Категорія №12.2
Іменем України
22 червня 2011 року Справа № 2а-4213/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю сторін:
прокурора: Камєнєва О. А. (посвідчення № 44 видане 27.01.2011р., дійсне з 27.01.2011 р. до 27.01.2016 р.);
позивача: ОСОБА_1 (посвідчення № НОМЕР_1 видане 24.12.2009 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № юк/2647 від 08.06.2010 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі громадянина ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними щодо не виплати витрат на службові відрядження, на загальну суму 1117,67 грн., стягнення витрат на службові відрядження в сумі 1117,67 грн.,
24 травня 2011 року військовий прокурор Луганського гарнізону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі громадянина ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського обласного військового комісаріату (далі - Відповідач) визнання дій незаконними щодо невиплати витрат на службові відрядження, на загальну суму 1117,67 грн., стягнення витрат на службові відрядження в сумі 1117,67 грн., обґрунтовуючи свій позов наступним.
Позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, у зв'язку з чим знаходиться у Луганському обласному військовому комісаріаті на грошовому утриманні. Виконуючи службові обов'язки ОСОБА_1 впродовж 2009 року убував у службові відрядження. Під час знаходження у службових відрядженнях ОСОБА_1 витрачав особисті грошові кошти на потреби, пов'язані з находженням у відрядженні та виконанням службових обов'язків, оскільки відповідач в порушення вимог п. 4 Постанови КМУ від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» (далі - Постанова № 663) не забезпечив позивача грошовими коштами в якості авансу на поточні витрати у розмірах згідно чинного законодавства. Оригінали документів, які підтверджують факт знаходження позивача у службовому відрядженні, були здані до відділу фінансового забезпечення ЛОВК для відшкодування йому витрачених під час знаходження у службових відрядженнях особистих коштів у розмірі 1117 грн. 67 коп. Дані витрати до теперішнього часу позивачу не відшкодовані, що підтверджується повідомленням з ЛОВК від 27.04.2011 року.
За таких обставин прокурор вважав, неправомірними дії відповідача щодо не виплати громадянину ОСОБА_1 витрат на службові відрядження на загальну суму 1117, 67 грн., та просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на службові відрядження на загальну суму 1117, 67 грн.
В судовому засіданні прокурор уточнив свої позовні вимоги:
- в частині терміну проходження відрядження, просив вважати правильним термін проходження відрядження «з 05 по 07 травня 2009 року», замість помилково зазначеного в позові «з 05 по 07 травня 2010 року»;
та просив суд:
- стягнути з Луганського обласного військового комісаріату на користь позивача витрати на службові відрядження на загальну суму 1145, 67 грн., оскільки помилково до суми позову не були включені витрати на бронювання готельного номеру на суму 28, 00 грн.
За таких обставин, прокурор просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням уточнень до позову підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши думку прокурора, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України у Жовтнево-Станично-Луганському об'єднаному районному військовому комісаріаті м. Луганська на посаді військового комісара.
Згідно витягу з наказу № 26 від 30.04.2009 року винесеного на підставі розпорядження № 2/214 від 29.04.2009 року позивач убув у відрядження до м. Одеса терміном на три дні з 05.05.2009 року по 07.05.2009 року (аркуш справи 6). Відповідно до посвідченні про відрядження № 1422/3 від 05.05.2009 року позивач прибув до м. Одеса (аркуш справи 14) для участі у розширеному засіданні військової ради Південного оперативного командування. На підтвердження витрат понесених позивачем під час знаходження у службовому відрядженні надано звіт про використання коштів на загальну суму 449, 93 грн., копії проїзних документів, рахунки за послуги готелю (аркуші справи 11, 15). Відповідно витягу з наказу № 28 від 08.05.2009 року позивач 08.05.2009 року прибув з місця відрядження та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно витягу з наказу № 87 від 22.12.2009 року винесеного на підставі розпорядження № 2/609 від 03.12.2009 року та розпорядження № 2/627 від 12.12.2009 року, позивач убув у відрядження до м. Одеса терміном на чотири дні з 23.12.2009 року по 26.12.2009 року (аркуш справи 8). Відповідно до посвідченні про відрядження № 5005/3 від 22.12.2009 року позивач прибув до м. Одеса (аркуш справи 10) для участі у розширеному засіданні військової ради Південного оперативного командування. На підтвердження витрат понесених позивачем під час знаходження у службовому відрядженні надано звіт про використання коштів на загальну суму 617, 74 грн., копії проїзних документів, рахунки за послуги готелю (аркуші справи 12). Відповідно витягу з наказу № 89 від 28.12.2009 року позивач 27.12.2009 року прибув з місця відрядження та приступив до виконання службових обов'язків.
Позивачем до Луганського обласного військового комісаріату було направлено звернення щодо виплати витрат понесених під час знаходження у службовому відрядженні в розмірі 1117, 67 грн., за результатами якого була отримана відповідь від 27.04.2011 року № Ф/2066 про відмову у відшкодуванні витрат, у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на оплату відряджень за минулі роки (аркуш справи 17).
Частиною 2 ст.46-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що військовослужбовці військових прокуратур проходять службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Згідно з ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, який здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.
Так, статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців, це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.ст.1-1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно вимог ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених ним та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
У відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на усіх військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України.
Згідно п. 4 Постанови № 663 підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження в межах України та за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами (у разі відрядження за кордон - у національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті) як аванс на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
П. 6. Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» встановлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати:
на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження;
на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання;
на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;
на користування постільними речами в поїздах.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати витрат на службові відрядження порушають вимоги чинного законодавства. Позивач скористався досудовим порядком вирішення спору. ОСОБА_1 було направлено відповідачу звернення щодо виплати витрат понесених під час знаходження у службовому відрядженні в розмірі 1117, 67 грн., за результатами якого була отримана відповідь від 27.04.2011 року № Ф/2066 про відмову у відшкодуванні витрат. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі громадянина ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними щодо невиплати витрат на службові відрядження, на загальну суму 1117,67 грн., стягнення витрат на службові відрядження в сумі 1117,67 грн., з урахуванням уточнених позовних вимог підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Уточнені позовні вимоги Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі громадянина ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними щодо не виплати витрат на службові відрядження, на загальну суму 1145,67 грн., стягнення витрат на службові відрядження за період з 05.05.2009 року по 07.05.2009 року, та з 23.12.2009 року по 26.12.2009 року, на загальну суму 1145,67 грн.,задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Луганського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1, витрат на службові відрядження за період з 05.05.2009 року по 07.05.2009 року, та з 23.12.2009 року по 26.12.2009 року, на загальну суму 1145,67 грн.
Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 витрати на службові відрядження за період з 05.05.2009 року по 07.05.2009 року, та з 23.12.2009 року по 26.12.2009 року, на загальну суму 1145,67 грн. (одна тисяча сто сорок п'ять гривень шістдесят сім копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 25 червня 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін