Cправа № 2а-3196/10/0770
Ряд стат. звіту № 8.2.1
Код - 09
26 травня 2011 р. 14.28 год. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., при секретарі судового засідання Рибак Т.В., та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю СУАП СВПК "Берег-Фудс" - представник Олійник Р.Б.;
відповідача: Чопська митниця Державної митної служби - представник Пензов С.В., Мартин М.Ю.;
прокурора: Стойко П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-американське підприємство Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс" до Чопської митниці Державної митної служби про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень, -
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 26 травня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 31 травня 2011 року.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-американського підприємство «Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія «Берег-Фудс»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виноградівської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень Виноградівської митниці Державної митної служби від 11.08.2010 р. за №9, №10. В процесі розгляду справи за клопотанням відповідача, у зв'язку з припиненням діяльності Виноградівської митниці, була проведена заміна відповідача по справі Виноградівської митниці Державної митної служби її правонаступником -Чопською митницею Державної митної служби (т.4 а.с.92). Крім того, до участі у справі була залучена прокуратура. (т.4 а.с. 132)
Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити із підстав, що наведені у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі. Так, позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскарженими податковими повідомленнями відповідач необґрунтовано визначив податкові зобов'язання за платежем податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності вважаючи, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Барон»(Російська Федерація) ґрунтувалися не на договорі на переробку давальницької сировини укладеному 02.11.2006 р. за № 1/2.а (з крапкою), а на основі договору купівлі-продажу № 1/2а (без крапки) від 02.11.2006 р. Крім того, на думку відповідача договір на переробку давальницької сировини укладений 02.11.2006 р. за № 1/2.а (з крапкою) між позивачем та ТОВ «Барон», поданий для митного оформлення є документом, що містить неправдиві данні щодо суті угоди, а саме: заміна реальної угоди купівлі-продажу на угоду по переробці давальницької сировини. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно вважає договір на переробку давальницької сировини укладений за № 1/2.а від 02.11.2006 р. удаваним та не враховує системного аналізу характеру взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Барон», реально здійснених господарських операцій по переробці давальницької сировини та оформлених належним чином і достовірних первинних документів. Також він вважає, що факт існування правовідносин зі здійснення операцій з переробки давальницької сировини за договором на переробку давальницької сировини між позивачем та російською фірмою «Барон»підтверджується належним чином оформленими: договором на переробку давальницької сировини та додатками до нього; вантажно-митними деклараціями на ввезення давальницької сировини та на вивезення готової продукції, а також відповідними інвойсами; векселями; реєстром списання давальницької сировини; платіжними та іншими первинними документами, які додані до позовної заяви.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечили повністю з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.4. а.с.52-59). Зокрема зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення Виноградівської митниці №9, 10 від 11.08.2010 року винесені на підставі акту документальної перевірки № 0005/10/302000000/0030640834 від 30.07.10 р., а сама перевірка є правомірною та була ініційована відповідачем у зв'язку з порушенням та розслідуванням Виноградівською митницею кримінальної справи по факту контрабанди гороху зеленого свіжомороженого, кукурудзи цукрової свіжомороженої, банок консервних металічних, вчиненої у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 201 КК України. Відповідач стверджує, що договір 02.11.2006 року за №1/2.а між ТОВ «Берег Фудс»та ТОВ «Барон», який поданий до митного оформлення у виноградівську митницю, - є документом, що містить неправдиві відомості. Також відповідач зазначає, що Брянська митниця Російської Федерації повідомила відповідача, що дозволи на переробку товарів поза межами митної території ТОВ «Барон» Брянською митницею не видавалися. Товари на адресу ТОВ «Барон» з ТОВ «Берег Фудс»ввозились в режимі випуск для внутрішнього споживання на підставі договору купівлі-продажу №1/2а (без крапки) від 02.11.2006 року. Виходячи з вказаного, Відповідач вважає, що фактично між позивачем та ТОВ «Барон»договір за №1/2.а від 02.11.2006 року на переробку давальницької сировини було укладено з метою приховати інший договір, який вони насправді вчинили - договір купівлі-продажу. Заміна реальної угоди купівлі-продажу між ТОВ «Берег Фудс»та ТОВ «Барон»на угоду по переробці давальницької сировини, призвела до уникнення реальної сплати податків, встановлених законодавством. Крім того, відповідач вказує, що підставою для донарахування позивачеві зобов'язань з податку на додану вартість стало також те, що відповідач занизив витрати на транспортування імпортованого товару “конвеєра стрічкового, б/к, вагою 160 кг” до митного кордону України” на 3390 грн., що спричинило несплату до бюджету податку на додану вартість в сумі 678 грн. З вищевказаного відповідач вважає, що позовна заява є безпідставною, а прийняті відповідачем податкові повідомлення правомірними та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Прокурор підтримав доводи відповідача та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до наступних висновків.
