22 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2325/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : Войцехівського В.В., Туніка Ю.М.
відповідача : Спесивцева В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард - М"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Авангард-М” до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001752330 від 18.04.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем було складено акт №1207/23/23061398 від 04.04.2011 року, в якому зафіксовані порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України.
За наслідками проведеної перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001752330 від 18.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4500 грн., у т.ч. 3600 грн. - основний платіж, 900 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним з тих підстав, що обставини, викладені у акті перевірки від 04.04.2011 року, не відповідають дійсності.
За вказаних обставин, ТОВ «Авангард-М» звернулось до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001752330 від 18.04.2011 року.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позовні вимоги задовольнити, в обґрунтування заявлених вимог посилалися на обставини, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи. При цьому зазначив, що обставини, викладені у акті перевірки від 04.04.2011 року, свідчать про вчинення позивачем господарських операцій із контрагентами ТОВ ВЕВП «Темп» та ТОВ «Влад» без мети настання реальних наслідків, а тому ці операції містять ознаки нікчемних правочинів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
За результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авангард-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року складено акт №1207/23/23061398 від 04.04.2011 року.
У вказаному акті йдеться про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Так, зокрема, позивачем порушено п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ТОВ «Авангард-М» при постачанні товарів (послуг) ТОВ ВЕВП «Темп» та продажу товарів (послуг) ТОВ «Влад». Тому, в результаті зазначених порушень товариством занижено податок на додану вартість в сумі 3600 гривень за грудень 2010 року за рахунок завищення податкових зобов'язань на суму ПДВ 59300 гривень та завищення податкового кредиту на суму ПДВ 62900 гривень в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.
Згідно з актом перевірки, підставою для таких висновків податкового інспектора слугував той факт, що відповідно до податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року середня чисельність працюючих у ТОВ «Авангард-М» складає 3 особи, що, на думку перевіряючого, свідчить про відсутність у товариства достатніх трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій із ТОВ ВЕВП «Темп» та ТОВ «Влад». Також, згідно з даними додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік основні засоби у товариства відсутні. Не виявлено у товариства також складських, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати в господарській діяльності. Вказані обставини, на думку податкового інспектора, свідчать про відсутність у товариства реальних намірів щодо укладання правочинів із вказаними вище контрагентами.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0001752330 від 18.04.2011 року, відповідно до якого позивачу нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4500 грн., у т.ч. 3600 грн. - за основним платежем та 900 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (був чинним протягом періоду, що перевірявся).
Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорт, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків.
З аналізу зазначеної норми випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.
При цьому, наявність податкових накладних (на чому наголошено у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною (на що також вказує Верховний Суд України в інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби").
Таким чином, формування податкового кредиту ставиться в залежність від певних обставин, які відіграють важливу роль при визначенні реальних намірів контрагентів у їх господарській діяльності. Тому, для визначення обґрунтованості формування платником податку податкового кредиту спершу слід встановити чи дійсно господарська операція між контрагентами мала місце та чи мала ця операція на меті настання реальних наслідків.
Як випливає із матеріалів справи, між ТОВ «Авангард-М» та ТОВ ВЕВП «Темп» в грудні 2010 року було укладено усний договір купівлі-продажу пшениці 3 класу в кількості 204 тони. Договірні відносини між контрагентами підтверджуються видатковою накладною №171 від 21 грудня 2010 року (а.с.17), податковою накладною №182 від 21 грудня 2010 року (а.с.18), а також довідкою ТОВ ВЕВП «Темп» від 06.06.2011 року вих. №60 (а.с.51).
Проте, навіть наявність вказаних документів не може свідчити про те, що господарська операція між позивачем та ТОВ ВЕВП «Темп» реально мала місце.
До таких висновків суд прийшов з огляду на те, що відповідно до положень статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
В судовому засіданні представники позивача пояснили, що чинне законодавство дозволяє укладати договори (угоди) шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Однак, в підтвердження надсилання чи отримання таких документів суду надано не було, що не може свідчити про відповідність вимогам цивільного законодавства форми укладання договору купівлі-продажу між ТОВ «Авангард-М» та ТОВ ВЕВП «Темп».
При цьому, суд бере до уваги обставини, встановлені у акті перевірки від 04.04.2011 року в частині щодо відсутності у ТОВ «Авангард-М» основних засобів та трудових ресурсів для здійснення вказаної господарської операції.
