20 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4156/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Ковальові Д.О.,
за участю:
представника позивача - Порхуна В.М.,
представника відповідача - Щурика О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -
17 травня 2011 року Приватне підприємство "Підйомремсервіс-Кременчук" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 07.02.2011 року № 0000702301/188.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає безпідставними висновки акту перевірки Кременчуцької ОДПІ щодо заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 200 482 грн., оскільки інспекторами при оформленні результатів перевірки не проведено детального аналізу специфіки виробничої діяльності позивача та економічної вигоди від співробітництва із ТОВ «Агро-Трейд-СВ», ПП «Авто-СВ-2009», ПП «Агро-Союз-2009», ПП «Авто-Трейд-2009». Вказав, що сплата ПДВ підприємством підтверджується даними бухгалтерського обліку, а тому вважає незаконним винесене Кременчуцькою ОДПІ податкове повідомлення - рішення від 07.02.2011 року № 0000702301/188.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що дії Кременчуцької ОДПІ та спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірними, та такими, що відповідають чинному законодавству України, внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого ПП «Підйомремсервіс-Кременчук» занижено податок на додану вартість в сумі 200 482 грн.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ПП «Підйомремсервіс-Кременчук» (ідентифікаційний код 34607759) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21.09.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 681748, та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ.
У період з 28.12.2010 року по 18.01.2011 року на підставі направлення від 27.12.2010 року № 3932/003932 та відповідно до наказу від 27.12.2010 року № 3518 державним податковим ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Підйомремсервіс-Кременчук» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 24.01.2011 року № 258/23-308/34607759, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого ПП «Підйомремсервіс-Кременчук» занижено податок на додану вартість в сумі 200 482 грн., в т.ч.: за лютий 2009 року - 3000 грн., за березень 2009 року - 5500 грн., за 2 квартал 2009 року - 21 083 грн., за 3 квартал 2009 року - 29 233 грн., за 4 квартал 2009 року - 24 500 грн., за 1 квартал 2010 року - 35 333 грн., за 2 квартал 2010 року - 36 833 грн., за 3 квартал 2010 року - 45 000 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 07.02.2011 року № 0000702301/188, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 250 603 грн., в тому числі: 200 482 грн. - основний платіж, 50 121 грн. - штрафна санкція.
Проте позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).
При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
У перевіряємому періоді ПП «Підйомремсервіс-Кременчук» мало договірні відносини із наступними підприємствами:
- ТОВ «Агро-Трейд-СВ» (договір № 6-П підряду на ремонтні роботи від 20.02.2009 року та додаткові угоди до даного договору №1 від 20.02.2009 року, №2 від 06.03.2009 року);
- ПП «Авто-СВ-2009» (договір № 7-П підряду на ремонтні роботи від 05.05.2009 року та додаткові угоди до даного договору №1 від 05.05.2009 року, №2 від 01.06.2009 року, №3 від 02.07.2009 року, №4 від 03.08.2009 року, №5 від 01.09.2009 року, №6 від 01.10.2009 року, №7 від 02.11.2009 року);
- ПП «Агро-Союз-2009» (договір № 8-П підряду на ремонтні роботи від 01.12.2009 року та додаткові угоди до даного договору №1 від 01.12.2009 року, №2 від 04.01.2010 року, №3 від 01.02.2010 року, №4 від 02.02.2010 року, №5 від 01.03.2010 року, №6 від 01.04.2010 року);
- ПП «Авто-Трейд-2009» (договір № 9-П підряду на ремонтні роботи від 05.05.2010 року та додаткові угоди до даного договору №1 від 05.05.2010 року, №2 від 01.06.2010 року, №3 від 01.07.2010 року, №4 від 02.08.2010 року, №5 від 01.09.2010 року).
За умовами вказаних договорів, які є аналогічними, Підрядник зобов'язаний виконати роботи в обсязі та встановлений термін обговорений в Додаткових угодах до даних договорів, а Замовник (ПП «Підйомремсервіс-Кременчук») зобов'язаний прийняти виконані роботи та сплатити вартість виконаних робіт. По завершенню робіт, Підрядник здає, а Замовник приймає по акту виконану Підрядником роботу.
