"21" червня 2011 р. м. Київ К-17992/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Малиніна В.В., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у попередньому розгляді в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2010 року,
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Полтавської області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02 жовтня 2008 року він звернувся до Генерального Прокурора України із заявою про злочин, а саме про порушення кримінальної справи відносно судді Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_2., за винесення завідомо незаконної ухвали від 08 квітня 2008 року під час судового засідання.
Дана заява була направлена до прокуратури Полтавської області для проведення перевірки та прийняття відповідного рішення, однак жодної відповіді або повідомлення на зазначену заяву він не отримав.
Просив зобов'язати Прокуратуру Полтавської області розглянути його заяву про злочин, перевірити викладені у ній обставини та прийняти відповідне рішення відповідно до Кримінально-процесуального Кодексу України, визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Полтавської області стосовно не надання йому постанови за наслідками перевірки його заяви, зобов'язати Прокуратуру Полтавської області надати копію постанови про порушення або про відмову в порушенні кримінальної справи проти судді ОСОБА_2. за наслідками розгляду його заяви про вчинений злочин, стягнути з відповідача Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області моральну шкоду в розмірі 1690 гривень 00 копійок.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2010 року, провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної шкоди - закрито. Також позивачу роз'яснено, що він має право звернутись із відповідною заявою до суду загальної юрисдикції в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення, постановити нове рішення, яким відкрити провадження по справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті позовних вимог.
У запереченнях на касаційну скаргу Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, зазначає, що судами попередніх інстанцій не було допущено порушення норм матеріального та процесуального законодавства, а тому просять залишити ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2010 року без змін, оскільки вони постановлені відповідно до вимог діючого законодавства, відповідають нормам процесуального та матеріального права, а касаційну скаргу ОСОБА_1 на дані ухвали просять відхилити.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Закриваючи провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що таку заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Такий висновок суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, є правильним та відповідає нормам процесуального права.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача - Прокуратури Полтавської області із заявами про прийняття рішення по його заяві про вчинений злочин. Однак, необхідні процесуальні дії в рамках кримінального процесу працівниками прокуратури проведені не були.
Тобто, фактичним предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання незаконними дій і рішень органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури.
Порядок оскарження дій та рішень зазначених суб'єктів владних повноважень під час проведення дізнання та досудового слідства встановлений чинним Кримінально-процесуальним кодексом України.
Тому, висновок судів попередніх інстанцій, що розгляд даної заяви можливий лише в порядку кримінального судочинства, є правильним та обґрунтованим.
З огляду на зазначене, цей спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили обставини справи. Їм дана правильна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржувані рішення попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
судді Т.Ф. Весельська
В.В. Малинін
О.В.Мироненко
Т.А. Чумаченко