Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
28.02.2011 р. Справа № 2а-5889/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028),
до відповідача: ТОВ "Завод"Авангард", вул. Комінтерна, 31,Миколаїв,54031
про: стягнення заборгованості в сумі 14 247,20 грн.
Позивач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва, звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Завод"Авангард", заборгованості по земельному податку за землю в сумі 14 247,20 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що станом на 30.08.2010 року за відповідачем рахується борг по земельному податку сумі 14 247,20 грн.
Представник відповідача надав до суду заперечення на позовну заяву, зазначивши, що до Центрального районного суду в вересні 2010 року подана позовна заява «про визнання частково недійсним рішення Миколаївської міської ради № 3/49 від 25.03.2009 року та договору купівлі продажу земельної ділянки від 16.04.2009 року».
Представники позивача та відповідача надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю в порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 122 КАС України.
Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 122 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.
16.04.2009 року, на виконання рішення №33/49 від 25.03.2009 року, між позивачем та Миколаївською міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 7572 кв.м для виробничої діяльності по вул. Комінтерна, 31. Зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за №566. У книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок договір зареєстрований 21.04.2009 за №229.
28.01.2010 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію по земельному податку за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій позивачем самостійно визначено розмір щомісячної орендної плати на 2010 рік у сумі 19 364,63 грн. (а.с.11).
Податковими повідомленнями -рішеннями відповідачу визначені зобов'язання за несвоєчасну сплату податку № 0002131530/0 від 15.04.2010 року на суму 526,36 грн., № 0002121530/0 від 15.04.2010р на суму - 2 745,75 грн.. Зазначені повідомлення -рішення відповідачем отримані не оскарженні.
Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ та ст.. 206 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ використання землі є платним.
Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з ст.14 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.
Відповідно до ст.15 Закону №2535-ХІІ власники землі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності на земельну ділянку. У разі припинення права користування земельною ділянкою податок за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.
Таким чином, головним при розгляді питання, чи мав відповідач обов'язок сплачувати земельний податок за 2010 рік, є встановлення факту права власності на земельну ділянку відповідача .
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, керуючись ст..71, ч.4 ст.94, ст.ст. 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ТОВ "Завод"Авангард" (вул. Комінтерна, 31, м. Миколаїв, ідентифікаційний номер 5403130826808) на користь державного бюджету на р/р 33212815700005 місцевий бюджет Ленінського району, код рахунку 13050500 заборгованість в сумі 14 247,20 грн. (чотирнадцять тисяч двісті сорок сім грн.. 20 коп.).
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя О.В. Малих