Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
18.01.2011 р. Справа № 2а-5776/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,
за участю секретаря судового засідання Котенко О.В.
представників:
позивача: ОСОБА_1 - дов. № 17-9230 від 01.10.2010,
відповідача: ОСОБА_2 -дов. №75/01 від 27.01.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
адміністративним позовом: Державного підприємства «Науково-Виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект" (пр.Жовтневий, 42-А,Миколаїв,54018)
до відповідача: Територіальна державна інспекція праці у Миколаївський області (вул. Корабелів, 16, м. Миколаїв, 54001)
про: визнання протиправними та скасування припису № 14-01-028/0339-0346 від 03.08.201
Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст.94,ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в частково.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 Припису Територіальної державної інспекції праці у Миколаївський області № 14-01-028/0339-0346 від 03.08.2010 року.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Відшкодувати Державному підприємству «Науково-Виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект", (пр. Жовтневий, 42-А, Миколаїв, 54018, код 31821381) понесені судові витрати у сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.В. Малих
Іменем України
«18»січня 2011р. Справа № 2а -5776/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,
за участю секретаря судового засідання Котенко О.В.
представників:
позивача: ОСОБА_1 - дов. № 17-9230 від 01.10.2010,
відповідача: ОСОБА_2 -дов. №75/01 від 27.01.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
адміністративним позовом: Державного підприємства «Науково-Виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект" (пр.Жовтневий, 42-А,Миколаїв,54018)
до відповідача: Територіальна державна інспекція праці у Миколаївський області (вул. Корабелів, 16, м. Миколаїв, 54001)
про: визнання протиправними та скасування припису № 14-01-028/0339-0346 від 03.08.201
Позивач, Державне підприємство "Науково-Виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект", звернувся до Територіальної державної інспекції праці у Миколаївський області з позовом про визнання протиправним та скасування припису 14-01-028/0339-0346 в д 03.08.201
В обґрунтування позову зазначено, що у липні 2010 року Територіальною державною інспекцією праці у Миколаївський області, зокрема, головним державним інспектором праці ОСОБА_2, була проведена перевірка дотримання вимог чинного трудового законодавства Державного підприємства "Науково-Виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект".
За результатами перевірки були встановлені порушення п. 5.7. Колективного договору, ст.1 ЗУ " Про оплату праці ", ч.2 п.5.2.2 умов Галузевої угоди Міністерства промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сількогосподарського машинобудування машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонно промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомно енергетики промисловості України, що об'єдналися для ведення колективних переговорів, яка зареєстрована Міністерством праці та соціальної політики України № 9 від 17.02.2010 року (надалі - Галузева угода) .
Крім того, перевіркою було виявлено порушення ст.. 4 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення"; п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений Постановою КМУ 1078 в д 17.07.2003 ( надалі - Порядок).
Позивач також вважає, що перевірка Територіальною державною інспекцією праці у Миколаївській області, зокрема, головним державним інспектором праці ОСОБА_2 проведена з порушенням вимог чинного законодавства.
За результатами перевірки 03.08.10 року на адресу позивача інспекцією був винесений припис 14-01-028/0339-0346, яким посадову особу позивача зобов'язано усунути допущені порушення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що Територіальна державна інспекція праці у Миколаївський області, головний державний інспектор праці Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області ОСОБА_2 при проведенні перевірки діяв у відповідності до закону. За наслідками перевірки були встановлені грубі порушення трудового законодавства, у зв'язку з чим цілком обґрунтовано на адресу підприємства було направлено припис про їх усунення. Підстав для задоволення позову нема , просив у ньому відмовити.
Під час розгляду справи, представник відповідача підтримав заперечення проти позову.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів.
У судовому засіданні 18.01.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представник в сторін, дослідивши надані докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач - Державне підприємство "Науково-Виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" - зареєстроване в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, згідно статуту як юридична особа (а.с. 76).
Відповідач - Територіальна державна інспекція праці у Миколаївській області здійснює свою діяльність відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 50 від 18.01.2003 року, Положення про Територіальну державну інспекцію праці, затвердженого директором Держнаглядпраці, Порядку проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів, затвердженого наказом Мінпраці України № 72 від 21.03.2003 року, Конвенцій МОП № 81 1947 року та № 129 1969 року, а також Законами України про їх ратифікацію від 08.09.2004 року.
Судом встановлено, що у липні 2010 року, територіальною інспекцією праці у Миколаївській області проведено перевірку додержання законодавства про працю, за результатами перевірки 03.08.2010 року був складений Акт перевірки 14-01-028/0339, а також на адресу позивача відповідно до інспекції був винесений припис 14-01-028/0339-0346, яким посадову особу позивача зобов'язано усунути допущені порушення.
Повноваження Держнаглядпраці та державних інспекторів праці - посадових осіб регламентовано Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 50 (далі - Положення). Зазначеним Положенням визначаються окремо повноваження Держнаглядпраці (державного органу та його територіальних підрозділів - як юридичних осіб) та повноваження посадових осіб Держнаглядпраці, зокрема державних інспекторів праці. Так, відповідно до п. 6 Положення посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право, зокрема давати посадовим особам орган в виконавчо влади та місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фонд в загальнообов'язкового державного соціального страхування приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частин забезпечення реалізації прав гарантій працівників, які підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший, зазначений у припис строк.
