Категорія №10.2.4
Іменем України
23 червня 2011 року Справа № 2а-4921/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ципко О.В.,
при секретарі судового засідання - Соколовій О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 97/09-25 від 06.01.2011 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату недоїмки, -
09 червня 2011 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області, в якому просить визнати нечинною вимогу про сплату боргу №Ф 423/3 від 12.01.2011року та скасувати її.
Свої вимоги, позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягають скасуванню, зазначивши, що при застосуванні штрафів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, приймається тільки одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період (тобто, за період з 1 до 30 календарного дня) незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Крім того, розрахунок фінансової санкції здійснюється не на підставі акту перевірки, а на підставі даних картки особового рахунку платника. Посилається у позові, що вона, як платник єдиного податку, не є платником збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Мотивує незаконність застосування до неї фінансових санкцій тим, що відповідач склав двічі вимогу на одну і тут ж суму та за один і той же звітний період, як і на 01.12.2010 р. так і на 12.01.2011р. за звітний період за 2010рік, за який було здано звіт за іншою формою з поясненнями 11.10.2010р., описом від 11.10.2010р. та повідомлення про вручення 16.10.2010р. Позивач вказав, що перша вимога про сплату боргу №423/1 від 01.12.2010р. за звітний період 2010 рік ним була оскаржена та рішенням № 424/1 від 01.12.2010р. вимога скасована, однак управлінням ПФУ у м. Первомайську було складено другу вимогу № Ф- 423/3 від 12.01.2011 р. за той же звітний період 2010 р.
В зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф 423/3 від 12.01.2011року, оскільки йому двічі на одну і ту ж суму складені вимоги про сплату боргу №Ф-423/1 від 01.12.2010р. та № Ф-423/3 від 12.01.2011р., що є порушенням діючого законодавства України.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення отримане позивачем 20.06.2011 р., причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками (крім випадків, передбачених цим законом). Представник відповідача звертає увагу на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Зазначає, що страхувальники, в тому числі і ті, що обрали особливий спосіб оподаткування, зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески у розмірі 33,2 % та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі. Оскільки позивачем не було здійснено нарахувань сум фактичних витрат на оплату праці працівників, допомоги по тимчасовій непрацездатності, від проведення яких ніхто з страхувальників не звільнений, у відповідача були підстави для накладення штрафу за донарахування територіальним органом ПФ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. На думку відповідача, позивач помилково вважає що, якщо вимога про сплату боргу №423/1 від 01.12.10р. була скасована Головним управлінням ПФУ у зв'язку з невинесенням рішення про результати розгляду заяви в межах процедури узгодження, то він звільняється від сплати заборгованості. Заборгованість після скасування вимоги залишилася, у зв'язку з тим, що сума та порядок нарахування, які обґрунтовані актом №12 від 20.12.10р.та рішенням № 226 від 24.12.10р. не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Була скасована вимога, як документ фіксуючий суму боргу, у зв'язку з порушенням управлінням Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області процесу її узгодження, а борг на кінець звітного періоду як був, так і залишився. Відтак, доводи, викладені в позові, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування вимоги. Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 є страхувальником, тобто, особою, яка відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (надалі -Закон № 1058), сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.12.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області була винесена вимога про сплату боргу №Ф 423/1 від 01.12.2010 року, в якій зазначено, що станом на 01.12.2010 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати страхових внесків становить 124,84 грн.
Вказана вимога про сплату боргу позивачем була оскаржена та рішенням № 424/1 від 01.12.2010 року була скасована.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області проводилася перевірка СПД ФО ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів. За наслідками перевірки було складено акт від 20.12.2010 року № 12, яким встановлено факт неподання звітності позивачем за вересень 2010 рік.
На підставі акта перевірки від 20.12.2010 року відповідачем було прийнято рішення від 24.12.2010 року № 226 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень 2010 рік в розмірі 170,00 грн. Протягом 10 робочих днів дане рішення не сплачено.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.01.2011 року по особовому рахунку позивача по 33,2% існувала переплата у сумі 45,16 грн., тому станом на 11.01.2011 року загальна сума богу склала 124,84 грн. Тому 12.01.11 року відповідачем була виставлена позивачу вимога №Ф 423/3 на зазначену суму.
