Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" червня 2011 р. Справа № 5023/2927/11
вх. № 2927/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Фатєєв А.М.
позивача - ОСОБА_1, дов. №13-14-34/2804 від 31.03.11р.
1-го відповідач - ОСОБА_2, дов. від 13.05.2011 р.
2-го відповідач - ОСОБА_3 (особисто)
розглянувши справу за позовом Прокурора Близнюківського району Харківської області смт. Близнюки в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему України в Харківській області, м. Харків
до 1) Близнюківської Райдержадміністрації смт. Близнюки ,
2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Слов"янськ
про визнання недійсним договору
Прокурор Близнюківського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Харківській області (позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Близнюківської РДА (1-й відповідач) та ФОП ОСОБА_3 (2-й відповідач) в якому просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 16.02.2011 року про надання першим відповідачем другому відповідачу в оренду 44 земельних часток (паїв) на території Алісівської сільської ради Близнюківського району, загальною площею 38,28 умовних кадастрових гектарів, у т.ч ріллі -33,2249 умовних кадастрових гектарів. Заборонити другому відповідачу використовувати вказану земельну ділянку. Позовні вимоги мотивовано тим, що зазначених договір укладений в порушення вимог ст.. 123, 124, 125 земельного кодексу України, без виготовлення землевпорядної документації, встановлення меж земельної ділянки в натурі та державної реєстрації.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18 травня 2011 року о 10:40 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2011 року задоволено клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 07 червня 2011 року о 10:00 год.
У призначеному 07 червня 2011 року судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримували та наполягали на його задоволенні.
Перший та другий відповідачі письмового відзиву на позов не надали проте у судовому засіданні проти позову заперечували.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 18 травня 2011 року сторін повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
16 лютого 2011 року між Близнюківською районною державною адміністрацією (далі -перший відповідач, орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (далі- другий відповідач, орендар) укладено типовий договір № 91 оренди земельної частки (паю) (далі - договір), у відповідності до умов якого, перший відповідач, надав другому відповідачу в оренду 44 невитребуваних земельних часток (паїв) на території Алісівської сільської ради Близнюківського району загальною площею 38,28 умовних кадастрових гектарів, у т.ч. ріллі - 33,2249 умовних кадастрових гектарів.
Пунктом 2.1. спірного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарських потреб.
Пунктом 2.2. зазначеного договору передбачений розмір орендної плати за користування земельними частками за один кадастровий гектар на один рік у розмірі 370,52 грн. з 01.01.2011 року.
Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що договір укладається терміном до 31.12.2011 року або на строк до моменту отримання їх власникам державних актів на право власності на земельну ділянку.
У судовому засіданні другий відповідач підтверджував факт використання наданої йому по договору земельної ділянки для сілськогосподарських потреб.
З наведеного вище вбачається, що другий відповідач ФОП ОСОБА_3 фактично отримав в тимчасове платне користування земельну ділянку площею загальною площею 38,28 умовних кадастрових гектарів, у т.ч. ріллі - 33,2249 умовних кадастрових гектарів, на підставі укладеного договору.
Прокурор, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що спірний договір оренди укладено з порушенням норм діючого законодавства, а саме 123, 124, 125 Земельного кодексу України, а тому, на підставі положень статті 215 Цивільного кодексу України прокурор просить визнати договір оренди землі недійсним, як такий, в момент вчинення якого сторонами не було додержано вимог діючого законодавства а також просить заборонити другому відповідачу використовувати вказану спірну ділянку .
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельна ділянка є державною власністю і перебуває у розпорядженні держави відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади).
Відповідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання
Як вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на вказане вбачається, що спірний договір оренди земельної ділянки має відповідати вимогам чинного законодавства України, зокрема земельного законодавства та повинен бути укладений у формі, встановленій нормами земельного законодавства для договору оренди земельної ділянки.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Матеріали справи свідчать, що при укладенні Близнюківською районною державною адміністрацією з ФОП ОСОБА_3 договору оренди, не проведено земельних торгів, не здійснено попередньої розробки землевпорядної документації, державної реєстрації цього договору, чим грубо порушено встановлений Земельним кодексом України порядок надання в користування на умовах оренди земельної ділянки.
Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах , визначених Конституцією.
Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрації відноситься питання розпорядження землями державної власності, в межах визначених цим кодексом.
Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про оренду землі” сільські ради можуть виступати орендодавцями землі.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.
Водночас надання в оренду таких земельних ділянок оформляється відповідно до вимог, що містяться в статті 124 Земельного кодексу України: Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
- використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);
- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
- будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
- надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам;
- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
- будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
- створення озеленених територій загального користування;
- будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
- передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для
городництва;
- надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;
- розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;
- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
- надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;
- поновлення договорів оренди землі;
- використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;
- надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.
До матеріалів справи не надано доказів набуття другим відповідачем права оренди наданої за спірним договором оренди земельної ділянки, на конкурентних засадах, зокрема не надано доказів проведення Близнюківською РДА Харківської області земельних торгів (аукціону ), як це передбачено ст.. 124 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України "Про оренду землі" .
Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України “Про землеустрій”, Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 р. "Про порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.
З матеріалів справи вбачається, що Близнюківською РДА Харківської області рішення щодо надання в оренду земельної ділянки загальною площею 38,28 умовних кадастрових гектарів ФОП ОСОБА_4 для сільськогосподарських потреб , яка знаходиться на території Алісівської сільської ради не приймалось. Відповідачами відповідних доказів суду надано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Стаття 15 Закону України „Про оренду землі” визначає істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Статтею 16 Закону України „Про оренду землі ” визначений порядок укладання договору оренди землі, згідно з яким: укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону, укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
Стаття 21 Закону України „Про оренду землі” визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про оцінку земель” (далі - закон) проведення нормативної грошової оцінки земель є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Стаття 18 вказаного закону визначає порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів.
За результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація (ст. 20 закону), яка затверджується відповідною радою (ст. 23 закону), підставою для проведення оцінки землі є рішення органу місцевого самоврядування (ст.15 закону).
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки щодо якої укладено договір оренди та докази прийняття радою відповідного рішення. Відповідачі суду доказів на підтвердження наявності вказаних документів не надали. Отже, суд вважає, що така істотна умова договору оренди землі, як орендна плата, в спірному договорі є такою, що визначена не у відповідності до норм діючого законодавства, якими передбачено порядок її встановлення.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі” невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Згідно зі ст.ст. 116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).
З наявного в матеріалах справи тексту спірного договору вбачається, що ним взагалі не передбачено будь-яких додатків, що є порушенням приписів частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі ”.
Згідно зі статтею 14 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом міністрів України.
Згідно статті 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до статті 20 Закону України “Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
В пункті 1 Указу Президента України "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" від 17 лютого 2003 року № 134/203 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 1039/203 від 15 вересня 2003 року зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.
Тобто обов'язковою умовою чинності договору є державна реєстрація, однак в оскаржуваному договорі сторонами не викладено положень про необхідність проведення державної реєстрації вказаного договору. З наявного в матеріалах справи договору не вбачається додержання сторонами приписів ст.ст. 18, 20 Закону України “Про оренду землі” щодо його державної реєстрації.
На підставі вищевказаного суд встановив, що спірний договір оренди укладений без проведення аукціону земельних торгів; без попереднього прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання в оренду земельної ділянки другому відповідачу у відповідності до ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, без наявності відповідної документації, передбаченої ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а саме відсутні: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду і відображає зовнішні межі земельної ділянки, що унеможливлює точне визначення місцезнаходження земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Сторонами договору не додержано вимог ст. ст. 125 , 126 Земельного кодексу України, ст. 18 та 20 Закону України “Про оренду землі” та п. 5 постанови КМУ N 2073 від 25.12.98 "Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди" щодо державної реєстрації договору.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані ні першим ні другим відповідачем. Відповідачами не доведено дотримання вимог земельного законодавства при оформленні прав на оренду землі та наявність документів, визначених невід'ємною частиною договору оренди, що є порушенням ст. 6 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору недійсним договір оренди землі від 16.02.2011 року, укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_3 про надання в оренду першим відповідачем другому відповідачу в оренду 44 земельних часток (паїв) на території Алісівської сільської ради Близнюківського району, загальною площею 38,28 умовних кадастрових гектарів для сільськогосподарських потреб.
Наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України. Відповідно до її положень недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на зазначене, суд вважає, що вимога прокурора про заборону другому відповідачу використовувати вказану земельну ділянку загальною площею 38,28 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Алісівської сільської ради Близнюківського району.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів солідарно.
Керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, 142-145 Конституції України, статтями 12, 116, 123-126 Земельного кодексу України, статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, статтями 5, 6, 14, 15, 18, 20 Закону України “Про оренду землі”, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним визнати договір оренди землі від 16.02.2011 року про надання Близнюківською районною державною адміністрацією (64800, Харківська обл., смт. Близнюки вул. Комсомольська, 39, код 04059533) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) в оренду 44 земельних часток (паїв) на території Алісівської сільської ради Близнюківського району, загальною площею 38,28 умовних кадастрових гектарів, у т.ч ріллі -33,2249 умовних кадастрових гектарів.
Заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) використовувати земельну ділянку загальною площею 38,28 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Алісівської сільської ради Близнюківського району.
Стягнути з Близнюківською районною державною адміністрацією (64800, Харківська обл., смт. Близнюки вул. Комсомольська, 39, код 04059533) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 42,50 грн. державного мита.
Стягнути з Близнюківською районною державною адміністрацією (64800, Харківська обл., смт. Близнюки вул. Комсомольська, 39, код 04059533) на користь держбюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1; місце народження: м. Єреван, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) - 42,50 грн. державного мита.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1; місце народження: м. Єреван, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь на користь держбюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2011 року
справа № 5023/2927/11