"21" червня 2011 р. м. Київ К/9991/15801/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Рибченка А.О.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2009 у справі №2а-9462/08/10/0170 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги .
16.12.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги .
Позивач зазначив, що він відноситься до категорії «Діти війни»та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача виплачувати підвищення до пенсії у розмірі, встановленому цим законом, просила зобов'язати відповідача здійснити такі нарахування за 2006-2008 роки.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2009, позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя нарахувати державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановлену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за грудень 2007 року у розмірі - 134, 53 грн. та за період травень -грудень 2008 року 780 грн. 40 коп..; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернулася з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення - без змін з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, за своїм правовим статусом відноситься до категорії діти війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.2 статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який набрав чинності 02 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини 2 статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Так, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме: пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни -10 % прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За таких обставин та враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України, зважаючи на дату звернення позивача до адміністративного суду та приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, а також виходячи з повноважень частини 2 статті 11 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що перерахунок та виплату пенсії позивачу необхідно здійснювати: за грудень 2007 року та за період травень -грудень 2008 року .
Водночас, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах щодо проведення перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством (Положення «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», затверджене Постановою КМ України від 24.10.2007 №1261).
З огляду на зазначене вище, суд не може перебирати на себе функцію органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги.
Проте, помилковість висновків щодо розрахованих судом сум щомісячної державної соціальної допомоги не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
Відповідно до ст.225 КАС України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 225, 230, 232, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009 змінити в частині, виклавши пункт другий резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії АР Крим здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за грудень 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року».
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2009 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ О.В. Карась
___________________ Л.В. Ланченко
___________________ А.О.Рибченко