ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" червня 2011 р. Справа № 2a-1947/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Андрейчук Л.М.
за участю:
представника позивача - Сосновської О.С.
представника відповідача - Гавадзина М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон"
до відповідача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001162330 та №0001172330 від 30 травня 2011року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про визнання незаконними вимог про збільшення податку на прибуток та податку на додану вартість, визнання незаконними податкових повідомлень-рішень за №0001162330 та №0001172330 від 30.05.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної ДПІ в Тисменицькому районі перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 69 063 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 105 203 грн. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що виявлені при проведенні перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевіряючих щодо нікчемності договорів укладених між ТзОВ «Еталон» з ТзОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп - К», оскільки вказані договора є таким, що порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договора не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них. Фактично вказаний висновок ґрунтується на висновках: ДПІ у Залізничному районі м. Львова викладених в Актах перевірки діяльності ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Віктор і Ко»; ДПІ у Личаківському районі м. Львова в Акті перевірки діяльності ПП «Універсалбуд»; ДПІ у Сихівському районі м. Львова в Актах перевірки діяльності ПП «Львівкомфортгруп - К», ТзОВ «Іртас» згідно яких, в тому числі, й угоди укладені між ТзОВ «Еталон» з ТзОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп - К», не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним. Позивач вважає, що угоди укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. На підтвердження реальності виконання вказаних робіт, позивачем надано копії довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.
Представник позивача в судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просила суд не брати до уваги вимоги щодо визнання незаконними вимог про збільшення податку на прибуток та податку на додану вартість. В решті вимог, позов підтримала в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов. На запитання суду пояснив, що висновок перевіряючих, щодо допущення позивачем заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, базується на висновках викладених: ДПІ у Залізничному районі м. Львова викладених в Актах перевірки діяльності ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Віктор і Ко»; ДПІ у Личаківському районі м. Львова в Акті перевірки діяльності ПП «Універсалбуд»; ДПІ у Сихівському районі м. Львова в Актах перевірки діяльності ПП «Львівкомфортгруп - К», ТзОВ «Іртас». Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
З 07.04.2011 року по 10.05.2011 року ДПІ в Тисменицькому районі проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року за результатами якої складено Акт за №1173/2330/33004211 від 17.05.2011 року.
Відповідно до вказаного Акту, перевіркою повноти визначення валових витрат за період, що перевірявся, встановлено їх завищення всього у сумі 19092 грн., у тому числі завищення за II квартал 2010 року в сумі 64823 грн., в результаті включення до складу валових витрат суми витрат понесених в зв'язку придбанням товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг від постачальників та заниження за ІV квартал 2010 року в сумі 45731 грн.
Зокрема перевіркою встановлено, що: в квітні 2010 року на суму 17482 грн. придбано товарно-матеріальні цінності, які використані в господарській діяльності від ТзОВ «Екопласт-Львів»; в червні 2010 року на суму 47341 грн., внаслідок отриманих послуг по виконанню ремонтно-будівельних робіт по вул. Личаківська,232 в м. Львові від ТзОВ «Віктор і КО».
Тим самим, на думку перевіряючих, позивачем порушено пункт 5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, в IV кварталі 2010 року позивачем занижено розмір валових витрат в сумі 45731 грн. за рахунок невключення витрат, пов'язаних з придбання робіт, послуг на митній території України, так як відповідно до даних податкового та бухгалтерського обліку сума витрат складає 4710555 грн., а задекларована сума - 4664824 грн. Зокрема, в січні 2010 року позивачем понесено витрати на суму 85098 грн. по виконанню ремонтно-будівельних робіт по поточному ремонту будинків і споруд на вул. Личаківська,232 в м. Львові від ПП«Універсалбуд»; в січні 2010 року ТзОВ «Еталон» понесено витрати на суму 525 грн. по придбанню матеріалів від ПП «Львівкомфортгруп-К»; в березні 2010 року ТзОВ «Еталон» понесено витрати на суму 375570 грн., отриманих послуг по виконанню будівельних робіт, послуг оренди екскаватора від ТзОВ «Іртас».
Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту по податку на додану вартість за період, що перевірявся, встановлено його завищення всього у сумі 105203 грн., в тому числі: завищено суму податкового кредиту в січні 2010 року на суму 17525 грн., внаслідок придбання послуг по виконанню ремонтно-будівельних робіт по поточному ремонту будинків і споруд по вул. Личаківська, 232 в м. Львові від ПП «Універсалбуд» на загальну суму 102118 грн., в тому числі ПДВ - 17020 грн. та придбання матеріалів від ПП «Львівкомфортгруп-К», на загальну суму 630 грн., в тому числі ПДВ - 105 грн.; завищено суму податкового кредиту в березні 2010 року на суму 3523 грн., внаслідок придбання послуг по виконанню будівельних робіт, від ТзОВ «Іртас» на суму 21136 грн., в тому числі ПДВ - 3523 грн.; завищено суму податкового кредиту в квітні 2010 року на суму 3496 грн., внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Екопласт-Львів» на суму 20978 грн., в тому числі ПДВ - 3496 грн.; завищено суму податкового кредиту в червні 2010 року на суму 9468 грн., внаслідок придбання послуг по виконанню ремонтно-будівельних робіт по вул.Личаківська, 232 в м. Львові від ТзОВ «Віктор і КО» на загальну суму 56810 грн.
Тим самим, на думку перевіряючих, позивачем порушено вимоги підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що вказані висновки податкового органу зроблені на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, зокрема:
- відповідно до результатів позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року правочини ТзОВ «Екопласт-Львів», проведені за зазначений період, відповідно до статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, визнані нікчемними з усіма суб'єктами господарювання, в тому числі і по ТзОВ «Еталон» за квітень 2010 року (т.3 а.с.1-9 );
- відповідно до результатів позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року правочини ТзОВ «Віктор і КО» проведені за зазначений період, відповідно до пункту 1 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, визнані нікчемними, тобто правочини між ТзОВ "Віктор і КО" та контрагентами - покупцями не спричинили реального настання правових наслідків, в тому числі і по ТзОВ «Еталон» за червень 2010 року (т.3 а.с.10-16);
- відповідно до результатів позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року правочини ПП «Універсалбуд», проведені за зазначений період, вчинені в порушення частини 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України та визнані нікчемними з усіма суб'єктами господарювання, в тому числі і по ТзОВ «Еталон» за січень 2010 року (т.3 а.с.17-22);
- відповідно до результатів позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року правочини ПП «Львівкомфортгруп-К», проведені за зазначений період, вчинені в порушення пункту 1, пункту 2 статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України та визнані нікчемними з усіма суб'єктами господарювання, в тому числі і по ТзОВ «Еталон» за січень 2010 року (т.3 а.с.23-27);
- відповідно до результатів позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року правочини ТзОВ «Іртас», проведені за зазначений період, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, визнані нікчемними з усіма суб'єктами господарювання, в тому числі і по ТзОВ «Еталон» за березень 2010 року (т.3 а.с.28-37).
Як висновок в Акті перевірки ДПІ в Тисменицькому районі зазначено, що ТзОВ «Еталон» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
Виявлені порушення, ґрунтуються на висновку перевіряючих про те, що договора підряду та купівлі-продажу укладені між ТзОВ «Еталон» та ТзОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп - К», відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і в силу вимог статей 216, 228 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.
Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Із системного аналізу норм цивільного законодавства вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори підряду та купівлі-продажу, укладені між ТзОВ «Еталон» та ТзОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп - К», укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України їх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем ТзОВ «Еталон» з ТзОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп - К», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником ДПІ в Тисменицькому районі, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТзОВ «Еталон» та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.
Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Окрім того, суд зазначає, що діяльність по проведенню будівельно-ремонтних робіт, виконання яких стало предметом підряду за угодами відносно яких податковими органами зроблено висновок щодо їх нікчемності, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання. Це ж стосується й укладених угод купівлі-продажу з приводу придбання будівельних матеріалів позивача.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевіряючих щодо нікчемності договорів підряду та купівлі-продажу укладених між ТзОВ «Еталон» та ТзОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп - К» та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Актах перевірки контрагентів позивача.
Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Еталон» правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти в розмірі 105 203 грн., а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі 69 063 грн.
Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.
Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення ДПІ в Тисменицькому районі слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 3,40 грн., підтверджується платіжним дорученням за №1006 від 07.06.2011 року.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленння-рішення Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі за № 0001162330 та № 0001172330 від 30.05.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон"понесені ним судові витрати в розмірі 3,40 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 01.07.2011 року.