"21" червня 2011 р. м. Київ К-24011/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Смоковича М.І.
Ситникова О.Ф.
Малиніна В.В..
Чумаченко Т.А.
Мироненка О.В. (суддя -доповідач)
провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року,
У листопаді 2008 року позивач звернулася в суд із позовом до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання неправомірними. Свої вимоги мотивує тим, що він звернувся до міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП про надання дозволу на відключення від мереж центрального опалення її квартири і влаштування індивідуальної системи теплопостачання. 11 червня 2008 року управління ЖКГ м Рівне повідомило йому, що згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання можливо лише окремого житлового будинку, а не квартири, у зв»язку з чим комісія відмовила у наданні такого дозволу.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 28 травня 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк до 15 червня 2009 року для усунення її недоліків.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, справа -направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття скарги.
Залишаючи без руху скаргу та надаючи строк для її виправлення, суд апеляційної інстанції виходив з невідповідності сплаченого відповідачем розміру судового збору вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.7 ст.187 КАС України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Розмір судового збору за подання апеляційної скарги фізичною чи юридичною особою, суб'єктом владних повноважень, відповідно до пп.. 2 п. з розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, становить 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3 грн.. 40 коп. ( пп.. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року).
Судом встановлено, що відповідачем подано до суду квитанцію про сплату ним судового збору в розмірі 1 грн.70 коп. (а.с.26).
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що сплачений відповідачем розмір судового збору не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, з урахуванням сплаченої частини судового збору, апелянту необхідно додатково сплатити 1 грн. 70 коп. (3 грн.. 40 коп. -1 грн. 70. коп.. = 1 грн. 70 коп.).
З таким висновком колегія суддів касаційної інстанції погодитися не може, оскільки він порушує вимоги процесуального закону.
Відповідно до пп. «з» п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21 січня 1993 року, із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення встановлюється 50% ставки, при поданні до суду скарги, тобто 1.грн.70 коп.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не врахував цієї суттєвої обставини надаючи строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а відтак ним передчасно прийнято рішення щодо залишення її без руху.
З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому вона підлягає скасуванню. Справа -направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття скарги.
Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,
Касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року скасувати.
Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття скарги.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Смокович М.І. Ситников О.Ф. Малинін В.В. Чумаченко Т.А. Мироненко О.В.