"21" червня 2011 р. м. Київ К-36704/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М.І,
суддів: Весельської Т.Ф., Малиніна В.В., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 16 лютого 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року,
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон про соціальний захист дітей війни) вона має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.
Вважаючи таку бездіяльність незаконною, позивач просила відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривень 30 копійок.
Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від від 23 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1, щомісячну соціальну допомогу в сумі 369 гривень 90 копійок. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Із матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позову. Однак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих рішень у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя в період з жовтня по грудень 2007 року, в порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1 нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону про соціальний захист дітей війни цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У зв'язку з тим, що Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя не підвищило, з метою захисту своїх прав, передбачених Законом про соціальний захист дітей війни, позивач просила зобов'язати відповідача зробити нарахування йому як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період за 2006-2007 роки.
Проаналізувавши соціальне законодавство, яке діяло в цей період, суди правомірно та обґрунтовано задовольнили позов частково.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильними є висновки цих судів про те, що в період із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач мав право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя налягало на відмові у його задоволенні у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
За приписами статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав у жовтні 2008 року та поважних причин його пропущення у своєму клопотанні не навела колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача за період з січня 2006 року по жовтень 2007 року, тобто за час, який передував річному терміну до моменту звернення до суду.
За таких обставин обґрунтованими та законними є висновки судів про часткове задоволення позову, зокрема зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії за жовтень, листопад та грудень 2007 року.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Положення статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.
Статтею 88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни. Тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо не взяття до уваги посилань відповідача на ненадходження до Пенсійного фонду України коштів з Державного бюджету на зазначене підвищення пенсії.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків судів попередніх інстанцій.
З урахуванням викладеного рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 16 лютого 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді Т.Ф.Весельська
В.В. Малинін
О.В. Мироненко
Т.А. Чумаченко