Категорія №14
Іменем України
24 червня 2011 року Справа № 2а-3217/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Борзаниці С.В.,
при секретарі: Жиленку Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ритуальної служби - спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання незаконним та скасування пункту вимоги, -
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання незаконним та скасування пункту вимоги. В обґрунтування позовних вимог послався на наступне.
З 01.07.2010 року по 27.08.2010 року Контрольно-ревізійним відділом міста Первомайська була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності «Ритуальна служба - СКП» Первомайської міської ради за період з 01.01.2008 по 30.06.2010. За результатами перевірки був складений акт № 190-21/007 від 27 08.2010.
Відносно законності і достовірності витрат на оплату праці ревізією було встановлено, що за період, що перевіряється, працівниками підприємства недоотримані 158306,27 грн. На думку відповідача, недоотримання коштів сталося в зв'язку з порушенням п. 3.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007- 2009 роки, зареєстрованої в Міністерстві праці та соціальної політики за № 51 від 27.06.07 без врахування підвищення коефіцієнтів співвідношень розмірів тарифних ставок та окладів. Вважають дії відповідача незаконними з наступних підстав:
По-перше, статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-12 (далі за текстом Закон 2939). Відповідно до статті 3 зазначеного Закону Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України. Статтею 2 Закону 2939 встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Між адміністрацією «Ритуальна служба - СКП» Первомайської міської ради та трудовим колективом було укладено Колективний договір 10.12.2005, зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради.
При цьому, статтею 19 КЗпПУ зазначено, що контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали у порядку, визначеному цим колективним договором. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду. Аналогічні положення містяться також у статті. 15 Закону України «Про колективні договори і угоди». Крім цього, частиною 3 статті 2 цього Закону передбачено, що угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.
Статтею 259 КЗпПУ передбачено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
Статтею 35 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР, контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють:
Міністерство праці України та його органи;
фінансові органи;
органи Державної податкової інспекції;
професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.
Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Таким чином, як убачається з вищевикладених правових норм, органи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, на відміну від суб'єктів, зазначених у ст. 35 Закону України «Про оплату праці», відповідно до покладених на них завдань та компетенції, позбавлені права перевірки суб'єктом господарювання питань, пов'язаних з виконанням умов колективного договору та галузевих угод.
По-друге, норми галузевої угоди є обов'язковими для виконання лише учасників, яким позивач не є, що підтверджено самою Галузевою угодою між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007- 2009 роки, зареєстрованої в Міністерстві праці та соціальної політики за № 51 від 27.06.07р. тому норми Галузевої угоди розглядаються як рекомендовані при укладанні колективних договорів. Така ж сама позиція викладена в листі Міністерства праці та соціальної політики України №435/13/84-08 від 04.07.2008 року «Про поширення норм Генеральної угоди», де зазначено, що для підприємств, які при укладанні угоди не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки, умови і розміри оплати праці встановлюються з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством України, зокрема розміру мінімальної заробітної плати, оплати за роботу у нічний час, святкові та неробочі дні, надурочну роботу тощо. Просили визнати незаконним та скасувати п. 3 вимоги № 190-14/971 від 10.09.2010 року Контрольно-ревізійного відділу міста Первомайська КРУ в Луганській області, щодо усунення виявлених ревізією порушень від 27 08.2010 року № 190-14/971 в частині проведення донарахування та виплати працівникам заробітної плати у сумі 158306,27 грн.
Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що за перевіряємий період підприємством було помилково встановлені мінімальні розміри заробітної плати, які під час проведення ревізії були виправлені та різниця у розмірі заробітної плати була перерахована та згодом сплачена робітникам. Правильність встановлення розміру заробітної плати підтверджується розшифровками перерахунку заробітної плати працівникам підприємства, які є додатками №№ 43-45 до акту ревізії від 27.08.2010 №190-21/007.
Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне.
Державна контрольно-ревізійна служба України дійсно зі ст. 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 №2939-ХІІ (із змінами) здійснює інспектування у формі ревізії, яке полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Для проведення ревізії складено і вручено керівнику об'єкту контролю Програму ревізії фінансово-господарської діяльності, зразок якої затверджено Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 12.06.2007 №123.
Одним з питання Програми ревізії є „достовірність та законність здійснених витрат", яке включає і питання законності та достовірності витрат на оплату праці, а саме:
- перевірки наявності внутрішніх нормативних документів, що регулюють трудові відносини;
- відповідність встановлених законодавчими документами розмірів оплати праці;
- перевірка правильності, повноти, обґрунтованості нарахування і своєчасності видачі основної та додаткової заробітної плати.
При ревізії зазначених питань використовуються та перевіряються такі джерела інформації і даних: Галузева угода, колективний договір, штатний розпис, Положення про оплату праці, посадові інструкції, розпорядчі документи з особового складу (накази про прийняття, надання відпусток, заохочення, звільнення та інші), первинні документи з обліку заробітної плати (табелі, списки, розрахунки заробітної плати, розрахункові відомості, платіжні відомості, особові рахунки).