Територіальна державна інспекція праці у Миколаївській області здійснює свою діяльність на підставі Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50, урядовим органом державного управління, який у склад Мінпраці підпорядковується йому. Вказаним положенням визначено повноваження посадових осіб Держнаглядпраці. Відповідно до п. 6.1 Положення посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування відвідувати для перевірки роботодавців.
Пунктом 6.2 Положення передбачено право інспекторів праці ознайомлюватися з інформацією, документами матеріалами та одержувати від роботодавців їх копії та витяги. Пунктом 6.3 Положення передбачено право інспекторів праці давати посадовим особам роботодавців приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частин забезпечення реалізації прав гарант й працівників, які підлягають обов'язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший, зазначений у припис строк.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 72 від 21.03.2003 року затверджено Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок) та інструкція з оформлення органами Держнаглядпраці матеріалів (далі - Інструкція).
У судовому засіданні встановлено, що у липні 2010 року головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області ОСОБА_2 проведена планова перевірка додержання законодавства про працю у Державного підприємства "Науково-Виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря- Машпроект", за результатами якої складений акт 14-01-028/0339. (а.с. 11-25).
Згідно вказаного акту перевіркою були встановлені порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме -
- порушення п. 5.7. Колективного договору, ст.1 ЗУ " Про оплату праці", ч.2 п.5.2.2 умов Галузево угоди Міністерства промислово політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонно промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомно енергетики промисловості України, що об'єдналися для ведення колективних переговорів, яка зареєстрована міністерством праці та соціальної політики України № 9 від 17.02.2010 року.
- порушення ст.. 4 ЗУ "Про індексацію грошових доход в населення "; п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доход в населення, який затверджений Постановою КМУ 1078 в д 17.07.2003 року.
За результатами перевірки 03.08.2010 року на адресу позивача відповідачем був винесений припис 14-01-028/0339-0346, яким посадову особу позивача зобов'язано усунути допущені порушення (а.с. 26-28).
Акт перевірки та припис були підписані позивачем з зауваженнями, суть яких аналогічна обґрунтуванню даного позову. Розглянувши подані зауваження, ТДІП повідомила позивача про їх невідповідність діючому законодавству та відсутність підстав для скасування припису (а.с. 35-36).
Перевіряючи законність припису ТДІП у Миколаївській області та дій посадових осіб з проведення перевірки, суд прийшов до висновку, що відповідач у справі, як суб'єкт владних повноважень, діяли правомірно, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації ; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процес прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 259 КЗпП України нагляд контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, як не залежать у своїй діяльності в д власника або уповноваженого ним органу.
Конвенцією № 81 "Про інспекцію праці в промисловості торгівлі" передбачено право інспекції здійснювати будь-як перевірки, контроль розслідування, котрі вона може вважати потрібними, щоб упевнитися в тому, що законодавчі положення ефективно виконуються, а також передбачено, що перевірки інспекцією на підприємствах проводяться так часто так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.
Пунктом 1.3. Порядку проведення перевірок встановлено, що посадові особи територіальних державних інспекцій праці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) контролюють додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частин забезпечення прав гарант й застрахованих осіб шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядком передбачено, що інспектор праці (п. 2.3. Порядку) має право безперешкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: підприємства, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виробничих приміщень суб'єктів підприємницької діяльності ф зичних осіб, які використовують найману працю.
Відповідно до п. 4.1 Порядку за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в раз виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис щодо їх усунення. Згідно п. 4.4 Порядку контроль за виконанням припису обов'язковим у діяльності інспектора праці.
Згідно Положення , якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право не допустити державного інспектора праці ТДІП у Миколаївській області до перевірки.
Позивач допустив працівника ДТІП у Миколаївській області до проведення перевірки, (надав місце для роботи інспектору, надав документи витребувані інспектором та т.д. ), що є додатковим підтвердженням правомірності проведення перевірки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що перевірка позивача проведена інспектором праці ТДІП у Миколаївській області правомірно.
Також суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що умови п. 5.7. Колективного договору, ст.1 ЗУ " Про оплату праці", ч.2 п.5.2.2 умов Галузевої угоди Міністерства промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонно промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики промисловості України, що об'єдналися для ведення колективних переговорів, яка зареєстрована Міністерством праці та соціальної політики України № 9 від 17.02.2010 року не поширюються на працівників які обрали інший порядок отримування заробітної плати .
Як передбачено статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 13 Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
З преамбули Закону України "Про оплату праці " вбачається, що цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного договірного регулювання оплати праці спрямований на забезпечення відтворювальної стимулюючої функцій заробітної плати.
Статтею 5 зазначеного Закону встановлено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні ; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації оплати праці: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власник в або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
При цьому ст. 9 КЗпП України визначає недійсними умови договорів про працю, а ст. 16 цього Кодексу - умови колективних договорів, як погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством.