Відтак, суд вважає, що державна податкова інспекція у м. Вінниці дійшла обґрунтованого висновку, що здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ ВЕВП «Темп» не підтверджується.
З приводу іншої господарської операції між ТОВ «Авангард-М» та ТОВ «Влад» щодо реалізації пшениці суд зважає на таке.
14 грудня 2010 року між ТОВ «Авангард-М» та ТОВ «Влад» було укладено письмовий договір купівлі-продажу №14-12, згідно з умовами якого Продавець (ТОВ «Авангард-М») продав, а Покупець (ТОВ «Влад») купив пшеницю 3-ого класу у кількості, по ціні та на умовах, що визначені даним договором.
Згідно умов даного договору, ТОВ «Авангард-М» зобов'язується поставити 200 тон (+/- 5%) пшениці на умовах поставки EXW франко-склад ТОВ «Влад». При цьому, погрузка пшениці, а також її доставка здійснюється за рахунок продавця (ТОВ «Авангард-М»).
Проте, всупереч даним умовам договору, здійснено поставку пшениці в кількості 187,125 тон (що підтверджується рахунком №107 від 21 грудня 2010 року (а.с.13), накладною (а.с.16) та не заперечується представниками позивача), при цьому відсутні будь-які документи, які б свідчили про те, що ТОВ «Авангард-М» несло витрати по її доставці у місто Ужгород Закарпатської області.
В матеріалах справи наявні накладна на маршрут з Укрзалізниці (а.с.63-64), а також додаткова угода до договору № б/н від 13 грудня 2010 року (а.с.61), датована 14 грудня 2010 року, акт виконаних робіт від 21 грудня 2010 року (а.с.62).
Так, з накладної Укрзалізниці випливає, що відправником пшениці зі станції Калинівка є ТОВ «Фіалка», а одержувачем в Ужгороді - СП «Влад». Окремо судом звернено увагу на те, що у вказаній накладній (на а.с.64) кількість пшениці, що поставляється, становить 187,550 тон, що також не узгоджується ані з договором, ані з іншими документами, наявними в матеріалах справи.
З додаткової угоди від 14 грудня 2010 року видно, що ТОВ ВЕВП «Темп» (Клієнт) та ТОВ «Фіалка» (Експедитор) домовились про поставку за рахунок Експедитора 204 тон пшениці до міста Ужгород Закарпатської області. У вказаній угоді кількість пшениці, що поставляється, також не відповідає умовам договору та іншим документам.
При цьому, з акту виконаних робіт (а.с.62) випливає, що ТОВ «Фіалка» надано транспортно-експедиційні послуги ТОВ ВЕВП «Темп» на загальну вартість без ПДВ 25944,42 гривень, із ПДВ 31133,30 гривень.
Саме на вартість транспортно-експедиційних послуг, сплачених ТОВ «Фіалка», суд звертає увагу, оскільки в своїх поясненнях представники позивача посилалися на те, що з калькуляції понесених витрат (а.с.52) можна прослідкувати ту суму витрат, що понесло ТОВ «Авангард-М», саме з приводу поставки пшениці до міста Ужгород. Проте, судом критично оцінюються такі посилання, адже розмір таких витрат, зазначених у калькуляції та у акті виконаних робіт, не відповідають.
Таким чином, судом встановлено, що умови договору від 14 грудня 2010 року, що був укладений між ТОВ «Авангард-М» та ТОВ «Влад», не узгоджуються із іншими матеріалами справи, зокрема, в частині, що стосується кількості пшениці, що поставляється, ціни даного договору, а також обставин поставки пшениці до покупця (ТОВ «Влад»).
Вказані обставини не можуть бути пояснені тим, що під час виконання умов договору сторонами досягнуто домовленості щодо зміни умов договору, адже пунктом 8.1 розділу 8 даного Договору передбачено, що всі зміни по ціні, якості та кількості товару сторони повинні визначати додатковим договором.
Відтак, суд дійшов до висновку щодо сумнівності реальних намірів стосовно здійснення господарської операції між ТОВ «Авангард-М» та ТОВ «Влад».
В силу статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, суд, у відповідності до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Тому, враховуючи підтвердження в ході судового розгляду справи обставин проведеної 04 квітня 2011 року перевірки, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001752330 від 18 квітня 2011 року, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард - М" відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович