ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
16 червня 2011 року № 2а-5442/11/2670
О 10 годині 46 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.
за участю:
представника позивача: Миськів Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 суму податкового боргу в розмірі 158 734,87 грн., а саме: з податку на додану вартість у розмірі 118 404 грн., з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40 192,80 грн., з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 138,07 грн.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість», «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні», Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок громадян», Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та зазначає, що Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 118 404 грн., з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40 192,80 грн., з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 138,07 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, пояснення чи заперечення по суті позовних вимог не надав.
За правилами, встановленими п. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям -за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи наведене, а також з огляду на належне повідомлення відповідача про місце, дату та час судового засідання за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 3 жовтня 2007 року. Місце проживання ОСОБА_2 -АДРЕСА_1.
За результатами планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 4 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 23 квітня 2010 року складено акт № 217-17-3, яким встановлено порушення:
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року № 13-92, а саме: Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 4 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 40 492,80 грн. в тому числі по періодам: за 4 квартал 2008 року -358,05 грн., за 1 квартал 2009 року -10 229,25 грн., за 2 квартал 2009 року -5 400 грн., за 3 квартал 2009 року -15 093,75 грн., за 4 квартал 2009 року -9 411,75 грн.
- пп. 2.3.1 ст. 2, абз. 4 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: зниження податку на додану вартість в розмірі 78 936 грн., у тому числі по періодах: за січень 2009 року -8 331 грн., за лютий 2009 року -8 331 грн., за березень 2009 року -4 400 грн., за квітень 2009 року -4 400 грн., за травень 2009 року -4 400 грн., за червень 2009 року -4 400 грн., за липень 2009 року -12 400 грн., за серпень 2009 року -4 400 грн., за вересень 2009 року -9 325 грн., за жовтень 2009 року -4 400 грн., за листопад 2009 року -8 800 грн., за грудень 2009 року - 5 349 грн.
Вказаний акт ОСОБА_2 підписала без зауважень та отримала його примірник.
На підставі складеного акту 31 травня 2010 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва винесені податкове повідомлення-рішення № 0001461730/0, яким донараховано суму податкового зобов'язання в розмірі 118 404 грн., з якого: за основним платежем - 78 936 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39 468 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100 та податкове повідомлення-рішення № 0001471730/0, яким донараховано суму податкового зобов'язання в розмірі 40 492,80 грн. за платежем: податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії, код платежу: 11010200.
Вказані податкові повідомлення-рішення Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 отримала особисто 31 травня 2010 року.
Згідно ст. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(із змінами та доповненнями, далі -Указ № 727) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до ст. 5 Указу № 727 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року № 13-92 передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п. 2.3.1 ст. 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 «Про податок на додану вартість» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (абз. 4 п. 9.4 ст. 9 Закону № 168/97).
Згідно п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 2181-ІІІ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Підпунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. «а»-«в»п.п. 4.2.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до п.п. 17.1.3. ст. 17 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Позивачем, з метою стягнення податкового боргу, направлено відповідачу першу податкову вимогу від 11 червня 2010 року № 1/3290 та другу податкову вимогу від 1 вересня 2010 року № 2/5552.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 181-ІІІ).
Як вбачається з актів перевірки щодо знаходження суб'єкта підприємницької діяльності за адресою № 42 від 2 серпня 2010 року та № 56 від 11 жовтня 2010 року, позивач направляв на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, податкові вимоги, проте поштові відправлення повернулися на адресу позивача із відміткою працівника пошти, що за вказаною адресою суб'єкт підприємницької діяльності не знаходиться. Згідно вказаних актів, податкові вимоги 1/390 від 11 червня 2010 року та № 2/5552 від 1 вересня 2010 року розміщені на дошці податкових оголошень.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, не погоджуючись з прийнятими Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями, звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва від 31 травня 2010 року № 0001471730/0 та № 0001461730/0. Рішенням суду від 12 жовтня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року, позовні вимоги задоволені частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2010 року № 0001471730/0 в частині нарахування 300 грн. податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Проте, станом на день звернення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не сплатила суму податкового боргу з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 158 596,80 грн.
Крім того, як вбачається з облікової картки платника податків станом на 30 березня 2011 року за ОСОБА_2 обліковується заборгованість по сплаті єдиного податку у розмірі 138,07 грн. з фізичних осіб, який нарахований до 1 січня 2011 року.
Відповідно до ст. 2 Указу № 727 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Згідно ст. 3 Указу № 727 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Оболонською районною радою у м. Києві затверджена ставка єдиного податку для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 200 грн. щомісяця.
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (ст. 5 Указу № 727).
Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогами, відповідачем не сплачена.
Відповідно до п.п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 11 листопада 2010 року прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Беручи до уваги те, що суму боргу у розмірі 158 734,87 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму податкового боргу в розмірі 158 734 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 87 коп., а саме: з податку на додану вартість у розмірі 118 404 (сто вісімнадцять тисяч чотириста чотири) грн. на р/р 31113029700006 в УДК у м. Києві, код платежу 14010100, МФО 820019, одержувач ВДК у Оболонському районі м. Києва, код 26077916, з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40 192 (сорок тисяч сто дев'яносто дві) грн. 80 коп. на р/р 33112341700006 в УДК у м. Києві, код платежу 11010200, МФО 820019, одержувач ВДК у Оболонському районі м. Києва, код 26077916, по сплаті єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 138 (сто тридцять вісім) грн. 07 коп. на р/р 34213379700006 в УДК у Оболонському районі ГУ ДКУ у м. Києві, код платежу 18050200, код ЗКПО 26077916, МФО 820019.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева
Постанова виготовлена в повному обсязі 29 червня 2011 року.