Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
10.06.2011 р. Справа № 2а-3497/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Суднобудівна асоціація "Миколаївський регіон", (вул. Бутоми, 2, м. Миколаїв, 54010)
доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, (вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029)
Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, (пр. Леніна, 141-в,Миколаїв,54000)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправної бездіяльності ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо ненадання висновків та відшкодування коштів з Державного бюджета України,
ТОВ «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон», відповідно до уточнених позовних вимог, звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва (Відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства у Миколаївській області (Відповідач 2) з вимогами:
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011р. № 0000130070/0;
визнати протиправною бездіяльності ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва щодо ненадання у встановленому п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядку висновку до Головного управління Державного казначейства у Миколаївській області про відшкодування ТОВ «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон»з державного бюджету 6772 грн.;
стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Миколаївській області на користь ТОВ «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон» (р/р 26007321000216 МФ АБ «Брокбізнесбанк»в м. Миколаєві, МФО 326922) 6772 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят дві грн.) заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
На обґрунтування вимог позивач зазначив на невмотивованість підстав (оплата робіт та складання акта прийняття виконаних робіт через значний проміжок часу після фактичного виконання вказаних робіт, помилки в складанні податкової накладної) визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, що потягло за собою порушення права суб'єкта господарювання на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Відповідачі позов не визнали з підстав правомірності проведення перевірки суб'єкта господарювання та законності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.
При розгляді справи встановлено, що в період з 28.02.2011р. по 02.03.2011р. ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.10 по 30.09.10, з 01.10.10 по 31.10.10. За наслідками перевірки було складено акт №677/070-19/33798737 від 02.03.2011р. (надалі по тексту -акт перевірки).
На підставі акта перевірки ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011р. №0000130070/0, відповідно до якого ТОВ «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6772 грн..
Згідно з актом перевірки відповідачем 1 встановлено порушення абз. «е»п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.5, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2010 р. на суму 6772 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 6772 грн..
Зі акта перевірки слідує, що за судженнями контролюючого органу вказана сума ПДВ безпідставно внесена до складу податкового кредиту по податковій накладній, що виписана ПП «Політехмет»на виконання ремонтних робіт на т/х «Семен Морозов», який згідно з Актом виходу судна з ремонту від 04.08.2010р. вивезено за межі митної території України 06.08.2010 р..
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ремонт судна «Семен Морозов»здійснювався на підставі Договору СР-001 від 25.02.2010р. та Додаткової угоди від 30.06.2010р.. Згідно з листом, отриманим позивачем від ПП «Політехмет», у зв'язку з зобов'язаннями по гарантіям на ремонт т/х «Семен Морозов»після ходових випробувань судна протягом 4-х місяців, які закінчуються в грудні 2010 року, ПП «Політехмет»просить дату підписання Акта прийому виконаних робіт на загальну суму 69594,53 грн. у т.ч. ПДВ 11599,09 грн. перенести на грудень 2010 року.
На підставі даного листа на виконання домовленості позивачем та ПП «Політехмет»був підписаний Акт виконаних робіт № 001-003 від 03.12.2010р..
Оплата за ремонт судна здійснювалась частинами. Частина оплати послуг у розмірі 40634,53 грн. у т.ч. ПДВ 6772,42 грн. здійснена позивачем 20.09.2010р. на підставі податкової накладної № 7, виписаної ПП «Політехмет»20.09.2010р..
Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Так, згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт/послуг).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, згідно з п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», 20.09.2010 р. при здійсненні позивачем часткової оплати ПП «Політехмет» в сумі 40634,53 грн.(у т.ч. ПДВ 6772,42 грн.) рахунку № СФ-000006 від 06.09.2010 р. на загальну суму 56634,53 грн. (у т.ч. ПДВ -9439,09 грн.), за наявності податкової накладної №7 від 20.09.2010р. та фактично виконаної господарської операції у позивача виникло право на податковий кредит з подальшим бюджетним відшкодуванням.
Стосовно виявленого в ході перевірки Відповідачем 1 недоліку податкової накладної № 7 від 20.07.2010 р. в частині відсутності у порушення абз. «е»п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»номенклатури робіт/послуг - такий недолік не впливає на право позивача на одержання податкового кредиту, оскільки відповідальність за правильне виписування податкових накладних, покладена не на покупця (замовника), а на продавця товарів (постачальника послуг), тобто недоліки в заповненні податкових накладних, отриманих від постачальника не є підставою для висновку про віднесення понесених позивачем витрат до складу податкового кредиту. Недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. В випадку, що є предметом судового дослідження, надана податкова накладна є таким документом, що підтверджує проведення господарської операції, оскільки містить відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар (роботи, послуги), його вартість, суму податку на додану вартість.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011 р. № 0000130070/0 Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з матеріалами справи, позивачем разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2010 р. було подано заяву від 09.12.2010 р. про повернення бюджетного відшкодування за листопад 2010 р. у розмірі 10120 грн. на розрахунковий рахунок позивача. До складу даної суми входить в тому числі 6772 грн. ПДВ сплаченого до бюджету по операціям з ПП «Політехмет».
Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.
Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу.
Відповідно до вимог пунктів 1, 4 “Положення про Державне казначейство України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232, “Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 №332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за №454/12328, територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Таким поданням органу стягнення у розумінні абзацу 2 підпункту 7.7.5, підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є висновок податкового органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Проте в порушення вказаних норм Відповідачем 1 у встановлений строк не було надано відповідного висновку до органу державного казначейства.
Як зазначено в п.п. 7.7.7 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Однак, на час розгляду справи бюджетне відшкодування у розмірі 6772 грн. не надійшло на рахунок позивача.
За таких умов, бездіяльність ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва щодо ненадання у встановленому законом порядку висновків до відповідного органу державного казначейства про відшкодування ТОВ «Суднобудівна асоціація «Миколаївський регіон»суми бюджетного відшкодування є протиправною.
Відповідно до правової позиції ВАС України, викладеної, в тому числі в Листі ВАС Україні «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»№1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, способом захисту порушеного права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування бюджетної заборгованості). Відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. Попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти даного адміністративного позову.
Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин в контексті наведених правових норм вказує на незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, протиправність бездіяльності Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва та неправомірність правової позиції відповідачів, що є підставою для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98,158-163,167 КАС України,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 18.03.2011 року №0000130070/0.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва щодо ненадання у встановленому п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку висновків до Головного управління Державного казначейства у Миколаївській області про відшкодування ТОВ "Суднобудівна асоціація "Миколаївський регіон" з Державного бюджету 6772 гривні.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Миколаївській області на користь ТОВ "Суднобудівна асоціація "Миколаївський регіон" на р/р 26007321000216 МФ АБ "Брокбізнесбанк" в м. Миколаєві (МФО 326992) 6772 гривні заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Суднобудівна асоціація "Миколаївський регіон" 71 гривню 12 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний