Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 червня 2011 р. № 2-а- 3720/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чалого І.С.,
при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 2166,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 391,65 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України (в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960-IV) "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (на далі -Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2009 рік. Приватний підприємець ОСОБА_1 за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайнятого інвалідом до 16.04.2010 р. повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 4666,67 грн. Оскільки вищезазначена сума відповідачем була сплачена частково у розмірі 2500 грн. утворилась заборгованість у розмірі 2166,67 грн. Також, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 391,65 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув та надав заяву про розгляд справи за його відсутності
Відповідач, в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надавав.
Згідно з ст.35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.
Суд вважає, що не явка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.
У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця -про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань.
Як вбачається з листа Харківського міського центру зайнятості № 8004 від 30.05.2011 року протягом 2009 року відповідач не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів за формою 3-ПН.
Відповідно до форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2009 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Приватного підприємця ОСОБА_1 у 2009 році становила 9 осіб, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце.
Таким чином, всупереч викладеним вимогам, відповідач не виконав обов'язок щодо своєчасного інформування державної служби зайнятості про готовність прийняти інваліда на певну посаду, про що свідчить звіт по формі № 10- ПІ, відповідно до якого у 2010 році інваліди на підприємстві не були працевлаштовані, а отже, відповідачем не виконано норматив 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.
Суд вважає, що саме з вини відповідача, який своєчасно не повідомив Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакансій для інвалідів, інваліди не були направлені для працевлаштування до Приватного підприємця ОСОБА_1 у 2009 році.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було перераховано адміністративно-господарських санкцій за не зайнятті робочі місця для інвалідів 2500 грн.
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було зараховано пеню в розмірі 391,65 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.
За таких обставин суд знаходить позов щодо стягнення з відповідача адміністративно- господарської санкції за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 2166,67 грн. та пені в розмірі 391,65 грн. обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові збір віднести за рахунок державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, МФО 351823, р/р НОМЕР_2 філія ХОУ "Ощадний банк" м. Харків, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., кім. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач -р/р 31219230700003, код 24134567 МФО 851011 УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2558,32 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 32 коп.).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2011 року.
Суддя І.С.Чалий