством не подано доказів звернення до товариства про вчинення ним такої дії.
Заяву ТзОВ «Львівавтокомплектація» про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності суд відхиляє, так як обставини справи, які стали підставою для звернення з позовом в суд про визнання за державою права власності на спірні гуртожитки, стали відомі Прокурору після набрання рішенням господарського суду м. Києва у справі № 44/223 законної сили.
У позові Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі ФДМУ стверджує, що дане майно є державною власністю, проте відповідно до ст. З Закону України «Про управління об'єктами державної власності» - об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій; державне майно, що забезпечує діяльність Президента Україна, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій: державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
Виходячи з положень ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.136 Господарського кодексу України, ст. 392 Цивільного кодексу України, позивач - ФДМУ має право звернутися до суду з позовом за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Однак, право державної власності на майно, що є предметом спору, Позивачу не належить, а чуже право підлягає захисту лише в межах інституту представництва.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, повноваження ФДМУ в установленому порядку звертатись до господарського суду за захистом права державної власності.
Фондом державного майна не подано жодних доказів того, що гуртожитки, які знаходяться за адресою: по вул. Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові є об'єктом управління державної власності та ФДМУ набув прав по управлінню спірним майном у відповідності до ст. З ЗУ «Про управління об'єктами державної власності».
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Станом на день розгляду спору, докази про вартість спірного майна - гуртожитки за адресою вул. Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові відсутні.
Судові витрати віднести на Відповідачів пропорційно до задоволених вимог, виходячи з п.п. «а»п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12,26,27,33,34,35,43,49,75,82-84 ГПК України, суд -
1. В задоволені позовних вимог Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі ФДМУ відмовити повністю.
2. Позовні вимоги Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерства промислової політики України задоволити частково.
3. Визнати за державою в особі Міністерства промислової політики України ( 03035, м. Київ, вул. Сурікова,3) право власності на приміщення гуртожитків по вул. Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові.
4. Позовні вимоги Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в частині вилучення з незаконного володіння ТзОВ «Львівавтокоплектація»та передати у володіння Держави в особі Міністерства промислової політики України приміщення гуртожитків по вул. В.Великого,16, вул. Науковій,16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові, залишити без розгляду.
5. Стягнути з ТзОВ «Львівавтокомплектація»( 79026, м. Львів, вул. Стрийська,45, код ЄДРПОУ 33982081) в доход державного бюджету 51,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з ТзОВ «Будтрансгаз»( 01010, м. Київ, вул. Лесі Українки,15, код ЄДРПОУ 31838568) в доход державного бюджету 51,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Суддя