Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
10:00 год.
25.02.2011 р. справа № 2а-7689/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10/15-262 від 31.01.11 р.,
представника відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області, вул. Адміральська, 41, м. Миколаїв, 54009
доТОВ "Сонячний-ЖЕК", вул. Мостобудівників, 17, м. Миколаїв, 54000
прозобов'язання вчинити дії
До суду надійшла позовна заява Державної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області (далі - позивач) до ТОВ "Сонячний-ЖЕК" (далі - відповідач), у якій позивач просить суд зобов'язати відповідача допустити посадових осіб позивача до здійснення перевірки.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідач не допустив державного інспектора до проведення перевірки, чим, на думку позивача, порушив ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" та ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити адміністративний позов з наведених підстав.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 23).
Відповідно до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 25.02.11 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вирішуючи адміністративний позов, суд виходить з наступного.
Статтєю 13 ч. 2 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819 (далі - Положення № 1819), контроль за додержанням державної дисципліни цін покладений на Державну інспекцію з контролю за цінами.
Пунктом 3 Положення № 1819 передбачено, що основним завданням Державної інспекції з контролю за цінами є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. Порядок проведення перевірок органами державного контролю за цінами регулюється Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Пункт 4 Положення № 1819 зазначає, що Державна інспекція з контролю за цінами, відповідно до покладених на неї завдань в межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Згідно ст. 13 ч. 3 Закону України "Про ціни і ціноутворення", державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.
Згідно ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Під заходами державного нагляду (контролю) стаття 1 вказаного Закону розуміє планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
12.07.10 р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про проведення перевірки (а. с. 6).
26.07.10 р. позивачем видано наказ № 189 (а. с. 7), яким головному державному інспектору Бурдейному А.А. доручено провести планову перевірку відповідача з питань додержання державної дисципліни цін.
Стаття 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зобов'язує відповідача під час здійснення державного нагляду (контролю) допустити посадових осіб позивача до здійснення заходів державного нагляду.
09.08.10 р. інспектором складено Акт № 9 т про недопуск до перевірки (а. с. 5), з якого вбачається, що відповідач не допустив державного інспектора до перевірки, мотивуючи це тим, що підприємство не відноситься до суб'єктів господарювання з високим ступнем ризику, а тому відсутні підстави для проведення перевірки.
Таким чином, сукупність наведених законодавчих актів дозволяє суду дійти висновків про наявність у позивача права на проведення перевірки, якому кореспондує обов'язок відповідача допустити працівника позивача до проведення такої перевірки. Відповідач свій обов'язок не виконав, а тому суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача допустити державного інспектора до проведення перевірки підлягає задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати ТОВ "Сонячний-ЖЕК" (вул. Мостобудівників, 17, м. Миколаїв, 54000) допустити посадових осіб Державної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області до здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) з питання дотримання державної дисципліни цін.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
1 березня 2011 р.
Суддя А. О. Мороз