Таким чином, висновок про „позбавлення права перевірки органами ДКРС питань, пов'язаних з виконання умов колективного договору та галузевих угод" є надуманим та необґрунтованим.
В Акті ревізії від 27.08.2010 №190-21/007 дійсно викладено порушення діючого законодавства в частині відповідності встановлених законодавчими документами розмірів оплати праці, нарахування та виплати основної заробітної плати.
Проте, зазначене порушення полягало не тільки в недотриманні вимог Галузевої угоди в частині формування посадових окладів без врахування підвищення коефіцієнтів співвідношень розмірів тарифних ставок та окладів, а й в порушенні статей 96, 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №332-УШ (із змінами), статей 3, 6, 11, 15 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (із змінами), п. 2.2 розділу II Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.2004, п. 2.8 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки від 15.04.2008, в частині формування мінімальної тарифної ставки робітника І розряду у розмірах, менших ніж 120 відсотків мінімальної заробітної плати, та несвоєчасного внесення змін до штатних розписів у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.
Вищезазначені норми Кодексу законів про працю України, Закону України „Про оплату праці", Генеральної угоди є обов'язковими для виконання усіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
Крім того, п.4.4 Колективного договору підприємства передбачено, що „мінімальна заробітна плата не може бути менше мінімального розміру оплати праці, встановленого законодавством", тобто, повинна бути встановлена у відповідності до вищезазначених норм.
Саме невиконання цих норм призвело до порушень при складанні штатних розписів в частині встановлення працівникам підприємства окладів і тарифних ставок у занижених розмірах і спричинило недоотримання фінансових ресурсів фізичними особами протягом періоду з 01.01.2008 по 30.06.2010 на загальну суму 158306,27 грн.
Таким чином, висновок про „недоотримання коштів у зв'язку з порушенням пунктів Галузевої угоди, норми якої не є обов'язковими для позивача" також є надуманим та необґрунтованим. Крім того, Протягом періоду з 10.09.2010 по 30.04.2011 Позивачем надано документи про донарахування і виплату працівникам заробітної плати в сумі 33,83 тис. грн., що свідчить про виконання п.3 Вимоги. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 96 Кодексу законів про працю України (тарифна система оплати праці) основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України (оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях) оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оплату праці» Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:
тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про оплату праці» мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» (дія колективного договору, угоди) положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.
Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до статті ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Судом встановлено, що відповідно до статуту Ритуальна служба - спеціалізоване комунальне підприємство Первомайської міської ради (далі за текстом - Ритуальна служба) за своєю організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади м. Первомайська та входить до сфери управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Первомайської міської ради. Ритуальна служба є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Згідно довідки позивача він не має первинної профспілкової організації.
Згідно довідки Луганської обласної профспілкової організації працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення Ритуальна служба - позивач по справі на профспілковому обліку не перебуває.
Згідно договору про членство в Асоціації працівників ритуального (похоронного) обслуговування населення від 03.11.2005 Ритуальна служба уклала вказаний договір про членство у вказаній Асоціації.
Згідно Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.2004 у додатках до угоди зазначені конкретні сторони, які підписали цю угоду. Однак позивач та Асоціація працівників ритуального (похоронного) обслуговування населення серед зазначених сторін не значаться.
Згідно Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки від 15.04.2008 у додатках до угоди зазначені конкретні сторони, які підписали цю угоду. Однак позивач та Асоціація працівників ритуального (похоронного) обслуговування населення серед зазначених сторін не значаться.
Згідно штатних розписів позивача за період з 2008 року по червень 2010 року дійсно в наявності встановлення розміру заробітної плати, нижчої від встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно розшифровок перерахунку заробітної плати працівникам підприємства, які є додатками №№ 43-45 до акту ревізії від 27.08.2010 №190-21/007, позивачем проведений перерахунок суми заробітної плати, який дорівнює законодавчо встановленому розміру мінімальної заробітної плати на конкретний певний період. .
Згідно акту ревізії фінансово-господарської діяльності в Ритуальній службі за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 від 27.08.2010 № 190-21/007 відповідачем зроблений висновок, про порушення статей 96,97 Кодексу законів про працю України, статей 3, 6, 11, 15 Закону України «Про оплату праці», п. 2.2 розділу ІІ Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.2004, п. 2.8 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки від 15.04.2008, п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІ, формування мінімальної тарифної ставки робітника І розряду здійснювалося у розмірах, менших ніж 120 відсотків мінімальної заробітної плати, та несвоєчасно вносилися зміни до штатних розписів у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.
