Категорія №11.5
Іменем України
20 червня 2011 року Справа № 2а-4820/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Єгоровій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дій державного виконавця та повернення суми виконавчого збору,-
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, в якому просив:
1) Визнати дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору незаконними.
2) Повернути з Державного бюджету України виконавчий збір у розмірі 1970 грн. 55 коп. та перерахувати на користь ТОВ "ОТП факторинг Україна".
В обґрунтування заявлено позову позивач зазначив, що у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції на виконанні знаходиться виконавчий напис, вчинений 21.05.2010 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на рухоме майно, яке знаходиться у заставі АТ «ОТП Банк» відповідно до договору застави автотранспортного засобу № РСЬ-900/081/2007 від 25.05.2007, а саме: автомобіль марки Seat Leon, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2.
Державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій було здійснено опис та арешт зазначеного автомобіля, залучено незалежного експерта для визначення його ринкової вартості та передано на реалізацію до торгівельної організації ПП «ОСОБА_3» з метою реалізації на прилюдних торгах.
15.03.2011 ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська було замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
20.05.2011 заставне майно було реалізоване, що підтверджується протоколом про проведення аукціону рухового майна № 1311068-3.
Відповідно до зазначеного протоколу ціна продажу заставного майна склала 22650,00 гривень.
Комісійна винагорода торгівельної організації склала 13 %, тобто 2 944,50 гривень.
Решта коштів, отриманих від реалізації заставного майна, а саме: 19705,50 гривень, були перераховані переможцем аукціону до Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ.
Грошові кошти, отримані від реалізації заставного майна, були розподілені державним виконавцем відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 100,00 гривень - були стягнуті як витрати на проведення виконавчих дій; 1 970,55 гривень перераховані до Державного бюджету України як виконавчий збір; решта коштів у сумі 17 634,95 гривень 30.05.2011 була перерахована стягувачу.
Позивач вважає зазначений розподіл суми, отриманої від реалізації арештованого майна незаконним та таким, що порушує інтереси стягувача у виконавчому провадженні. Державним виконавцем в порушення вимог чинного законодавства спочатку було стягнуто виконавчий збір у розмірі 10%, після чого було стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 100 грн. (19705,50 - 10% - 100 грн.= 17634,95 грн.).
Позивач вважає, що виконавчий збір було стягнуто не пропорційно сумі стягнення, а в абсолютному вираженні, тобто розподіл сум повинен був здійснюватися наступним чином 19705,50 - 100,00 = 19605,50 грн., після чого стягується виконавчий збір пропорційно сумі стягнення у розмірі 10%, що становить 1782,32 грн., залишок суми 17823,18 грн. підлягає перерахуванню стягувачу.
Також позивач зазначає, що відповідно до положень статті 1 закону України "Про заставу" в силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Відповідно до статті 19 цього ж закону за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі.
Таким чином позивач вважає, дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору з суми, яка надійшла від реалізації заставного майна неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов повністю.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважає, що розподіл суми отриманої від реалізації заставленого майна при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса був здійснений ним у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Сторонами визнаються фактичні обставини, щодо реалізації заставленого майна та розподілу отриманих коштів, викладені у позовній заяві. Крім того, вказані обставини підтверджуються наданими сторонами письмовими доказами, а саме: виконавчим написом нотаріуса від 21.05.2010 (а.с. 6), постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №19644983 від 15.06.2010 (а.с.7-8), ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 15.03.2011 у справі №6-11/11 про заміну сторони у виконавчому провадженні на ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (а.с. 9), протоколом проведення аукціону №1311068-3 від 20.05.2011 відповідно до якого заставлене майно реалізоване за 22650 грн., з яких 19705,50 грн. перераховано на рахунок Жовтневого ВДВС (а.с. 10), розрахунком розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів виконавчим провадженням та розпорядженням про перерахування коштів у виконавчому провадженні ВП "19644983 від 24.05.2011, постановами від 24.05.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1970,55 грн., та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Відповідно до статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Статтею 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються нормами Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999.
Відповідно до статті 25 цього закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою ВП №19644983 від 15.06.2010 Жовтневим ВДВС Луганського МУЮ було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу №4751 від 21.05.2010 про звернення стягнення на автотранспортний засіб в межах суми 158858,43 грн. та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до частини 2 статті 28 виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті визначено, що розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.
За наслідками реалізації заставленого майна відділом державної виконавчої служби було отримано 19705,50 грн.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми;
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.
Як вже зазначалося відповідачем було одержано від реалізації заставленого майна 19705,50 грн. Таким чином розмір судового збору складає 1970,55 грн., як і було визначено відповідачем.
Суд зазначає, що відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Фактично з пояснень представника позивача вбачається, що позивач не погоджується зі здійсненим відповідачем розрахунком суми виконавчого збору та розподілом коштів, отриманих від реалізації заставленого майна і пропонує власний розрахунок суми виконавчого збору, що підлягав, на його думку, стягненню з боржника. Втім, в прохальній частині позову позивач просить суд визнати незаконними дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору і повернути з державного бюджету України виконавчий збір у розмірі 1970,55 грн. (тобто загальну суму виконавчого збору стягнутого з боржника відповідно до постанови ВП №19644983 від 24.05.2011) та перерахувати на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Суд вважає, що вимоги позивача про визнання дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору незаконними є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки стягнення виконавчого збору з боржника прямо передбачено нормами Закону України "Про виконавче провадження" і державний виконавець при прийнятті постанови про стягнення з боржника виконавчого збору діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом. Крім того в даному випадку відсутні обставини, визначені частиною 2 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" за яких виконавчий збір не стягується.
Стосовно здійсненого відповідачем розрахунку суми виконавчого збору, суд вважає його правомірним, а наведений у позовній заяві розрахунок позивача необґрунтованим, оскільки позивач всупереч приписам Закону України "Про виконавче провадження" намагається робити розрахунок судового збору в розмірі 10% від перерахованої стягувачу (отриманої стягувачем) суми, а не від фактично стягнутої суми, хоча і частина 5 статті 28 і частина 1 статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають визначення судового збору у розмірі 10% саме від стягнутої з боржника суми.
Щодо вимоги повернути з державного бюджету України виконавчий збір у розмірі 1970,55 грн. та перерахувати його на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна", то позивачем взагалі не наведено будь-яких нормативних обґрунтувань цієї вимоги, не зазначено норми права, яка б передбачала обов'язок державного виконавця, або навіть саму можливість спрямування суми виконавчого збору, утриманого з боржника на користь стягувача.
Судовий збір стягується з боржника, а не зі стягувача, кошти, стягнуті державним виконавцем з боржника у вигляді виконавчого збору не належать стягувачу, тому у позивача відсутні будь-які підстави вимагати перерахування йому виконавчого збору з Державного бюджету України.
Також відхиляються судом і посилання позивача на норми Закону України "Про заставу" щодо переважного права на задоволення вимог забезпечених заставою в повному обсязі за рахунок заставленого майна, оскільки орган Державної виконавчої служби не виступає кредитором (стягувачем) по відношенню до боржника та не оспорює переважного права позивача у справі на задоволенню його вимог за рахунок заставленого майна, а норми Закону України "Про заставу" не можуть визначати порядок стягнення та розмір виконавчого збору.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконним дій державного виконавця та повернення суми виконавчого збору залишити без задоволення.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 24.06.2011
Суддя А.М. Каюда