Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
10.02.2011 р. справа № 2а-2768/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: не прибув,
представника відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 17934/9/10-013 від 02.08.10 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомдержавного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара", вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001
доспеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017
проскасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.09 р. № 00010036/0, № 00010136/0, № 00010236/0
До суду надійшла позовна заява державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»(далі - позивач) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - відповідач), у якій позивач порушує питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.09 р. № № 00010036/0, 00010136/0 та 00010236/0.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним не були пропущені граничні строки сплати податкового зобов'язання, а тому застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору за спеціальне використання водних ресурсів є неправомірним. Також, позивач зазначає, що у травні та серпні 2009 р. ним було сплачено такий збір. Крім того, позивач не погоджується із тим, що відповідач зарахував сплачені ним суми в рахунок погашення податкового боргу минулого періоду, що, на думку позивача, є порушенням Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, адже він, на переконання позивача, не передбачає такої можливості. Додатково позивач вказує на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині належного оформлення Акту перевірки.
Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 23-24), які ним були доповнені (а. с. 64). З заперечень відповідача вбачається, що позивачем, на думку відповідача, були пропущені граничні строки сплати узгодженого податкового зобов'язання, у зв'язку із чим відповідач застосував до позивача штрафні санкції.
Оскільки відповідач заперечує проти адміністративного позову, статтею 71 ч. 2 КАС України на нього покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи.
У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 10.02.11 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Вирішуючи спір між сторонами, судом взято до уваги наступне.
28.08.09 р. відповідач провів невиїзну документальну перевірку позивача щодо своєчасності сплати та подання платіжних доручень до установ банків на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), за наслідками якої склав Акт від 28.08.09 р. № 879/36/14313240 (далі - Акт) (а. с. 40-41).
У висновку Акту зазначено, що позивачем порушено п. 14 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. № 1494, чинного на час проведення перевірки позивача, (далі - Порядок) та ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон), також чинного на час проведення перевірки.
Так, п. п. 14, 141 Порядку встановлено, що збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно. Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.
Позивач надав розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за період 1-4 квартала 2008 р. (а. с. 11-13), у яких самостійно визначив суми збору, які підлягають сплаті, зокрема:
- розрахунок за 1-2 квартали 2008 р. - 3307,91 грн. (поданий відповідачу 09.07.08 р.);
- розрахунок за 1-3 квартали 2008 р. - 5041,17 грн. (поданий відповідачу 28.10.08 р.);
- розрахунок за 1-4 квартали 2008 р. - 5459,73 грн. (поданий відповідачу 28.01.09 р.).
Також позивачем до відповідача 29.04.09 р. подано податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за 1 квартал 2009 р. (а. с. 14-15), у якому самостійно визначив суму збору за звітній квартал - 4179,33 грн.
Згідно ст. 5 п. 5.1. абз. 1, 2 Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 141 Порядку, збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.
Таким чином, останніми днями сплати податкового зобов'язання є:
- за розрахунком за 1-2 квартали 2008 р. - 20.08.08 р.;
- за розрахунком за 1-3 квартали 2008 р. - 20.11.08 р.;
- за розрахунком за 1-4 квартали 2008 р. - 20.02.09 р.;
- за розрахунком за 1 квартал 2009 р. - 20.05.09 р.
Позивач посилається на те, що сплата збору за 2-4 квартали 2008 р. ним здійснена відповідно до платіжного доручення № 1110 від 05.08.09 р. (а. с. 17). Такі доводи позивача суд відкидає, оскільки сплата збору повинна була здійснена у серпні, листопаді 2008 р. та лютому 2009 р., тоді як позивач здійснив сплату лише у серпні 2009 р.
Що стосується посилань позивача на сплату збору за 1 квартал 2009 р. відповідно до платіжного доручення від 18.05.09 р. № 626 (а. с. 16), суд зазначає наступне.
Граничним строком сплати податкового зобов'язання за 1 квартал 2009 р. є 20.05.09 р. Позивач сплатив збір 18.05.09 р., тобто до настання такого граничного строку.
Разом із тим, як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, сплачені позивачем кошти були спрямовані на погашення боргу позивача за минулий період, а саме на погашення податкового боргу за 2008 р., тобто позивач своєчасно сплатив збір за 1 квартал 2009 р., але у зв'язку із тим, що за ним рахувався борг за 2008 р., адже його сплата відбулась лише у серпні 2009 р., позивач здійснив зарахування цього платежу в рахунок погашення податкового боргу минулого періоду.
Можливість зарахування сплаченого в рахунок погашення податкового боргу минулого періоду прямо передбачена ст. 7 п. 7.7. Закону, яким встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Це спростовує доводи позивача про те, що відповідач не мав права спрямувати кошти сплачені ним в рахунок погашення податкового зобов'язання за 1 квартал 2009 р. на погашення податкового боргу минулого періоду.
Щодо посилання позивача на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205, чинного на момент проведення перевірки позивача та складання Акту, суд зазначає, що такий Акт складений відповідно до вимог законодавства: Акт складений на паперовому носії, державною мовою, має нумерацію сторінок, за своїм змістом містить вступну частину, загальні положення, описову частину та висновок, також у Акті відповідач не визначав вид і розмір штрафних санкцій, адже на такі порушення посилався позивач у своїх додаткових поясненнях (а. с. 38-39).
У зв'язку із тим, що позивач самостійно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання, відповідачем за результатами проведеної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.09.09 р. № № 00010036/0, 00010136/0 та 00010236/0 (а. с. 8-9), якими відповідач застосував до позивача штрафи у розмірі 2081,96 грн., 835,87 грн. та 2729,87 грн. відповідно.
Право відповідача застосовувати до платників податків, які порушують податкове законодавство штрафні санкції передбачено ст. 17 Закону.
Зокрема ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.7. Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв правомірно, застосовуючи до позивача штрафні санкції, розмір яких узгоджується із термінами затримки, зазначеними у Акті.
За таких обставин суд не знаходить підстав для скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
14 лютого 2011 р.
Суддя А. О. Мороз