На підставі акту документальної перевірки № 0005/10/302000000/0030640834 від 30.07.10 р. (т.1 а.с.13-49) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 за № 10, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 3 513 245,28 грн.; податкове повідомлення від 11.08.2010 за № 9, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 1 349 196,24 грн. (т.1 а.с.72-73)
Вказані податкові повідомлення відповідач приймав виходячи з того, що за результатами проведеної перевірки, на думку відповідача, було встановлено, що договір на переробку давальницької сировини укладений 02.11.2006 р. за № 1/2.а між позивачем та російською фірмою „Барон” є удаваний, а взаємовідносини між позивачем та російською фірмою „Барон” насправді здійснювалися на основі договору купівлі-продажу № 1/2а від 02.11.2006 р. (т.4 а.с.62-68).
Оцінюючи наявність правових підстав для визначення податкового зобов'язання визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд встановив, що 02 листопада 2006 р. в м. Берегово між ТОВ «Барон»та позивачем укладено договір №1/2.а на переробку давальницької сировини (т.1.а.с.51-71), згідно умов якого позивач здійснював переробку давальницької сировини ТОВ «Барон», яка постачалася з фірм нерезидентів Quadro LLC, Heltex Continental Inc., Crown Magyarorszag Kft., Siena 97 Kft. Afaraktar. В подальшому, готова продукція яка перероблена на території України позивачем із ввезеної давальницької сировини експортувалася в Російську Федерацію на адресу замовника ТОВ «Барон»та інших підприємств за його дорученням, залізничним транспортом через Глухівську -Брянську митниці.
Судом встановлено, що оподаткування цих товарів проводилося у відповідності до ст. 2 Закону України №327 від 15.09.1995 року «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», а саме: сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) проводилася українським виконавцем шляхом дачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше, як 90 календарних днів, з моменту оформлення вантажної митної декларації. (т.1 а.с.220-250, т.2 а.с.1-54).
Суд приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що нібито договір на переробку давальницької сировини укладений 02.11.2006 р. за № 1/2.а між позивачем та російською фірмою „Барон” є удаваний - не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Відповідачем не доведено його позицію щодо того, з чого він виходив при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень беручи до уваги тільки ксерокопію договору купівлі-продажу №1/2а від 02.11.2006 року, яку він отримав від Брянської митниці Російської Федерації, яка у свою чергу його отримала не від позивача, а від фірми «Барон», та не взяв до уваги договір на переробку давальницької сировини №1/2.а від 02.11.2006 року, митниці декларації, по яких ця сировина завозилася на митну територію України.
Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 4. та ч. 5. ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Дана стаття прямо не передбачає недійсність (нікчемність) удаваного правочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Однак, всупереч вищезазначених норм права, акт перевірки № 0005/10/302000000/0030640834 від 30.07.10 р., на підставі котрого приймалися оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить доказів визнання договору на переробку давальницької сировини № 1/2.а від 02.11.2006 р. недійсним в судовому порядку. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що митний орган, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взяв до уваги той факт, що мав місце договір купівлі-продажу, а не переробки давальницької сировини, оскільки законодавством Російської Федерації передбачено обмеження такої діяльності, а відтак фірма «Барон»укладала договір купівлі-продажу із позивачем. Окрім цього, відповідач посилається на платіжні доручення, в яких вказано підставу перерахування коштів саме договір №1/2 а від 02.11.2006 року, тобто нібито договір купівлі-продажу. Проте, таке твердження відповідача не може бути взятим до уваги, оскільки в частині платіжних доручень вказано підставу перерахування коштів договір №1/2.а від 02.11.2006 року, в частині №1/2 а від 02.11.2006 року, в залежності від банківської установи, яка здійснювала оформлення платіжних документів (т.3 а.с.233-236). Даний факт не спростовує пояснення представника позивача щодо того, що відсутність або наявність крапки в деяких платіжних дорученнях у номері договору є або помилкою банківської установи, або технічними можливостями програмного забезпечення, а відтак не спростовують факту існування та виконання саме договору №1/2. а від 11.2006 року щодо переробки давальницької сировини.
Відповідно до ч. 2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Чинне законодавство, не надає органам державної митної служби право самостійно визнавати недійсним чи визнавати удаваним будь-який із договорів, які укладають суб'єктами господарювання, що перевіряються.