26.01.2011 року ОСОБА_2 надала заяву про узгодження вимоги про сплату боргу № Ф 423/3 на суму 124,84 грн. до управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганській області, в якій просила скасувати вказану вимогу (а.с. 9). Рішенням від 28.01.11р. управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганській області дана вимога залишена без змін, а заява позивача без задоволення (а.с. 16).
11.02.2011 року позивач надала заяву про узгодження вимоги про сплату боргу №Ф 423/3 до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просила скасувати вказану вимогу (а.с. 17). Однак, 03.03.2011р. рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області вимога про сплату боргу № Ф 423/3 від 12.01.11р. залишена без змін, а заява ОСОБА_2 без задоволення (а.с. 18).
Позивачем 21.03.2011 року до Пенсійного фонду України була надіслана скарга про узгодження вимоги про сплату боргу №Ф 423/3, в якій просила скасувати вказану вимогу (а.с. 19). 24.05.2011 року рішенням Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги вимогу про сплату боргу управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганській області від 12.01.2011 року № Ф 423/3 на суму 124,84 грн. залишено без змін, скаргу - без задоволення (а.с. 20).
У пункті 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником такого виду збору як збір на обов'язкове соціальне страхування.
Згідно абз.1 Преамбули Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (надалі-Закон № 2181), цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Водночас 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон № 1058), відповідно до ст. 5 якого, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1058 страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону № 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Підпунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 N 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1014/18309 встановлено, що звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду (далі - Порядок № 22-2).
Згідно Порядку № 22-2 звіт подається одним із способів: в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі; на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.
Згідно п.п. 3.1 Порядку № 22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
Позивачем не надано суду звіт за вересень 2010 року, на підставі якого можливо було б дійти висновку про дотримання позивачем форми та строку подання цього звіту.
Підпунктом «б» п. 16 статті 106 Закону № 1058 встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом.
Згідно п. 17 статті 106 Закону № 1058 від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.
Оскільки за наслідками перевірки було встановлено факт неподання позивачем розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством, УПФ в м. Первомайську Луганської області мало право на прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Крім того, згідно п. 3.7 Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою голови Правління ПФ України № 21-1 від 01.12.2008 року, за наявності в акті перевірки донарахованих сум страхових внесків платнику протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки надається (надсилається) розпорядчий документ про усунення порушень. Розпорядчим документом є вимога.
Аналогічно, згідно п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Пунктами 8.4, 8.5 Інструкції встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання вищезазначених вимог законодавства, 20.12.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганській області було складено акт про неподання звітності до Пенсійного фонду України № 12, в якому зазначено, що позивачкою станом на 20.12.2010 р. звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та сум нарахованого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень 2010 року не надавався.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято рішення від 24.12.2010 року № 226 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень 2010 рік в розмірі 170,00 грн. Оскільки по особовому рахунку позивача існувала переплата у сумі 45,16 грн., тому станом на 11.01.2011 року загальна сума богу склала 124,84 грн. Тому 12.01.11 року відповідачем була виставлена позивачу вимога №Ф 423/3 на суму 124,84 грн. (а.с. 8).
Судом не беруться до уваги твердження позивача про те, що вимога № Ф 423/3 від 12.01.2011р була винесена у незаконний спосіб, оскільки перша вимога про сплату боргу №423/1 від 01.12.10р. була скасована. Враховуючи, що підставою для її скасування стало порушення відповідачем процесу її узгодження, а неправомірність нарахування суми недоїмки не оскаржувалась та не встановлювалась за результатами розгляду скарги, відтак, недоїмка обрахована відповідачем вірно.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи все вищезазначене, суд прийшов до висновку про правомірність дій управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області щодо винесення вимоги 12.01.2011 року про сплату боргу в розмірі 124,84 грн. На думку суду, відповідач діяв в порядку та спосіб, застосував строки та розміри, що передбачені чинним законодавством.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати оспорювань вимогу такою, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату недоїмки відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову викладено в повному обсязі та підписано 29.06.2011 року.
Суддя О.В. Ципко