На підставі ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності галузевої належності, а також незалежно від форм власності, виду діяльності галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України - трудовий договір угода між працівником власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власники підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором .
У відповідності ст.. 115 Кодексу законів про працю України - Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Дана норм є обов'язковою .
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про колективні договори угоди" Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, обов'язковими як для власника або повноваженого ним органу, так для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо та є обов'язковими для всіх суб'єкт в, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Пунктом 2 п.5.2.2 умов Галузево угоди Міністерства промислово політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сіль господарського машинобудування машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонно промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики промисловості України, що об'єдналися для ведення колективних переговорів, яка зареєстрована міністерством праці та соціальної політики України № 9 від 17.02.2010 року передбачено виплачувати заробітну плату за першу половину місяця пропорційно відпрацьованому часу.
Трудовий договір, який позивачем було укладено з найманими працівниками під час прийому їх на роботу двосторонньою угодою, згідно якого наявність права однієї сторони відповідає обов'язку іншої. Відповідно до п.5.7. Колективного договору - передбачено виплачувати заробітну плату за фактично відпрацьований час.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що вимогами КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", Генеральною угодою та Колективним договором визначено виплачувати заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу.
Враховуючи статус листа Центрального комітету профспілки працівників суднобудування України № 145 від 09.08.2010 року, то даний документ не можливо вважати нормативно-правовим актом, в зв'язку з тим , що зазначений орган не наділений правом тлумачення законодавства .
На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин у справі, суд прийшов до висновку, що відповідач у справі обґрунтовано зазначив у акті перевірки про наявність порушень законодавства про працю з боку позивача стосовно нарахування та виплати працівникам підприємства заробітної плати відповідно до п.5.7. колективного договору , п.5.2.2 Галузево угоди та ст.. 1 ЗУ " Про оплату праці" у зв'язку з чим припис інспекції про усунення цих порушень винесений з підстав та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо порушення позивачем вимог ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" 1282-XII, 03.07.1991 р. суд зазначає наступне.
В припис 14-01-028/0339-0346 від 03.08.2010 року зазначено, що працівникам підприємства не проводилось нарахування та виплата індексації на заробітну плату, що порушенням ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" 1282-XII, 03.07.1991 року (далі - Закон) та зобов'язано позивача провести нарахування та виплату індексації на заробітну плату працівників за грудень 2009 року, базовим місяцем підвищення грошових доход в для яких був червень 2009 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону у раз якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначення обсягу підвищення грошових доход в у зв'язку з індексацію враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" № 1078 від 17.07.2003 року, у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.
Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доход в випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доход в випереджаючим шляхом у базовому місяці.
Відповідно до наказу 375-к від 17.08.2009 року ОСОБА_3 була звільнена з займаної посади на підстав ст.. 38 КЗпП України ( за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію). ( а.с. 57-58)
14.09.2009 року Наказом 427-к ОСОБА_3 з 22.09.2009 року прийнята на посаду секретаря-друкарки на період відпустки для догляду за дитиною іншого працівника ДП НВКГ "Зоря-Машроект" ( а.с. 59-60).
Таким чином, враховуючи, що з ОСОБА_3 був укладений окремий - новий трудовий договір, який почав діяти з вересня 2009 року у позивача були відсутні підстави для виплати даному працівнику індексації на заробітну плату за грудень 2009 року, базовим місяцем підвищена грошових доходів для якої був червень 2009 року, оскільки нарахування індексації на заробітну плату ОСОБА_3 у грудні 2009 року базовим місяцем буде вважатися вересень 2009 рік - тобто місяць прийняття працівника на роботу.
Інших працівників в відношенні яких позивачем порушено виплати індексації на заробітну плату за грудень 2009 року, базовим місяцем підвищена грошових доход в для яких був червень 2009 року перевіркою не встановлено.
На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин у справі, суд прийшов до висновку, що відповідач у справі не обґрунтовано зазначив у акті перевірки про наявність порушень законодавства про працю з боку позивача стосовно нарахування та виплати працівникам підприємства індексації на заробітну плату за грудень 2009 року, базовим місяцем підвищена грошових доход в для яких був червень 2009 року у зв'язку з чим припис інспекції про усунення цих порушень винесений з порушенням чинного законодавства , позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним оспорюваного припису в частин стосовно нарахування та виплати працівникам підприємства індексації на заробітну плату за грудень 2009 року, базовим місяцем підвищена грошових доходів для яких був червень 2009 року.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства " Науково - Виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" до Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування припису 14-01-028/0339-0346 в д 03.08.2010 року підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 8-11, 71, 94, 98, 158-163, 167, 254КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в частково.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 Припису Територіальної державної інспекції праці у Миколаївський області № 14-01-028/0339-0346 від 03.08.2010 року.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Відшкодувати Державному підприємству «Науково-Виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект", (пр. Жовтневий, 42-А, Миколаїв, 54018, код 31821381) понесені судові витрати у сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.В. Малих
Постанова оформлена у відповідності до ст.. 163 КАС України
та підписана суддею 27.01.2011 року