За таких обставин, відповідач, визначивши договір на переробку давальницької сировини № 1/2.а від 02.11.2006 р. таким, що вчинено позивачем та ТОВ „Барон” (Російська Федерація) для приховання угоди купівлі-продажу, який нібито вони насправді вчинили, вийшов за межі наданих йому чинним законодавством повноважень.
Факт існування правовідносин зі здійснення операцій з переробки давальницької сировини за договором на переробку давальницької сировини між позивачем та російською фірмою „Барон” підтверджується належним чином оформленими: договором на переробку давальницької сировини № 1/2.а від 02.11.2006 р. (т.1 а.с.51-71) між позивачем та нерезидентом фірмою „Барон” та додатками до нього; вантажно-митними деклараціями на ввезення давальницької сировини та на вивезення готової продукції(т.1 а.с.74-215), а також відповідними інвойсами (т.1а.с.75,77, 87,93,105121,123); векселями (т.1 а.с.220-250, т.2 а.с.1-54); реєстром списання давальницької сировини (т.2 а.с.55-250); платіжними та іншими первинними документами (т.3 а.с.158-250, т.4 а.с.1-50).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»N 327/95-ВР, 15.09.1995, операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця
Фактично здійснені господарські операції позивача та його відносини з ТОВ «Барон»повною мірою підпадають під вказане визначення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. В той же час відносини купівлі продажу значно вужчі за своїм змістом, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачають зобов'язання покупця передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) і відповідно, зобов'язання покупця прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відносини купівлі продажу не передбачають ні поставку сировини, ні її переробки, які в даному випадку безсумнівно мали місце.
У первинних документах, які підтверджують факт здійснення ввезення сировини і її переробки чітко визначено підставу їх здійснення - договір на переробку давальницької сировини № 1/2.а від 02.11.2006 р. Інших правочинів між позивачем та ТОВ «Барон», на підставі яких могли б здійснюватися операції з ввезення та переробки давальницької сировини не існує.
Суд констатує, що заперечення відповідача факту укладення і виконання сторонами саме договору на переробку давальницької сировини є не підтвердженими належними та допустимими доказами, не враховують суті і характеру фактично здійснених позивачем господарських операцій, первинних документів, які підтверджують факт виконання такого договору. Вся позиція відповідача, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення базується виключно на копії договору купівлі продажу №1/2 а від -02.11. 2006 року. Подання такого договору на Брянську митницю російською фірмою «Барон»не виключає саме недобросовісні дії цієї фірми, а відтак не спростовує існування та виконання договору на переробку давальницької сировини №1/2.а від 02.11.2006 року.
Відповідачами не доведено наявність умислу у позивача на укладення удаваного правочину та встановлення між сторонами інших правовідносин. Про наявність у позивача такого умислу не може свідчити інформація Брянської митниці від 19.03.2008 року про існування договору поставки між позивачем і ТОВ «Барон», а також наявність фактів оформлення ТОВ «Барон»ввезення готової про на митну територію Російської Федерації в режимі для внутрішнього споживання. Це не заперечує факт укладення і виконання позивачем договору на переробку давальницької сировини. Позивач повною мірою виконував всі вимоги Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», виконував умови договору на переробку давальницької сировини, оформляв необхідні, передбачені чинним законодавством України документи тощо. Він не несе відповідальність за правильність митного оформлення ТОВ «Барон»операцій по ввезенню на митну територію Росії готової продукції. Крім того, не може бути підтвердженням правової позиції відповідача щодо удаваності договору на переробку давальницької сировини лист Глухівської митниці від 17.02.2010 року про наявність фактів переміщення через митну територію України в режимі «експорт»вантажу «горошок та кукурудза», оформлених позивачем на адресу ТОВ «Барон», оскільки в окремих одиничних випадках сторони дійсно у зв'язку із закінченням передбаченого законодавством 90-денного строку вивозу готової продукції, виробленої з давальницької сировини, укладали доповнення до контракту від 02.11.2006 р. за № 1/2.а, яким передбачалась купівля-продаж відповідно давальницької сировини і готової продукції, при цьому відповідним чином здійснювалося митне оформлення таких операцій в режимі імпорту та експорту, із сплатою у повній відповідності до вимог чинного законодавства податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Однак ці окремі винятки тільки підтверджують, що основні правовідносини між позивачем та ТОВ «Барон»випливали саме з договору на переробку давальницької сировини.
