"30" червня 2011 р.Справа № 5024/407/2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А.,
Шевченко В. В.,
при секретарі - Риковій О.М.,
за участю представників:
Від позивача: Докієнко І.С.
Від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Херсонської області
від 10.05.2011 року
у справі № 5024/407/2011
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль”
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
про стягнення 25893грн. 99 коп.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.05.2011 року (суддя -Александрова Л.І.) позов задоволено частково, з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль” стягнуто 13174,45 грн. основного боргу, 644,25 грн. інфляційних втрат,218,38 грн. 3% річних та 667,60 грн. пені, а в задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення мотивовано встановленими по справі обставинами, що в порушення укладеного між сторонами договору № 185 від 01.12.2008р. та вимог ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України відповідач за надані йому позивачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з листопада 2009 року по січень 2011 року загальною вартістю 13729,21 грн. розрахувався частково на суму 554,76 грн., у зв'язку з чим існуюча прострочена заборгованість, а також пеня, інфляційні втрати та проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають стягненню на користь позивача.
В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення в частині стягнення суми основного боргу змінити. Скарга мотивована тим, що господарський суд першої інстанції не здійснив належного системного аналізу матеріалів справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині стягнення суми основного боргу. При цьому, скаржник посилається на те, що позивач розрахував борг за січень 2011 року застосовуючи тариф 724,92 грн./Гкал, а не 601,40 грн./Гкал, як передбачено п. 5 договору, у зв'язку з чим сума заборгованості необґрунтовано збільшена на 427,37 грн., але судом не надано належної оцінки цим обставинам.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року апеляційна скарга підприємця ОСОБА_3 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні 30.06.2011 року. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Одеського апеляційного господарського суду не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 98 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.12.2008 року між сторонами було укладено договір № 185 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з додатками до нього, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в необхідних обсягах, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Умовами даного договору визначено, що розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) споживання; платежі вносяться щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим; за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.
При вирішенні спору по суті судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору в період з листопада 2009 року по січень 2011 року включно позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання загальною вартістю 13729,21 грн., за які відповідач розрахувався лише частково на суму 554,76 грн., внаслідок чого в нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 13174,45 грн.
Викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника, що позивач розрахував борг за січень 2011 року застосовуючи тариф 724,92 грн./Гкал, який не передбачений умовами договору, у зв'язку з чим сума заборгованості необґрунтовано збільшена на 427,37 грн., не відповідає дійсності, оскільки спростовується наявними в справі рахунком № 4755 за спожиту теплову енергію в січні 2011 року та розрахунком заборгованості, котрі свідчать про те, що заборгованість відповідача за спожиті у січні 2011 року послуги позивачем обчислена вірно, за тарифом встановленим постановою НКРЕ від 14.12.2010р. № 1746 та розпорядженням ПАТ „Херсонська ТЕЦ” від 17.12.2010р.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Водночас колегія суддів бере до уваги, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦК України).
При цьому, частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не спростувавши факту споживання наданих йому позивачем послуг у спірний період, не надав суду належних доказів проведення розрахунку у повному обсязі, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 13174,45 грн. правомірно визнано місцевим судом таким, що підлягає стягненню.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши обчислені позивачем розрахунки пені, втрат від інфляції та процентів річних місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині частково з урахуванням фактично простроченої суми боргу та з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” і ст. 232 ГК України, стягнувши з відповідача відповідно 667,60 грн. пені, 644,25 грн. втрат від інфляції та 218,38 грн. 3% річних.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Херсонської області від 10.05.2011 року у справі № 5024/407/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.