Відповідно до умов укладених до вищевказаних договорів додаткових угод Підрядники приймають участь у виконанні робіт по поточному ремонту кранів.
Розрахунок за отримані послуги проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями.
Підрядниками виписано Замовнику податкові накладні, рахунки.
Позивачем на підставі податкових накладних включено суму ПДВ 200 482 грн. до складу податкового кредиту відповідного періоду.
ПП «Підйомремсервіс-Кременчук» із Підрядниками складено акти приймання-здачі підрядних робіт до договорів підряду на ремонтні роботи. У зазначених актах сторони підтвердили, що відносно Договорів та Додаткових угод Підрядником роботи виконані, а Замовником прийняті роботи в повному об'ємі. Сторони претензій по якості виконаних робіт не мають.
Судом досліджені акти приймання-здачі підрядних робіт до договорів підряду на ремонтні роботи та встановлено, що акти не містять усіх необхідних реквізитів, а констатують лише факт виконання робіт.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Частина 2 статті 9 вказаного закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Акти прийому-здачі виконаних робіт не містять змісту та обсягів господарських операцій та одиниці їх виміру, а також відсутні дати та місця їх складання.
Таким чином, вказані акти прийому - здачі робіт оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Суд вважає, що позивачем не підтверджено отримання робіт первинними бухгалтерськими документами, оскільки реальність отриманих робіт може бути підтверджена лише належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність виконання договорів.
Слід зазначити, що в ході судового розгляду справи встановлено, що протягом 2009 - 2010 років позивачем укладено ряд договорів підряду щодо виконання робіт по поточному ремонту кранів, у яких ПП «Підйомремсервіс-Кременчук» виступало у якості Підрядника. Виконання робіт оформлено актами прийому виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в.
У позовній заяві позивач зазначав, що у зв'язку із тим, що у підприємства не вистачало власних ресурсів для виконання зазначених робіт, ним було залучено виробничі (трудові) ресурси сторонніх підприємств, а саме: ТОВ «Агро-Трейд-СВ», ПП «Авто-СВ-2009», ПП «Агро-Союз-2009», ПП «Авто-Трейд-2009».
Однак, акти прийому виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, складені ПП «Підйомремсервіс-Кременчук» із Замовниками, не містять відомостей стосовно виконання підрядних робіт іншими субпідрядними організаціями, тому не дають можливості пов'язати витрати з податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту з їх використанням у власній господарській діяльності позивача.
Документи, якими позивач хоче підтвердити формування податкового кредиту за договорами підряду, а саме акти виконаних робіт не є такими, що підтверджують такі витрати з ПДВ, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV.
Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Таким чином, позивачем неправомірно сформований податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Агро-Трейд-СВ», ПП «Авто-СВ-2009», ПП «Агро-Союз-2009», ПП «Авто-Трейд-2009» на виконання умов договорів підряду, оскільки реальність виконання підрядних робіт не підтверджена, а відтак, неможливо зробити висновок про обґрунтованість формування у зв'язку з цим податкового кредиту.
Отже, враховуючи фактичні обставини в сукупності, відсутність належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності отримання робіт, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту витрат з ПДВ не підтверджених первинними документами. Зазначення в актах приймання-передачі підрядних робіт, укладених позивачем із ТОВ «Агро-Трейд-СВ», ПП «Авто-СВ-2009», ПП «Агро-Союз-2009», ПП «Авто-Трейд-2009», факту виконання робіт не є достатньою підставою для віднесення витрат ПДВ до складу податкового кредиту.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій, суд приходить до висновку, про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 200 482 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 07.02.2011 року № 0000702301/188 є правомірним та скасуванню не підлягає.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Підйомремсервіс-Кременчук" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2011 року.
Суддя А.Б. Головко