м. Харків
21 червня 2011 р. Справа № 2-а-5933/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Супрун Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області, в якому просить суд: визнати протиправними дії посадових осіб відповідача з направлення ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу; визнати протиправними дії посадових осіб відповідача з направлення вимоги про сплату боргу до органів виконавчої служби для примусового стягнення недоїмки; зобов'язати відповідача утриматись від направлення ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що надсилання платникам страхових внесків вимоги про сплату боргу не передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України".
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити посилаючись на зміст позовної заяви.
Представник відповідача в судове засіданні не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 09.06.2011 року надав заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, зазначено, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Вислухавши пояснення позивача та представника позивача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області на адресу позивача направлена вимога про сплату боргу від 16.11.2010 року № 76, яка отримана позивачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 20.11.2010 року.
22.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся з заявою від 22.03.2011 року до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про надання відповіді щодо норм та нормативно-правових актів якими керується відповідач при нарахуванні розміру страхових внесків за ставкою 33,2% для підприємців на спрощеній системі оподаткування.
В ході розгляду справи позивачем та представником позивача зазначено, що позовні вимоги не стосуються питання правильності нарахування суми зазначеної у вимозі про сплату боргу від 16.11.2010 року № 76.
17.03.2011 року державним виконавцем Глуховєровим С.А., відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 25182186 про примусове виконання вимоги № 76 від 16.11.2010 року. Згідно з зазначеною постановою документ (вимога) про примусове виконання поданий 15.03.2011 року.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
З урахуванням змісту наведеної норм суд приходить до висновку, що простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків є недоїмкою.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", зазначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З урахуванням наявної в матеріалах справи вимоги від 16.11.2010 року № 76 суд приходить до висновку, що вона відповідає вимогам наведеної норми, а тому вважається виконавчим документом.
Згідно з абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Таким чином вимога від 16.11.2010 року № 76 Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області була узгоджена у встановленому порядку на час подання до виконавчої служби.
На виконання наведеної норми Управлінням Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області подано зазначену вимогу до відділу державної виконавчої служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області за результатами розгляду якої прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 затверджена Інструкція "Про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" (надалі за текстом - Інструкція) та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року. Наведеною Інструкцією затверджено бланк "Вимоги про сплату боргу".
З урахуванням змісту наведеного бланку суд приходить до висновку, що у вимозі може бути визначено заборгованість (борг) по відшкодуванню обов'язкових платежів до ПФУ.
Згідно законодавства, що діяло на час складання вимоги борг може складатись з заборгованості по відшкодуванню внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (недоїмки), а також заборгованості зі сплати фінансових санкцій та (або) пені.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу вимагає сплати недоїмки зі страхових внесків, що зазначено у бланку вимоги про сплату боргу.
Згідно з абз. 1, 2 п.п. 8.2 п. 8 Інструкції, зазначено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача утриматись від направлення позивачу вимоги про сплату боргу суд зазначає, що зазначений обов'язок закріплений за відповідачем пенсійним законодавством.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеної норми судом при розгляді позовних вимог не встановлено порушень, що можуть бути вчинені згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, а позивачем та представником позивача недоведена їх наявність.
Таким чином суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими, спростовуються матеріалами адміністративної справи та вмотивовані довільним тлумаченням пенсійного законодавства.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 25.06.2011 року.
Суддя Супрун Ю.О.