"23" червня 2011 р. м. Київ К-3242/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Гаманка О.І.,
Загороднього А.Ф,
Заїки М.М.,
Співака В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 у справі за позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 до військового комісара Київського міського військового комісаріату про визнання дій (бездіяльності) неправомірною та зобов'язання надати інформацію, -
встановила:
У квітні 2007 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до військового комісара Київського міського військового комісаріату про визнання дій (бездіяльності) неправомірною та зобов'язання надати інформацію.
Постановою Голосіївського районного суд м. Києва від 26.09.2007 позов ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково. Визнати неправомірною бездіяльність військового комісара Київського міського військового комісаріату ОСОБА_6 щодо порушення строків надання відповіді на звернення ОСОБА_4 Зобов'язано військового комісара Київського міського військового комісаріату ОСОБА_6 надати повну та мотивовану відповідь на запит ОСОБА_4 від 21.05.2006. Провадження в частині позовних вимог про притягнення військового комісара Київського міського військового комісаріату ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за Законом України «Про боротьбу з корупцією»було закрито.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2007 -без змін.
ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 47 Закону України «Про інформацію»порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільну-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну передбачено відповідальність посадових осіб за порушення вимог Законів України «Про інформацію»або «Про звернення громадян». Примітка вказаної статті вказує, що посадові особи, на яких поширюється дія Закону України "Про боротьбу з корупцією", притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Стаття 12 Закону України «Про боротьбу з корупцію»передбачає, що підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією. Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається органами, зазначеними у пунктах "а", "а1" і "б" статті 4 цього Закону, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, - також слідчим чи прокурором. Розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, здійснюється відповідними судами у п'ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду.
Заявлена позовна вимога щодо притягнення до адміністративної відповідальності відповідача за Законом України «Про боротьбу з корупцію»не підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, суди першої та апеляційної інстанції правомірно застосували норму пункт 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що вимоги позивача щодо притягнення відповідача у справі до адміністративної відповідальності підлягають закриттю.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2008 у справі за позовом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 до військового комісара Київського міського військового комісаріату про визнання дій (бездіяльності) неправомірною та зобов'язання надати інформацію -без змін
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак