"23" червня 2011 р.
Справа № 5004/911/11
за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах Державної екологічної інспекції у Волинській області
до Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина №9971)
про зобов'язання отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та стягнення 21132грн.75коп. збитків заподіяних державі
Суддя Слупко В.Л.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довір. №1 від 12.01.10р.
від відповідача: ОСОБА_2, довір. №111 від 03.03.10р.
В судовому засіданні взяв участь помічник військового прокурора Луцького гарнізону Гончар Б.С.
В судовому засіданні 16.06.11р. оголошувалась перерва до 23.06.11р. в зв'язку з необхідністю уточнення прокурором та позивачем позовних вимог щодо стягнення заявлених по позову збитків та з'ясування рахунків спеціального фонду Держбюджету, оскільки представник позивача в судовому засіданні заперечував проти стягнення коштів на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області.
Суть спору: Військовий прокурор Луцького гарнізону (далі - військовий прокурор) із врахуванням уточнених листом від 23.06.11р. позовних вимог звернувся в інтересах Державної екологічної інспекції у Волинській області до Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина №9971) (далі в/ч №9971) про стягнення до спеціального фонду Держбюджету заподіяних державі збитків на суму 21132грн.88коп. в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами -трьома обслуговуючими відповідачем котельнями без одержання відповідних дозволів, а також просить зобов'язати відповідача отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами -котельнями, що розташовані у відділах прикордонної служби «Тур», «Вичівка»та «Дубровиця».
Представник позивача уточнені позовні вимоги військового прокурора підтримав повністю.
Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні неотримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зазначеними в акті перевірки котельнями, пояснюють тим, що з Держбюджету було виділено недостатньо коштів необхідних для отримання дозволів, а відтак вини з боку в/ч №9971 в неотриманні дозволів немає, в зв'язку з чим просить в позові військового прокурора відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військового прокурора підлягають задоволенню частково -в частині стягнення збитків.
Висновок суду ґрунтується на наступному:
Порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря визначено у статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Перелік видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря визначено у статті 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, до яких, зокрема, віднесено: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно нормам статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визначається Методикою, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.12.2008 року №639, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за №48/16064, яка встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з порушенням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.
Відповідно до р. 2 зазначеної Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у числі інших, викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, у тому числі і по окремих інгредієнтах.
Під час проведення прокурорської перевірки у вересні 2010р. встановлено, що Луцьким прикордонним загоном ДПС України обслуговуються котельні, що розташовані у відділах прикордонної служби «Тур», «Вичівка», «Дубровиця», на які Луцьким прикордонним загоном дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на вищевказаних джерелах не оформлені в зв'язку з відсутністю коштів на оформлення обгрунтовуючих матеріалів. В акті перевірки також зазначено, що заявки на виділення коштів подавались до Північного регіонального управління ДПС України двічі у 2009 році та тричі у 2010 році, на час перевірки кошти не надходили.
Із розрахунків збитків вбачається, що за понаднормативний викид в період з 01.02.09р. по 31.12.10р. загальна сума збитків становить 21132грн.88коп., яка підлягає стягненню з відповідача як обґрунтована.
Оскільки чинне законодавство не ставить нарахування та стягнення збитків в залежність від причин неотримання дозволів на викиди, суд не приймає до уваги посилання відповідача як на підставу відмови у позові на недостатнє виділення коштів на оформлення відповідних документів для отримання дозволів.
Стосовно вимоги військового прокурора про зобов'язання відповідача отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами -котельнями, що розташовані у відділах прикордонної служби «Тур», «Вичівка», «Дубровиця»суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Прокурор, який звертається до суду в порядку ст. 2 ГПК України в інтересах держави, також має право вимагати захисту інтересів держави лише в порядку та у спосіб, що визначені певними нормами законодавства.
Предметом позову про захист прав та інтересів держави може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, та яке поновлює порушене право. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі. Зокрема, відсутність у суб'єкта господарювання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферу є підставою для припинення або зупинення екологічно небезпечної діяльності. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматися від їх вчинення.
Заявлена прокурором вимога про зобов'язання відповідача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм примусового виконання такого рішення. Крім того, звернення суб'єкта господарювання до відповідного органу за отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферу може бути задоволено цим органом лише за певних умов, передбачених Законом України “Про охорону атмосферного повітря”, зокрема, за умови розробки документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств. Відповідач в обґрунтування факту неотримання дозволу посилається на факт відсутності у бюджеті видаткових коштів з відповідним цільовим призначенням -на оплату робіт, пов'язаних з видачею дозволу.
Таким чином, вимоги про зобов'язання відповідача отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря задоволенню не підлягають.
Керуючись Законами України “Про охорону атмосферного повітря”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина №9971) заподіяні державі збитки в сумі 21132грн.88коп. до спеціального фонду Держбюджету, а саме:
- 6323грн.27коп. до Вичівської сільської ради Зарічанського району Рівненської області (р/р33111331700156, МФО 833017, код одержувача 22588590);
- 4846грн.18коп. до Дубровицької міської ради Рівненської області (р/р33115331700129, МФО 833017, код одержувача 23309415);
- 9963грн.43коп. до Турської сільської ради Ратнівського району (р/р33114331700343, МФО 803014, код одержувача 21740439)
2. В решті позовних вимог відмовити.
Суддя В.Л.Слупко
Дата виготовлення повного тексту рішення 29.06.11р.