Суд погоджується з позицією позивача про те, що факт можливої відсутності у нерезидента - фірми „Барон” дозволу на переробку товарів поза межами митної території не є підставою вважати, що правовідносини, котрі виникали на підставі договору на переробку давальницької сировини № 1/2.а від 02.11.2006 р., є удаваними. Відсутність окремих дозвільних документів у інших суб'єктів господарювання не можуть слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача і заперечення факту здійснення відповідних господарських операцій, які насправді мали місце. Вини позивача у тому, що російська фірма „Барон” здійснювала операції по переробці товарів поза межами митної території без отримання на те відповідного дозволу, не має.
Оскільки позивач фактично здійснював операції з переробки давальницької сировини з оформленням у відповідності із чинним законодавством усіх необхідних для даного виду правовідносин первинних документів, а також враховуючи ту обставину, що договір на переробку давальницької сировини № 1/2.а від 02.11.2006 р. у судовому порядку не визнавався недійсним чи удаваним, то жодних підстав стверджувати що відносини по переробці давальницької сировини між позивачем та фірмою „Барон” є удаваними не існує.
Як передбачено ч.2. ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.
Відповідно до ч.4. ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»у разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються.
Позивач в установленому законом порядку та строки вивіз готову продукцію за межі митної території України, у зв'язку з чим видані ним векселі були погашені органом державної податкової служби.
За таких обставин, відповідач неправомірно визначив податкове зобов'язань по ПДВ з товарів ввезених на територію України та ввізному миту на такі товари, оскільки безпідставно кваліфікував операції по ввезенню та переробці давальницької сировини як купівлю-продаж.
Судом встановлено, що постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Закарпатській області Пеца В. від 24 грудня 2010 року була закрита кримінальна справа (т.4 а.с.86, 95-101) порушена органом дізнання Виноградівської митниці (т.4 а.с.60-61) за фактом незаконного переміщення через митний кордон України давальницької сировини -товару «гороху зеленого свіжомороженого, кукурудзи свіжомороженої, банок консервованих металічних», тобто за ознаками злочину передбаченого ч. 1. ст. 201 КК України, за відсутністю в діянні складу злочину, на підставі п. 2. ч.1. ст. 6 КПК України (т.4 а.с. 95-101). Згідно змісту даної постанови випливає, що за результатами проведених у справі слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, факт подачі митному органу України, як підстави до переміщення через митний кордон України товару “продукти переробки давальницької сировини”, товарно-супровідних документів, що містять неправдиві відомості щодо суті угоди -спростований у повному обсязі. Одночасно із закриттям кримінальної справи слідчим було прийняте рішення виділити разом з іншими матеріалами справи протокол про порушення митних правил 0474/302000046/09 від 19.06.2009 року відносно директора ТОВ «Берег Фудс»ОСОБА_5, який складено за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 352 і 355 Митного Кодексу України, та направити їх у суд для прийняття рішення по суті. Однак, 25 лютого 2011 року постановою Виноградівського районного суду провадження у справі про порушення митних правил, порушене на підставі вищевказаного протоколу, відносно гр. ОСОБА_5 закрите у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (т. 4 а.с.112-115).
Одночасно з цим, в ході розгляду справи судом встановлено, що УПМ ДПА в Закарпатській області, в порушенні кримінальної справи щодо ТОВ «Берег-Фудс»за фактом ухилення від сплати відповідних податків при переміщенні через митний кордон України давальницької сировини -товару «гороху зеленого свіжомороженого, кукурудзи свіжомороженої, банок консервованих металічних»- відмовлено (т.4 а.с.120-125).
Відносно несплати позивачем до бюджету податку на додану вартість в сумі 678 грн. у зв'язку з заниженням витрат на транспортування імпортованого товару, суд констатує, що вказана сума недоплати хоч і була виявлена під час перевірки і зафіксована в акті, однак як випливає з аналізу наданого відповідачем розрахунку (розрахунок податків і зборів (обов'язкових платежів) несплачених до бюджету ТзОВ «Берег-Фудс»у наслідок сплати ввізного мита та ПДВ векселями через надання недостовірних відомостей щодо переробки давальницької сировини згідно договору від 02 листопада 2006 року №1/2.а) та податкового повідомлення №10 від 11.08.2010 року, вказана сума ПДВ не була включена до податкового повідомлення.
Враховуючи вищевикладене позов слід задовольнити повністю.
Згідно ч.1 ст. 94 КАС України, стягнути із Державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок)
Керуючись вищенаведеним та на підставі ст.ст. 2, 3, 11, 17, 18, 71, 94, 160 -163, 255 КАС України, суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-американське підприємство Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія "Берег-Фудс" до Чопської митниці Державної митної служби про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень -задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Виноградівської митниці №9, №10 від 11 серпня 2010 року.
3. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дору Ю.Ю.