Категорія №3.3
Іменем України
16 червня 2011 року Справа № 2а-4559/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ковальової Т.І.
при секретарі: Бавикіній А.С.,
за участю сторін:
представника позивача Сомової Л.В.
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінського районного відділу ЛМУ УМВС України в Луганській області до громадянина Грузії ОСОБА_2 про видворення за межі території України у примусовому порядку
02 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Ленінського районного відділу ЛМУ УМВС України в Луганській області до громадянина Грузії ОСОБА_2 про видворення за межі території України у примусовому порядку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що громадянин Республіки Грузія ОСОБА_2 вперше тприбув в Україну у 1990 році з приватною метою. З цього часу неодноразово прибував до своєї дружини ОСОБА_6 У 1991 році народилася дочка ОСОБА_7, в 2011 - дочка ОСОБА_8.
02.09.2005 року ОСОБА_2 набув громадянство України. В зв'язку з тим, що він надав неправдиві відомості, 30.05.2008 року громадянство України йому було припинено. Під час свого перебування на території України ОСОБА_2 неодноразово був притягнутий до кримінальної та адміністративної відповідальності.
З метою охорони громадського порядку, здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України просили видворити громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 за межі території України в примусовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і пояснила, що громадянство України ОСОБА_2 припинено по рішенню УМВС України і Луганській області від 30.05.2008 року. Президентом України рішення не приймалося. Відповідач підлягає видворенню по ст.. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». До того ж, ОСОБА_2 проживав в Україні по недійсним документам, так як громадянство України було припинено. Реєстрації він не був позбавлений, паспорт не вилучався, рішення про припинення громадянства йому не вручалося, оскільки він за місцем реєстрації не проживав. Просила задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав і вказав, що ОСОБА_2 постійно проживає на території України з 1990 року, прописаний з 2005 року. Реєстрація не анульована, рішення по видворенню не приймалося. З рішенням про припинення громадянства не ознайомлений. Паспорт громадянина Грузії отримував в консульстві в м. Києві в березні 2004 року. Вказаний паспорт був дійсний до 2009 року. Куди на даний час відповідача видворяти? Проживав відповідач на Україні постійно, про що свідчить народження його першої дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1. Приїхав до України з Абхазії у зв'язку з військовим станом 1989-1990 роках. Ніяких документів він не підробляв. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, підтримав пояснення свого представника повністю і доповнив, що до України приїхав в 1990 році в зв'язку в військовими подіями в Абхазії 1989-1990 роках. Має двох дітей: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3. З 27.01.2011 року він інвалід 1 групи. Про припинення йому громадянства України, йому нічого не відомо. Просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог Ленінського районного відділу ЛМУ УМВС України в Луганській області про видворення ОСОБА_2 слід відмовити із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має паспорт громадянина України НОМЕР_2, виданий 07 вересня 2005 року Ленінським РО УМВД України в Луганській області з реєстрацією місця поживання АДРЕСА_1 від 01.09. 2006 року. В місті Луганську має постійну реєстрацію з 08.09.2005 року, є громадянином України (аркуш справи 10,16-17).
ОСОБА_2 мав паспорт громадянина Грузії, який був виданий 09.03.2004 року Консульством Грузії в м. Києві і був дійсним до 09.03.2009 року (аркуш справи 8,11).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 уродженець с. Охурей, Очамчирського району, Абхазії (аркуш справи 23).
ОСОБА_2 має двох дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 (аркуш справи 18-19).
ОСОБА_2 є інвалідом 1-ї групи загального захворювання (аркуш справи 20-21, 24-26).
ОСОБА_2 зареєстрований в Ленінській міжрайонній ДПІ у м. Луганську як платник податку з 10.10.2005 року і має ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (аркуш справи 27).
Рішення про видворення ОСОБА_2 за межі України органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення не приймалося, що не заперечують сторони по справі.
Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України.
Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", згідно якого, іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Наявність прав іноземців та осіб без громадянства прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Загальна відповідальність полягає в тому, що іноземці, які вчинили злочин, адміністративне правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах, як і громадяни України.
До спеціальних видів відповідальності належать:
- відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію;
- скорочення терміну тимчасового перебування в Україні;
- видворення за межі України.
Ст. 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.
Відповідно до ст.. 32 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства N 3929-XII від 04.02.1994 року іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо:
він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання;
він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк;
його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку;
під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону;
він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними.
Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо:
його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою;
він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення;
у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.
Органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.
Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (всупереч забороні щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом) або прийняті на територію України на виконання міжнародних договорів про реадмісію осіб, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, розміщуються за рішенням адміністративного суду в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більш як дванадцять місяців.
Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі у зв'язку з видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.
Із аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що для видворення іноземця або особи без громадянства повинно бути рішення про видворення за межі України органа внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.
Таким чином, звернення до суду з позовом про видворення відповідача є передчасним.
До того ж, згідно п. 4 прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» N 2491-III від 07.06.2001, вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну:
іноземців та осіб без громадянства, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії, прибули в Україну, одержали в установленому порядку тимчасову довідку і прожили в Україні не менш як п'ять років, а також їх повнолітніх дітей, які прибули в Україну разом з ними до досягнення повноліття, і звернулися із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Відповідач ОСОБА_2 прибув з автономної республіки Абхазія, проживає в Україні і має постійну реєстрацію з 08.09.2005 року. Тобто на момент розгляду справи відповідач прожив в Україні, з моменту реєстрації, більше ніж 5 років і вважається таким, що має дозвіл на імміграцію в Україну.
На підставі ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від N 2235-III, 18.01.2001 року документами, що підтверджують громадянство України, є:
1) паспорт громадянина України;
2) свідоцтво про належність до громадянства України;
3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
4) тимчасове посвідчення громадянина України;
5) проїзний документ дитини;
6) дипломатичний паспорт;
7) службовий паспорт;
8) посвідчення особи моряка;
9) посвідчення члена екіпажу;
10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Відповідно до ст. 22, 23,24 Закону України «Про громадянство України» N 2235-III від 18.01.2001 Президент України:
1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;
Комісія при Президентові України з питань громадянства:
1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;
2) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України.
3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють такі повноваження:
1) встановлюють належність до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону;
2) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами восьмою - одинадцятою статті 18 цього Закону, перевіряють правильність їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, наявність підстав для виходу з громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, та разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
3) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
4) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону;
5) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;
6) виконують рішення Президента України з питань громадянства;
7) видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про реєстрацію особи громадянином України;
8) вилучають в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини та видають довідки про припинення громадянства України;
9) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства раз у півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, стосовно осіб, які проживають на території України.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідач має паспорт громадянина України. Відповідно до довідки №01 від 30.05.2008 року було прийнято рішення УМВС України в Луганській області від 30.05.2008 року (аркуш справи 9) про припинення громадянства України ОСОБА_2, але вказане рішення не подавалося на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства та Указу Президента України про припинення громадянства України у відношенні ОСОБА_2 не приймалося. Паспорт відповідача не вилучався, строк реєстрації не скорочувався і не анулювався. На думку суду відповідач є громадянином України, а не іноземцем або особою без громадянства.
На підставі вищенаведеного позовні вимоги є необґрунтованими і тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Ленінського районного відділу ЛМУ УМВС України в Луганській області до громадянина Грузії ОСОБА_2 про видворення за межі території України у примусовому порядку відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови буде виготовлено 21 червня 2011 року.
Суддя Т.І. Ковальова