В порушення п. 3.1.3 Галузевої угоди між Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 роки від 15.06.2007, п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІ формування посадових окладів здійснювалося без врахування підвищення коефіцієнтів співвідношень розмірів тарифних ставок та окладів.
Внаслідок вищезазначених порушень при складанні штатних розписів за 2008-2009 року, 6 місяців 2010 року працівникам підприємства встановлені оклади і тарифні ставки у занижених розмірах, що призвело до недоотримання фінансових ресурсів фізичними особами протягом періоду з 01.01.2008 по 30.06.2010 на загальну суму 158306,27 грн. (в т.ч. у 2008 році по 41 особі - 62536,47 грн., у 2009 році по 42 особам - 86382,72 грн., за 6 місяців 2010 року по 21 особі - 9387,08 грн.).
Згідно п. 3 вимоги відповідача про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності порушень законодавства від 10.09.2010 № 190-14/971 в порушення статей 96,97 Кодексу законів про працю України, статей 3, 6, 11, 15 Закону України «Про оплату праці», п. 2.2 розділу ІІ Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.2004, п. 2.8 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки від 15.04.2008, п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІ, формування мінімальної тарифної ставки робітника І розряду здійснювалося у розмірах, менших ніж 120 відсотків мінімальної заробітної плати, та несвоєчасно вносилися зміни до штатних розписів у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.
В порушення п. 3.1.3 Галузевої угоди між Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 роки від 15.06.2007, п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІ формування посадових окладів здійснювалося без врахування підвищення коефіцієнтів співвідношень розмірів тарифних ставок та окладів.
Внаслідок вищезазначених порушень при складанні штатних розписів за 2008-2009 року, 6 місяців 2010 року працівникам підприємства встановлені оклади і тарифні ставки у занижених розмірах, що призвело до недоотримання фінансових ресурсів фізичними особами протягом періоду з 01.01.2008 по 30.06.2010 на загальну суму 158306,27 грн. (в т.ч. у 2008 році по 41 особі - 62536,47 грн., у 2009 році по 42 особам - 86382,72 грн., за 6 місяців 2010 року по 21 особі - 9387,08 грн.). У зв'язку з чим винесена вимога щодо проведення донарахування та виплати працівникам заробітної плати у сумі 158306,27 грн.
В судовому засіданні встановлено, що ні позивач, ні Асоціація працівників ритуального (похоронного) обслуговування населення, членом якої є позивач, не є сторонами, які підписали Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.2004, Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки від 15.04.2008 та Галузеву угоду між Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007-2009 роки від 15.06.2007. У зв'язку з цим відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення зазначених Генеральних угод та Галузевої угоди не діють на позивача безпосередньо і не є обов'язковими для нього. У зв'язку з чим зазначення відповідачем в акті ревізії від 27.08.2010 № 190-21/007 висновку про порушення позивачем п. 2.2 розділу ІІ Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.2004, п. 2.8 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки від 15.04.2008 щодо формування мінімальної тарифної ставки робітника І розряду у розмірах, менших ніж 120 відсотків мінімальної заробітної плати, не відповідають нормам діючого законодавства та є незаконними.
Також в судовому засіданні встановлено, що позивачем в порушення статей 96, 97 Кодексу законів про працю України, статей 3, 6, 11, 15 Закону України «Про оплату праці» встановлювалися ставки робітника першого розряду у розмірі, що не перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Також встановлено, що станом на момент складання акту ревізії 27.08.2010 позивачем зроблений перерахунок розміру заробітної плати та встановлений розмір заробітної плати відповідно до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати. Ці дії також вчинені в порушення вимог статей 96, 97 Кодексу законів про працю України, статей 3, 6, 11, 15 Закону України «Про оплату праці», оскільки розмір встановленої позивачем заробітної плати дорівнював законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Однак ці дії виключають можливість розрахунку конкретної суми, яка б була повинна нарахована та виплачена позивачем працівникам. Внаслідок чого станом на момент винесення вимоги 10.09.2010 у відповідача були відсутні законодавчі та фактичні підстави для зобов'язання позивача провести донанархування та виплату працівникам заробітної плати у сумі 158306,27 грн.
Посилання позивача на відсутність компетенції у відповідача щодо проведення у нього ревізії є незмістовними, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а позивач у своїй діяльності відповідно до статуту використовує комунальне майно. У зв'язку з чим перевірка позивача відповідачем проводилася відповідно до наданих останньому законодавством повноважень.
Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Ритуальної служби - спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання незаконним та скасування пункту вимоги задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати п. 3 вимоги № 190-14/971 від 10.09.2010 року Контрольно-ревізійного відділу міста Первомайська Контрольно-ревізійного управління в Луганській області щодо усунення виявлених ревізією від 27 08.2010 року № 190-14/971порушень в частині проведення донарахування та виплати працівникам заробітної плати у сумі 158306,27 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Ритуальної служби - спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяС.В. Борзаниця