Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 червня 2011 р. № 2-а- 7050/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Архіпова С.В., при секретарі судового засідання Солуянова Н.В.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1, діє на підставі доручення від 31.12.2010р. б/н
представника відповідача -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції
про визнання дій незаконними та скасування постанов,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати дії державного виконавця в зв'язку з примусовим виконанням виконавчого провадження ВП № 24387018 та арешту майна боржника неправомірними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2011р. ВП № 24387018, постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2011р. ВП № 24387018, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.03.2011 року ВП № 24387018, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 01.06.2011р. ВП № 24387018.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. Державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції всі виконавчі дії по виконанню виконавчого документу - Рішення № 2 УПФУ в Дніпровському районі м. Херсона, були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, у зв'язку з чим рішення суб'єкта владних повноважень, прийняті ним під час вчинення зазначених дій, а саме: Постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення з боржника виконавчого збору, про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження, підлягають скасуванню.
Відповідач в судове засідання, призначене на 29.06.2011 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причин неприбуття суду не повідомив, письмових заперечень щодо поданого позову до суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності представника Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, оцінюючи дії відповідача з огляду на приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 8 вищеназваного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягував і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Судом встановлено, що виконавче провадження ВП № 24387018 було відкрито Постановою державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 04.02.2011р. на виконання виконавчого документу - Рішення № 2 УПФУ в Дніпровському районі м. Херсона від 14.01.2008р.
Відповідно до п.п. 10.2. ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником
Згідно з п. 10 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що стягувачем був порушений строк пред'явлення для примусового виконання виконавчого документа, який у даному випадку поновленню судом не підлягає. Між тим, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на зазначене, Постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2011р. ВП № 24387018 державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції, підлягає скасуванню судом. Враховуючи викладене, всі інші виконавчі дії, вчинені державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження за постановою, яка скасовується судом як незаконна, мають визнаватись судом протиправними, а рішення суб'єкта владних повноважень - скасовуватись.
Крім вказаного, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача, копія Постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2011р. ВП № 24387018 була надіслана на адресу боржника, але жодного підтвердження її отримання позивачем у строк, встановлений для добровільного виконання, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 46 цього Закону; авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно із статтею 48 цього Закону; стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції була прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.03.2011 року ВП № 24387018, відповідно до якої з АКІБ «УкрСиббанк» було стягнуто виконавчий збір у розмірі 3884.52 грн.
Оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.03.2011 року ВП № 24387018 винесена відповідачем без жодних підстав для висновку, що АКІБ «УкрСиббанк» Постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2011р. ВП № 24387018 отримана своєчасно та боржник у строк, визначений державним виконавцем для її добровільного виконання, мав реальну можливість її виконати, з огляду на що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України в частині своєчасності та розсудливості.
Крім того, державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції була прийнята постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2011р. ВП № 24387018, якою стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк» суму витрат у розмірі 41.40 грн.
Згідно з ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Враховуючи безпідставність винесення державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2011р. ВП № 24387018, суд приходить до висновку, що витрати виконавчого провадження не можуть бути покладені на сторону виконавчого провадження, а тому зазначене рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України щодо її добросовісності та розсудливості.
Стосовно винесення Державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 01.06.2011р. ВП № 24387018, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно з ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
З огляду на приписи зазначених норм, суд приходить до висновку, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в ушних паперах у депозитаріях ушних паперів.
Таким чином, звернення стягнення на кожну наступну категорію майна боржника, визначену Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, можливе лише після встановлення недостатності майна боржника попередньої категорії.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано жодних доказів з приводу тієї обставини, що Державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції здійснювалось виявлення майна боржника шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо, описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Крім того, суд зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 22.06.2011р., у Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції були витребувані матеріали виконавчого провадження по стягненню з АКІБ «УкрСиббанк» на користь держави в особі УПФУ в Дніпровському районі м. Херсона штрафу у розмірі 38845,24 грн. Зазначена ухвала своєчасно отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але витребуваних доказів відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких умов, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача - Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в зв'язку з примусовим виконанням виконавчого провадження ВП № 24387018 та арешту майна боржника поза чергою, визначеною Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.03.2011 року ВП № 24387018, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 01.06.2011р. ВП № 24387018, постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2011р. ВП № 24387018, внаслідок чого вказані постанови підлягають скасуванню в судовому порядку.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 8, 21, 22, 24, 26, 31, 45, 46, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, ст.ст. 11, 71, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування постанов - задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати дії державного виконавця в зв'язку з примусовим виконанням виконавчого провадження ВП № 24387018 та арешту майна боржника неправомірними.
3. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2011р. ВП № 24387018.
4. Скасувати постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 02.06.2011р. ВП № 24387018.
5. Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.03.2011 року ВП № 24387018.
6. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 01.06.2011р. ВП № 24387018.
7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код: 09807750, місце знаходження: прос. Московський, 60, м. Харків, 61005) судові витрати у розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.
8. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
9. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2011 року.
Суддя Архіпова С.В.